МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені михайла остроградського

ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОМЕХАНІКИ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ І СИСТЕМ УПРАЛІННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“основи САПР”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ

З НАПРЯМУ 6.050702 « ЕЛЕКТРОМЕХАНІКА »

(У ТОМУ ЧИСЛІ СКОРОЧЕНИЙ ТЕРМІН НАВЧАННЯ)

КРЕМЕНЧУК 2011

Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни “Основи САПР” для студентів денної та заочної форм навчання з напрямку 6.050702 – "Електромеханіка» ( у тому числі скорочений термін навчання).

Укладачі: ас. О.А. Хребтова , ас. Д.Г. Мамчур

Рецензент: доц. А.І. Гладир

Кафедра систем автоматичного управління та електропривода

Рекомендовано кафедрою САУЕ до використання в навчальному процесі.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….........4

Практична робота № 1. Типи конструкторської документації, етапи розробка та загальні вимоги щодо оформлення конструкторської документації.

Практична робота № 2. Ознайомлення з конструкторський пакет «КОМПАС» та з його функціональними можливостями.

Практична робота № 3. Виконання принципової електричної схем в середовищі «КОМПАС», робота з бібліотеками графічного редактору.

Практична робота № 4..Складання та оформлення специфікації до схеми електричної принципової.

Практична робота № 5. Ознайомлення з вимогами щодо виконання та оформлення структурних та функціональних схем

Практична робота № 6. Виконання схем з’єднань та підключень

Додатки

ВСТУП

Дисципліна “Основи САПР” лежить в основі дисциплін, що вивчають прикладні питання розробки та проектування електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем, побудованих на сучасному програмному забезпечені та елементній базі. Дисциплінами, що її забезпечують, є: “Вища математика”, “Основи схемотехніки“, “Електроніка та мікросхемотехніка”.

Мета дисципліни є ознайомлення з загальними принципами проектування, класифікацією сучасних систем автоматизованого проектування та навчання студентів принципам побудови, функціонування та особливостям роботи з програмними засобами розробки електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем.

Основним завданням, що ставиться перед студентами, закріпити знання, отримані на лекційних заняттях, шляхом використання програмно-апаратних комплексів, призначених для автоматизації проектування.

При проведенні практичних робіт студенти повинні вміти використовувати сучасні системи автоматизованого проектування для вирішення конкретних технічних задач, придбати практичні навички розробки електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем, засвоїти принципи роботи з програмним пакетом КОМПАС і зрозуміти його роль як потужного засобу автоматизації інженерного проектування електротехнічних пристроїв і електромеханічних систем.

Практична робота № 1

Тема. Типи конструкторської документації, етапи розробка та загальні вимоги щодо оформлення конструкторської документації

Мета: ознайомитися зі послідовністю виконання конструкторських розробок та засвоїти основні вимоги щодо оформлення конструкторської документації.

Теоретичні відомості

Єдина система конструкторської документації (ЕСКД) – комплекс державних стандартів, що встановлюють взаємозв'язані правила і положення щодо послідовності розробки, оформлення і користування конструкторської документації, що розробляються та використовуються організаціями і підприємствами держави.

ГОСТ 2.101–68 встановлює види виробів при виконанні конструкторської документації і їх структуру, ГОСТ 2.102–68 – види і комплектність конструкторських документів на виріб.

Встановлені наступні види виробів:

• деталь – виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марки матеріалу без застосування складальних операцій;

• складальна одиниця — виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню на підприємстві-виготівнику складальними операціями;

• комплекс – декілька виробів, що не підлягають з'єднанню складальними операціями, та призначений для виконання взаємозв'язаних експлуатаційних функцій;

• комплект – набір деталей або складальних одиниць, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру.

Відповідно до ГОСТ 2.102–68 конструкторськими документами є графічні ( креслення, схеми) і текстові (специфікація, технічні умови, записки пояснень і так далі). Конструкторська документація визначає пристрій і склад виробу, містить необхідні дані для його виготовлення, контролю, приймання, експлуатації і ремонту.

