Оцінки відкритості економіки

Переваги	Недоліки
прискорення економічного зростання; міжнародний розподіл праці; економія від масштабів виробництва; збільшення віддачі на капітал; антиінфляційний тиск.	обмеження платіжного балансу; втрата незалежної економічної політики; нездорова конкуренція між країнами (зниження зарплат, соціальних виплат); послаблення екологічних стандартів; нестабільність фінансових ринків.

2. Необхідність зовнішньої торгівлі. Теорія порівняльних переваг д. Рікардо.

Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці XVIII – початку XIX ст. англійськими економістами А. Смітом та Д. Рікардо.

Теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо, а раніше А. Сміта була покликана довести в протилежність меркантилістам необхідність і доцільність вільної зовнішньої торгівлі.

А. Сміт у роботі “Дослідження про природу і причинах багатства народів” (1776 р.) пояснює існування міжнародної торгівлі та її вигідність різницею в абсолютних витратах виробництва товарів в різних країнах. Міжнародний розподіл праці і спеціалізація вважались доцільними, оскільки в кожній країні існували особливі умови та ресурси, що забезпечували їй переваги перед іншими країнами: можливість виробляти певні товари з меншими витратами (або можливість виробляти за одиницю часу більшу кількість товару).

А. Сміт довів, що країни зацікавлені у розвитку вільної торгівлі, оскільки можуть вигравати від неї незалежно від того, виступають вони експортерами чи імпортерами.

В теорії абсолютних переваг А. Сміта принципи розумної поведінки переносяться на сферу міжнародної торгівлі. Цей принцип дозволив забезпечити загальну економію затрат в країнах, що торгують, оскільки кожна країна виробляє, головним чином, ті товари, на які вона витрачає менш ресурсів, ніж інші країни.

Теорія абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони вироблюють з найменшими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютні переваги), та імпортують ті товари, котрі вироблюються іншими країнами з найменшими витратами (у виробництві яких переваги належать торговим партнерам).

Мiжнародна торгiвля може розвиватися i розвивається на основi принципу абсолютної переваги, але оскiльки в мiжнародних масштабах мобiльнiсть факторiв відсутня, то країни можуть виграти вiд взаємноi торгівлi завдяки наявностi порiняльної переваги.

Д. Рікардо у праці “Начала політичної економії та оподаткування” (1817 р.) довів доцільність зовнішньої торгівлі і в тих випадках, коли країна не має абсолютної переваги в виробництві будь-яких товарів. Коли за відсутністю торгівлі зберігаються розходження між країнами у відношенні витрат виробництва різних товарів, кожна країна буде мати порівняльні переваги: завжди знайдеться товар, виробництво якого буде більш ефективнішим, ніж виробництво інших при існуючому співвідношенні витрат у різних країнах. Відношення витрат виробництва цього товару к витратам виробництва інших товарів буде нижче, ніж аналогічне співвідношення в інших країнах. Саме на цьому товарі країна повинна спеціалізуватися та експортувати його в обмін на інші товари.

?Приклад

Припущення моделі:

1. заданий обсяг економічних ресурсів;

2. обмежена кількість учасників світової економіки (країна А і країна В).

Нехай при даних ресурсах країна А може виробити за рік 60 одиниць товару Y або 30 одиниць товару Х або будь-яку комбінацію цих товарів в межах кривої виробничих можливостей.

Країна В (або інший світ) за допомогою наявних ресурсів може виробити 80 одиниць товару Y або 100 одиниць товару Х, або будь-яку їх комбінацію в межах кривої виробничих можливостей.

Країна В має абсолютну перевагу в виробництві двох товарів, а країна А не має переваг в виробництві жодного з товарів. Однак, співвідношення витрат виробництва товарів Х та Y у цих країнах різні.

Країна А Y Країна В

100

Y 80

60

30

30 Е₁ 28 Е₁

20 Е₂ Е₀

Е₀

20 30 40 60 Х 65 75 100 Х

Рис. 1.1. Спеціалізація виробництва на основі принципу порівняльної переваги

Ми будемо виходити з припущення про постійність витрат виробництва товарів Х та Y в країнах, тобто, постійності витрат заміщення, представляючи криві виробничих можливостей у вигляді прямих ліній. Різний нахил цих кривих в країнах свідчить про різне співвідношення витрат виробництва Х та Y.

Для країни А це співвідношення складає:

60Y=30Х, або Х=2Y, Y=0,5Х.

Для країни В:

80Y=100Х, або Х=0,8Y, Y=1,25Х.

