Тема 2.Топографічне картографування в Україні.

2.1. Загальні відомості.

2.2.Призначення, властивості та зміст топографічних карт.

2.3.Топографічне картографування в період існування УРСР.

2.4.Види топографічних планів і карт за формами подання інформації.

2.5.Тенденції розвитку топографічного картографування.

2.6.Основні напрями розвитку топографічного картографування.

2.1. Загальні відомості.

Топографічні карти — обов'язкова передумова розвитку продуктивних сил країни, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення обороноздатності країни.

Система державного топографічного картографування формувалась протягом довгих років і враховує особливості потреб господар­ства та оборони країни, розвитку картографії, специфічність при­родних умов, призначення і використання карт. Масштаби, система розграфлення та номенклатури державних топографічних карт були розроблені наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років. Зміст топо­графічних карт, який склався історично, визначається ступенем відображення земної поверхні, яке складається з візуально розпізна­них (видимих) елементів природного і культурного ландшафту. Еле­менти земної поверхні на картах доповнюються характеристиками за їх значенням та кількісними показниками.

За останні десятиріччя сталися великі зміни в розвитку науки, техніки, виробництва, геополітичної ситуації. Це ставить перед топографічним картографуванням нові завдання, які полягають у роз­ширенні асортименту, забезпеченні актуальності та доступу до кар­тографічної інформації.

Державні топографічні карти як цілісні уніфіковані за математичною основою, змістом, оформленням та зображенням елементів місцевості картографічні твори є багатоцільовими. На них відобра­жують територію на відповідний момент, який відповідає року вико­нання зйомки або оновлення. З часом на території, зображеній на виданій карті, з'являються нові об'єкти, інші зникають або втрача­ють своє значення, змінюються характеристики об'єктів, їх типові властивості, зв'язки, відношення і місцеположення в просторі. Інтен­сивне освоєння і економічний розвиток території, природні зміни призводять до того, що створена карта перестає відповідати сучас­ному стану місцевості.

Топографічне картографування як складова частина загально­національного картографування здійснюється на основі сучасних досягнень геодезичної і картографічної галузей виробництва, світо­вого досвіду з урахуванням тенденцій розвитку топографо-геодезич­ної та картографічної діяльності, а також національних традицій.

Топографічні карти і плани, що характеризується широтою мас­штабного ряду та врівноваженістю підходів до відображення об'єктів та елементів місцевості, являють собою дійсно загальнодер­жавні документи, а за способами та якістю зображення навіть на­ближаються до високохудожніх творів, що становлять національну спадщину.

Топографічне картографування потребує єдності юридично-правових, науково-технологічних, технічних, організаційних, кадрових підходів з боку державних і урядових органів, керівників підпри­ємств та відомств, чіткої централізації управління та контролю як ходу виконання робіт, так і діючої системи поширення картогра­фічної інформації. Доцільно (і передусім для держави) встановити такий рівень доступу до картографічної інформації, який би дозво­ляв забезпечити максимальне задоволення потреб населення та ор­ганізованих споживачів (фізичних осіб, фірм, підприємств, органів управління усіх рівнів) і одночасно не завдавав шкоди національній безпеці.