У графічному конструкторському документі основна інформація про технічний предмет представлена у вигляді графічного зображення, виконаного чорним кольором за допомогою ліній, штрихів і крапок. Часто графічна інформація супроводжується текстовою або знаковою (знаки і цифри) інформацією. Текстові документи містять мовну описову інформацію, а також розрахунки і їх результати. Текстовий документ оформляється у вигляді суцільного тексту або тексту, розбитого на графи (специфікації, відомості, таблиці і т. д.).

Стандарти ЕСКД (ГОСТ 2.102-68) передбачають номенклатуру конструкторських документів. Найбільш споживаними документами є креслення загального вигляду, креслення деталі, специфікація, складальне креслення, схема, записка пояснення, розрахунки.

Креслення загального виду – містить зображення складальної одиниці і інші дані, необхідні для розуміння принципу роботи і взаємодії складових частин складальної одиниці. Креслення загального виду є підставою для розробки креслень деталей і специфікації.(рисунок А.1 Додатка А)

Креслення деталі — це конструкторський документ, що містить зображення деталі і інші дані (розміри, граничні відхилення розмірів, шорсткість поверхні, відомості про матеріал і ін.), необхідні для її виготовлення і контролю.

Специфікація – є текстовим документом, де зведено інформацію про склад складальної одиниці. Специфікація (рисунок А.2 Додатка А) є переліком документів, що відносяться до даної складальної одиниці, і складових частин цієї складальної одиниці. Перелік складається по певній формі і в певній послідовності, визначуваній ГОСТ 2.108-68.

Збірне креслення – спрощене зображення зірної одиниці і інші дані, необхідні для її виготовлення (збірки).

Схема – є конструкторським документом, на якому у вигляді умовних графічних позначень показані складові частини виробу, а також зв'язки між ними. Залежно від вхідних до складу виробу елементів і зв'язків між ними схеми підрозділяють на наступні види (ГОСТ 2.701-84): електричні, гідравлічні, пневматичні, газові (крім пневматичних), кінематичні, вакуумні, оптичні, енергетичні, окремі, комбіновані.

Пояснювальна записка (ГОСТ 2.106-68) – в загальному випадку містить відомості про призначення і область застосування проектованого виробу, технічну характеристику, опис пристрою і принципу дії виробу, обґрунтування ухвалених при розробці технічних рішень, техніко-економічні показники.

Кожен конструкторський документ має код по ГОСТ 2.102-68.

Так, креслення загального виду має код В, складальне креслення — СБ, пояснювальна записка – ПЗ і так далі. Код схеми по ГОСТ 2.701-84 складається з кодів виду і типу схеми. Креслення деталі і специфікація кодів не мають.

Конструкторська документація в загальному випадку розробляється на декількох стадіях (ГОСТ 2.103-68): технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча конструкторська документація.

Технічна пропозиція (ГОСТ 2.118-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити технічні і техніко-економічні обґрунтування доцільності розробки документації виробу на підставі аналізу технічного завдання замовника і різних варіантів можливих вирішенні виробу, порівняльної оцінки рішень з урахуванням конструктивних і експлуатаційних особливостей виробу, що розробляється, і патентні дослідження. Технічна пропозиція містить наступні документи: креслення загального виду, схеми, таблиці, розрахунки і ін. Обов'язковими для технічної пропозиції є пояснювальна записка і відомість технічної пропозиції. (Додатка Б)

Ескізний проект (ГОСТ 2.119-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити принципові конструктивні рішення, що дають загальне уявлення про пристрій і принцип роботи виробу, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри виробу, що розробляється. У ескізний проект обов'язково додається записка пояснення, відомість ескізного проекту. Крім того, можуть бути включені креслення загального виду, теоретичне і габаритне креслення, схеми і інші документи.