В умовах спеціалізації:

• країна А спеціалізується на виробництві товару Y;

• країна В спеціалізується на виробництві товару Х.

Відносні ціни товарів на конкурентних ринках визначаються відносними витратами і прагнуть до вказаних вище співвідношень.

В закритій економіці товарів споживається стільки, скільки виробляється, або певна комбінація товарів Х та Y.

Припустимо, що економіка країни А знаходиться на межі виробничих можливостей, та обирає 30Y та 15Х, країна В – 40Y та 50Х.

Сумарне виробництво складає: 70Y + 65Х.

В умовах спеціалізації виробництво товару Y буде здійснено країною А і складатиме 60 одиниць, а країна В буде виробляти 100 одиниць товару Х (крайні точки кривої виробничих можливостей).

Сумарне виробництво в умовах спеціалізації складає: 60Y + 100Х.

Для оцінки добробуту визначимо відносну ціну товару Х в товарі Y.

70Y + (65 х 0,8) = 122Y – в умовах закритої економіки;

60Y + (100 х 0,8) = 140Y – в умовах спеціалізації.

Виразимо відносну ціну товару Y в товарі Х.

(70 х 0,5) + 65 Х = 100Х – в умовах закритої економіки;

(60 х 0,5) + 100 Х = 130Х – в умовах спеціалізації.

За умов спеціалізації сукупний обсяг випуску товарів Х та Y більший, ніж в умовах закритої економіки.

При порівнянні умов міжнародної торгівлі в двох країнах спостерігається, що товар Y можна купити в країні А за 0,5Х, а продати в країні В за 1,25Х.Товар Х можна купити в країні В за 0,8Y, а продати в країні А за 2Y, одержавши значний виграш. Виходить, якщо країни відкриті для міжнародної торгівлі, то країна А буде експортувати товар Y в країну В, а купувати (імпортувати) в неї більш дешевий товар Х. Країна В, навпаки, буде вивозити товар Х (експортувати) в країну А в обмін на більш дешевий товар Y

Розвиток обміну між країнами приводить до вирівнювання відносних цін в обох країнах. Світова ціна встановиться в проміжку між відносними цінами, існуючими в країнах до початку обміну.

Світова ціна буде знаходитись в проміжку:

0,8Y < 1X < 2Y або 0,5X < 1Y < 1,25X.

Якщо припустити, що ціна світового ринку вийде за ці межі і встановиться на рівні 1Y=2Х, то взаємної торгівлі не буде, так як обом країнам стане вигідніше експортувати товар Y, а товар Х продавати у себе вдома.

Припустимо, що економіка двох країн знаходиться в умовах автономії (споживається стільки, скільки виробляється) та країна А виробляє та споживає 20 одиниць товару Y і 20 одиниць товару Х, (т. Е₀), а країна В, відповідно, 65Х й 28Y (т. Е₀).

Припустимо, що ціна на світовому ринку встановилась на рівні 1Х = 1Y. Як і у випадку абсолютної переваги, для одержання найбільшої вигоди країнам необхідно повністю спеціалізуватися на виробництві одного товару: товару Y в країні А і товару Х в країні В.

При новому співвідношенні цін країни можуть розширити межі свого споживання (див. пунктирні лінії на мал.). Тепер, наприклад, країна А може або виробляти 60Y та обмінювати їх на 60Х, або виробляти 60Y, частково споживати товари Y, а частково обмінювати їх на Х. Якщо споживання товару Y залишиться на минулому рівні (20Y в т. Е₀), то з вироблених 60Y залишені 40Y країна може обміняти на 40Х на світовому ринку, розширивши в 2 рази споживання товару Х (т. Е₂).

Можна вибрати і інше співвідношення товарів Х та Y, наприклад, 30Х та 30Y (т. Е₁). Аналогічні розсуди можна провести для країни В, що спеціалізується повністю на виробництві товару Х (споживання виросте до т. Е₁).

В цілому споживання в двох країнах в результаті встановлення торгових відносин і спеціалізації виробництва суттєво розшириться.

Сумарне виробництво товарів Х та Y в двох країнах також зросте и складе 100Х та 60Y, тоді як до спеціалізації воно дорівнювало відповідно, 85Х х (20+65) та 48Y х (20+28).

Зовнішня торгівля, таким чином, вигідна як окремим країнам, так і світовому господарству в цілому.

	Закриті ринки			Відкриті ринки
	Товар Х	Товар Y	Всього	Товар Х	Товар Y	Всього
Країна А споживання	20	20	40	30	30	60
Країна В споживання	65	28	93	70	30	100
Всього (виробництво і споживання)	85	48	133	100	60	160