- •2.1 Загальна характеристика целюлози та її похідних
- •2.2 Набрякання похідних целюлози
- •3. Дослідження реологічних властивостей розчинів пектинів Теоретична частина
- •2.3 Загальна характеристика пектинових речовин
- •3.1 Особливості реологічних властивостей розчинів вмс
- •2.2 Визначення молярних мас вмс
- •Лабораторна робота № 4 Визначення молярної маси пектинових речовин віскозиметричним методом
- •Методика виконання роботи
- •Контрольні запитання
2.2 Набрякання похідних целюлози
Процес розчинення полімерів має особливість – перш ніж розчинитися полімер набрякає. Набрякання – це процес поглинання розчинника сухим зразком полімеру, який призводить до збільшення маси і об'єму останнього. Набрякання супроводжується зміною структури ВМС – рухливі молекули розчинника проникають в об’єм ВМС, розсуваючи кільця їх ланцюгів і розпушуючи зразок полімеру. Набрякання – це процес дифузії молекул розчинника в об’єм ВМС.
Під час набрякання лінійних полімерів через деякий час відстань між макромолекулами збільшується настільки, що макромолекули починають відриватися одна від одної і розподілятися в об’ємі розчинника, утворюючи гомогенний розчин ВМС. Цей процес називається необмеженим набряканням і закінчується він повним розчиненням полімеру. Для сітчастих полімерів характерне обмежене набрякання. Наявність хімічних зв’язків між макромолекулами не дає можливості їм відриватися від зразка і переходити в розчин. Набрякання сітчастих полімерів закінчується утворенням драглів. Чіткої межі між обмеженим і необмеженим набряканням не існує. Так, під час нагрівання обмежене набрякання агар-агару у воді переходить у необмежене.
Процес набрякання характеризують ступенем набрякання – кількістю рідини, що поглинається одиницею маси або об’єму сухого зразка ВМС. Ваговий метод визначення ступеню набрякання полягає у зважуванні зразка полімеру до і після набрякання. Розраховують ступінь набрякання за формулою:
100
%. (2.1)
Об’ємний метод визначення ступеня набрякання ґрунтується на вимірюванні об’єму полімеру до і після набрякання:
100
%, (2.2)
де m0 і V0 – маса і об’єм зразка полімеру до набрякання; m і V – маса і об’єм полімеру після набрякання.
Н
а
рис. 1.2 показано зміну ступенів набрякання
ВМС з часом. Під час обмеженого набрякання
ступень набрякання
сягає максимуму,
після чого залишається сталим. Під
час необмеженого набрякання крива a
=
f(t) проходить через максимум, після
чого ступінь набрякання зменшується
практично до нуля, внаслідок поступового
розчинення зразка полімеру.
Рисунок 2.Х – Кінетичні криві набрякання ВМС:
1,2 – обмежене; 3 – необмежене набрякання
На ступінь набрякання ВМС впливає низка факторів.
Ступінь набрякання полімерів значною мірою залежить від будови макромолекул. Так, для каучуку – лінійного полімеру характерне необмежене набрякання в бензині (=0); а після його вулканізації, коли за рахунок сульфідних зв'язків утворюється сітчастий полімер – гума, спостерігається вже обмежене набрякання з 1000.
Впливає на ступінь набрякання також гнучкість ланцюгів полімерів. ВМС з гнучкими ланцюгами легше відділяються від зразка і швидше дифундують в розчинник, оскільки дифузія здійснюється послідовним переміщенням сегментів їх ланцюгів. ВМС з гнучкими ланцюгами набрякають необмежено.
На процес набрякання впливає також форма макромолекул. ВМС з молекулами кулястої форми (гемоглобін) під час розчинення практично не набрякають. Це пов’язано з тим, що сферичні макромолекули мають незначну питому поверхню, порівняно з лінійними, і відповідно слабкі когезійні сили. Такі макромолекули легко залишають зразок полімеру, тобто ВМС не набрякає, а розчиняється. У той же час ВМС з витягнутими макромолекулами (целюлоза та її похідні) набрякають дуже сильно, утворюючи в'язкі розчини.
Ступінь набрякання значною мірою залежить від хімічної природи полімеру і розчинника. Чим більша хімічна спорідненість розчинника і полімеру тим краще останній набрякає в цьому розчиннику.
Кінетику набрякання ВМС описують рівнянням реакції І-го порядку:
,
(2.3)
де – швидкість набрякання; – ступінь набрякання зразка ВМС у момент часу ; – максимальний ступінь набрякання зразка; k – константа швидкості набрякання – величина, що залежить від природи полімеру та розчинника.
Геометрично швидкість набрякання визначають за величиною тангенсу кута нахилу дотичної до кривої "–".
На швидкість набрякання ВМС впливає низка факторів. Так, з підвищенням температури прискорюється дифузія молекул розчинника в об’єм полімеру, і відповідно збільшується швидкість набрякання останнього.
Підвищення ступеню дисперсності полімеру призводить до збільшення поверхні контакту ВМС і розчинника, збільшення кількості молекул розчинника, що проникають в полімер і, відповідно, до збільшення швидкості процесу набрякання.
Під дією кисню повітря, світла, нагрівання полімери за звичайних умов зберігання зазнають хімічних перетворень, що спричиняє зміну їх будови і властивостей. Чим менший вік полімеру тим більші його швидкість набрякання.
Чим більша молярна маса полімеру, тим повільніше йдуть процеси його набрякання і розчинення в одному й тому ж розчиннику. Це пов'язано з тим, що для відділення від зразка ВМС довгих ланцюгів необхідно затратити більше енергії, ніж для розсування коротких.