Технічний проект (ГОСТ 2.120-73) – сукупність конструкторських документів, які повинні містити остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про виріб, що розробляється, і початкові дані для розробки робочої документації. У технічний проект обов'язково включаються креслення загального виду, пояснювальна записка, відомість технічного проекту. Можуть бути також включені креслення деталей, теоретичні і габаритні креслення, схеми і так далі.

Робоча конструкторська документація (ГОСТ 2.109-73) – сукупність конструкторських документів, які призначені для виготовлення і випробування дослідного зразка (дослідної партії) виробу, виготовлення і випробування першої серії.

Робоча документація на деталь обов'язково містить креслення деталі, а також можуть бути креслення теоретичний, габаритний, пакувальний, технічні умови і інші документи.

Робоча документація на складальну одиницю обов'язково містить специфікацію і складальне креслення, можуть бути також інші креслення, схеми і текстові документи.

У комплект конструкторської документації на стадіях проектної розробки (технічна пропозиція, ескізний і технічний проект) входить відомість проекту, яка є обов'язковим документом.

У відомість записують всі конструкторські документи, щойно розроблені для даного комплекту і застосовані з інших проектів і робочої документації на раніше розроблені вироби.

Відомість проекту – є таблицею, складеною по спеціальній формі (ГОСТ 2.106-68). Запис документів проводять по розділах в наступній послідовності: документація загальна, документація по складальних одиницях. Кожен розділ документації повинен складатися з підрозділів: щойно розроблена документація, застосована документація.

Документи технічної пропозиції, ескізного і технічного проектів комплектують в папки, книги або альбоми (ГОСТ 2.601-68).

Формати і основні написи конструкторські документи виконуються на аркушах певних розмірів, які носять назву форматів (ГОСТ 2.301-68). Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки аркуша (рис. 1.1). Формати розподіляються на основні і додаткові. До основних відносять формати, приведені нижче.

Формат	Розмір сторін, мм
АО	841 × 1189
А1	594 × 841
А2	420 × 594
A3|	297 × 420
А4	210 × 97

Рисунок 1.1 – Розташування основних написів та додаткових граф на стандартних форматах: а — формат А4; б — формати більш А4 с основним написом вдовж короткої сторони аркуша; в — формати більше А4 с основним написом вдовж довгої сторони аркуша; I — основні надписи; II... IV — додаткові графи

Всі конструкторські документи супроводжуються основним написом і додатковими графами до неї. Розташування основних написів і додаткових граф на форматах, а також розміри рамок показані на рис. 1.1. Графи, виконані штриховою лінією, вводять з потреби.

Основні написи розташовують в правому нижньому кутку конструкторських документів. На аркушах формату А4 основні написи розташовують тільки уздовж короткої сторони аркуша, тобто формат А4 завжди має вертикальне розташування. Для швидкого знаходження на кресленні (схемі) складової частини виробу або його елементу рекомендується розбивати поле креслення (схеми) на зони. Основні написи, додаткові графи і рамки виконують суцільними основними і суцільними тонкими лініями. Змісті розміри основних написів, позначених на рис. 1.1 римською цифрою I, приведені на рис. 1.2. У графах основного напису (ГОСТ 2.104-68) і додаткових графах (номери граф на мал. 1.2 дані в дужках) указують:

1. — найменування виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73, а також найменування документа, якщо цьому документу привласнений код. Для виробів народногосподарського призначення допускається не вказувати найменування документа, якщо його код визначений ГОСТ 2.102-658 ГОСТ 2.601-68, ГОСТ 2.602-68, ГОСТ 2.701-84;

2. — позначення документа по ГОСТ 2.201-80;

3. — позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на кресленнях деталей);

4. — літеру по ГОСТ 2.103-68, відповідну стадії розробки документа;

5. — масу виробу по ГОСТ 2.109-73;

6. — масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73;

7. — порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

8. — загальна кількість листів документа;

9. — найменування або розрізняльний індекс підприємства, що випускає документ; графу не заповнюють, якщо розрізняльний індекс міститься в позначенні документа;

10–12— характеру роботи, прізвища і підписи осіб, що розробляли документ;

1

Рисунок 1.2 – Основні напис: а – для креслень і схем; б – для текстових документів; в – для подальших листів креслень, схем і текстових документів

3—дата підписання документа;

14–18— таблиці змін відповідно до ГОСТ 2.503-74;

II, III — інвентарні номери оригіналів і дубліката, а також підписи і дата приймання, позначення документів відповідно до ГОСТ 2.501–68, ГОСТ 2.502–68, ГОСТ 2.503–74;

IV— позначення документа (графа є обов'язковою для креслень і схем).

