3. Теорія порівняльних переваг за умов постійних та зростаючих витрат заміщення.

Теорія Д. Рікардо була заснована на різниці в витратах виробництва між країнами, а також на припущенні про постійність витрат заміщення в кожній країні. Це значить, що в якій би точці кривої виробничих можливостей країни А ми не знаходились, для виробництва додаткової одиниці товару Х ми повинні відмовитись від випуску двох одиниць товару Y (або для збільшення на одиницю виробництва товару Y треба відмовитися від виробництва 0,5 одиниць товару Х). Графічно це відбивалось в тому, що криві виробничих можливостей були прямими лініями.

Однак на практиці припущення про постійність витрат заміщення є невірною. У деяких галузях зростання виробництва супроводжується підвищенням граничних витрат, а отже, випуск кожної додаткової одиниці товару потребує відмови від більшої кількості інших товарів. Переміщення виробництва з однієї галузі в іншу веде до росту витрат заміщення, так як для випуску різних видів продукції необхідно різне сполучення ресурсів, різна технологія і т.п.

Витрати заміщення – кількість товару, від якої треба відмовитися, щоб забезпечити розширення випуску альтернативного товару.

Припущення про постійність витрат заміщення мала наслідком той факт, що максимальний виграш від зовнішньої торгівлі досягався при повній спеціалізації країн на товарах, у виробництві яких вони мали порівняльні переваги. Але прикладів повної спеціалізації в світі практично не існує, що пояснюється тим, що витрати заміщення зростають по мірі росту обсягів виробництва. Все це привело до заміни даного припущення на припущення про зростаючі витрати заміщення.

Зростаючі витрати заміщення – витрати, які супроводжуються відмовою від все більшого обсягу продукту при розширенні виробництва альтернативного продукту та зумовлені неповним пристосуванням ресурсів до випуску різних продуктів. Це означає, що при розширенні однієї галузі за рахунок інших випуск кожної додаткової одиниці товару супроводжується відмовою від все більшого обсягу продукції в інших галузях.

Y лінія співвідношення цін світового ринку

1Y = 1Х

S₂

50 лінія співвідношення цін в закритій економіці

S₁ 2Y = 1Х

40 X

Рис. 1.2. Визначення рівноваги в умовах закритої економіки

В умовах зростаючих витрат заміщення країни можуть отримати виграш від зовнішньої торгівлі, якщо вони будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів, де вони мають порівняльні переваги. Але при зростаючих витратах:

• по-перше, невигідна повна спеціалізація;

• по-друге, в результаті конкуренції між країнами граничні витрати заміщення вирівнюються.

?Приклад

Припустимо, в закритій економіці, при наявних ресурсах, за рік може бути виготовлено 50 одиниць товару Y або 40 одиниць товару Х.

Співвідношення цін на внутрішньому ринку встановлюється на рівні 2Y = 1Х, або 1Y = 0,5Х (т. S₁). Країна має порівняльні переваги в виробництві товару Y, тому після встановлення торгових відносин з іншими країнами їй буде вигідно експортувати товар Y, а в обмін купувати більш дешевий товар Х. Внутрішнє виробництво вигідне до т. S_1.

Якщо світова ціна буде зафіксована на рівні 1Х = 1Y, то країна скоріше за всього змінить структуру свого виробництва і буде спеціалізуватися на випуску товару Y. Для цього вона буде переводити ресурси з галузі Х в галузь Y. Але тепер ресурси не повністю взаємозамінні. Це означає, що при збільшенні виробництва товару Y співвідношення витрат буде змінюватись, наприклад, 1Y = 0,5Х до 1Y = 0,6Х, 1Y = 0,8Х.

Спеціалізація на випуску товару Y буде вигідною до тих пір, доки співвідношення витрат в країні не зрівняється із співвідношенням цін на світовому ринку (т. S₂) (Х = Y). Виробництво для зовнішнього ринку вигідне до т. S₂.

Подальше збільшення виробництва товару Y буде супроводжуватися ростом витрат заміщення, що перебільшать ціни світового ринку і зроблять експорт товару Y невигідним.

Таким чином, зростаючі витрати заміщення встановлюють межі спеціалізації і максимальна вигода від зовнішньої торгівлі досягається шляхом часткової спеціалізації. Країна виробляє не тільки товар Y, але і деяку кількість товару Х, тому нерідко виникає конкуренція між імпортом (товаром Х з інших країн) та імпортозаміщуючою продукцією, що виробляється вітчизняними виробниками (виробництво товарів Х, що залишається).

Теорія порівняльних переваг показує, що можливості споживання можуть бути розширені і за рахунок міжнародної торгівлі.

Спеціалізація країн на виробництві товарів, по яких вони мають порівняльні переваги зумовлює приріст суспільного добробуту двох країн, і світової економіки в цілому.

Приріст більш значний, якщо економіки не знаходяться на межі виробничих можливостей, але має місце й коли економіки знаходяться на межі виробничих потужностей.