Стародавня Персія:
Мідійці та перси сповідували зороастризм – самобутню релігію, яка розвинулася з прадавніх релігійно-міфологічних уявлень індоєвропейців і відкрила нову сторінку в історію людського віровчення. Її найголовніша священна книга – «Авеста», а творцем її вважається пророк Заратустра. Новаторський характер зороастризму визначили три основні ідеї: 1) у світі ведеться непримиренна боротьба між добром і злом, світлом і темрявою, правдою і неправдою; 2) уже почався третій, заключний етап цієї боротьби, який завершиться перемогою добра, світла і правди; 3) кожна людина повинна брати участь у цій боротьбі щоб наблизити прихід царства Добра.
Добрі сили очолює бог Ахурамазда, а злі – демон Ангра-Манью. Вони є синами бога часу та долі і спільними зусиллями створили Всесвіт (Ахурамазда все добре – в т.ч. і першобика та першолюдину, а Ангра-Манью все лихе – смерть, зиму, холод, спеку, хижаків, гадюк, хвороби, іржу, плісняву, гниття та першу жінку). Людина сама вирішує на який бік їй стати, за підтримку добра обіцяється потрапляння в рай, а за потурання злу – у пекло. Вона мусить бути милосердною, любити і поважати родичів і земляків, говорити правду, сумлінно виконувати обов’язки, дбайливо ставитися до землі та худоби, вшановувати стихії, тощо, а також вірити в кінцеву перемогу добра, без якої раю їй не бачити. Ця догма пізніше проявилася в християнстві та ісламі. Зороастризм вперше сформулював ідею про кінець світу та Страшний Суд, після якого загине Ангра-Манью із його приспішниками, мертві воскреснуть і грішники разом із праведниками впродовж трьох днів будуть пити розплавлений свинець, який праведникам не пошкодить, а для грішників стане останнім покаранням (бо до дня Суду вони перебуватимуть в жахливому царстві Ангра-Манью). Потім всі заживуть щасливо у безсмерті.
Таким чином, зороастризму притаманний релігійний дуалізм, якого до цього часу в не зустрічалося у жодних культах. Дехто вважає, що витоки цього слід шукати у природному контрасті країни, інші стверджують, що справа тут у протистоянні землеробського та кочового світів, ще інші наголошують, що ця ідея запозичена з більш ранніх індоєвропейських культів.
«Авеста» вимагала дотримання ряду заборон і обмежень, особливо під час поховань. Мертве тіло вважалося нечистим, його не можна було закопувати, спалювати чи кидати у воду, щоб не осквернити чистих стихій. Тому його залишали в спеціальних дакхмах – «вежах мовчання», де його розкльовували птахи. Дотик до небіжчика заборонявся навіть найближчим родичів, ритуальні обов’язки здійснювали спеціальні мийники трупів, професія яких була спадковою. Також скверною вважалося каліцтво та хвороба, тому до калік ставилися з неприхованою жорстокістю.
Зороастризм вважався національною релігією, тобто він не міг бути насаджений іншим народам, але водночас, ніхто з інородців не міг її прийняти. На них дивилися як на відсталих у релігійному плані. Одружуватися з такими зороастризм забороняв.
Стародавні перси мали досить м'яку вдачу і, попри жорстоку поведінку із хворими та каліками, були навіть дещо сентиментальними. Через культ правди обманювати вважалося найбільшою ганьбою. Засуджувалось позичання, оскільки боржник «найчастіше може збрехати». Персам не були властиві зарозумілість, етнічне чванство, вони легко запозичували чужі звичаї, розваги. Понад усе цінували відвагу в бою та багатодітність у сімї.
Самі перси мало тямили в науках, однак вони активно сприяли науковій діяльності представників завойованих народів і поширювали їхні досягнення в своїй імперії. Вони користувалися вавилонським місячним або ж єгипетським сонячним календарями.
Основною літературною пам’яткою є «Авеста», в сюжеті якої переплетені міфологія та героїчний епос. Її персонажі дуже гіперболізовані, вони б’ються з судовиськами і отримують перемоги. Гуманістичні мотиви малопомітні, головними персонажами є боги, а не люди.
За правління Ахеменідів розвивалась архітектура. Вражають своєю помпезністю царські палаци у Пасагардах, Сузах та Персеполі. Персепольський кам’яний ансамбль будували упродовж півстоліття, починаючи з Дарія І. Не лише палаци, а й кожен рельєф займав у ньому визначене місце. Він складався з житлового приміщення, парадної зали та тронної зали. До парадної зали вели «Всесвітні ворота», перекриття яких лежало на чотирьох 17-метрових колонах. Ця зала здатна була вмістити 10 тис. гостей. Тронна зала була трохи меншою. Скульптурні рельєфи відображають сцени двобою імператора з усякими потворами, нескінченні процесії данників і ряди перських воїнів. Загалом архітектура була помпезною, проте вбогою духом. М. Уїллер стверджував: «У ній відсутнє все чуттєве, все особисте, тут немає ні краплини натхнення чи схвильованості, «завтра» не передбачене, прийдешнього тут годі шукати, а є лише непевне сьогодення країни, в якій панує вічний полудень».