Стандартом 2.104-68 передбачено три типи основних написів:

а) для перших листів креслень або схем (рис. 1.2,а);

б) для перших листів текстових документів (рис. 1.2,б);

в) для подальших листів конструкторських документів (рис. 1.2,в).

Всі написи на кресленнях і схемах виконуються креслярським шрифтом по ГОСТ 2.304-81.

Встановлені наступні типи шрифту: тип А без нахилу, тип А з нахилом приблизно 75°, тип Б без нахилу, тип Б з нахилом приблизно 75°. Всі типи шрифтів можуть бути використані при оформленні конструкторських документів. Проте слід дотримуватися одного якого-небудь типу. Дозволяється використовувати шрифти заввишки 2,5; 20; 28; 40 мм., написання літер російського алфавіту (кирилиця), латинського і грецького, а також арабських, римських цифр і знаків.

Б

Рисунок 1.3 – Зображення ліній по ГОСТ 2.303-68: 1 – суцільна товста основна; 2 – суцільна тонка; 3 – суцільна хвиляста; 4 – штрихова; 5 – штрихпунктирна; 6 – штрихпунктирна потовщена; 7 – розімкнена; 8 – суцільна тонка із зламами; 9 – штрихпунктирна з двома крапками

удь-які креслення і схеми є сукупністю відрізань прямих і кривих ліній певного зображення. За ГОСТ 2.303-68 встановлено дев'ять типів ліній, зображення яких показане на рис. 1.3.

Товщина суцільної основної лінії s повинна бути в межах від 0,5 до 1,4 мм залежно від розмірів і складності зображення, а також від формату креслення. Найменша товщина лінії креслення, – 0,3 мм.

На рисунок 1.3 можна бачити велику частину стандартних ліній. Для побудови видимого зображення використана суцільна товста основна лінія. Цією ж лінією проведена рамка креслення і велика частина граф основного напису.

Тонка суцільна лінія використана для виконання розмірних і виносних ліній, штрихування, підкреслення написів, оформлення деяких граф основного напису.

Суцільна хвиляста лінія застосована для розмежування виду і розрізу.

Невидимий контур зображення виконаний штриховою лінією.

Осі і центрові лінії проведені штрихпунктирною тонкою лінією. Якщо діаметр кіл менше 12 мм, як центрова застосована суцільна тонка лінія.

Штрихпунктирна потовщена з короткими штрихами лінія використана для позначення поверхонь, що підлягають спеціальному покриттю. Паяний шов відмічений суцільною лінією товщиною 2 s. Призначення інших типів ліній представлене в ГОСТ 2.303-68.

На кресленні деталі наводять зображення деталі, на складальному кресленні – зображення складальної одиниці.

Зображення на кресленнях є графічними, тобто побудованими за допомогою ліній, штрихів і крапок. Всі зображення на кресленнях виконуються в певному масштабі. Масштаб – це відношення якого-небудь розміру зображення на кресленні до відповідного розміру предмету. За ГОСТом 2.302-68 встановлені наступні масштаби зображень на кресленнях:

а) масштаби зменшення: 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000;

б) натуральна величина 1:1;

в) масштаби збільшення: 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1.

Масштаб, вказаний в призначеній для цього графі основного напису креслення, повинен позначатися за типом 1:1; 1:2; 2:1 і т. д., а в решті всіх випадків — за типом М1:1; М1:2 і так далі.