Топографічне картографування

Лекції – 32 год.

Лабораторні – 16 год.

Самостійна робота – 74 год.

Лабораторні роботи

1. Визначення прямокутних та географічних координат точок за топографічними картами різних масштабів. Побудова точок за їх координатами на топокартах різних масштабів . Порівняльна характеристика точності визначення координат за топокартами різних масштабів ( 4 год.)

2.Вивчення топографічних карт (2 год)

Мета. Вивчити аркуш топографічної карти за її елементами та скласти анотацію .

Прилади та матеріали. Аркуші топографічних карт масштабів 1:25000 , 1:50 000 , 1:100 000; Умовні знаки ....

Порядок виконання роботи. Встановлюють призначення карти,вивчають позарамочне оформлення. Далі вивчають карти за її елементами. Після загального представлення про карти важливо уважно вивчити їх за елементами за таким порядком:

математичні елементи карти; гідрографія та гідротехнічні споруди;

населені пункти;промислові,сільськогосподарські та соціально-культурні об’єкти; шляхи та споруди; рельєф; рослинність та грунти; границі; інші елементи.

Звіт у письмовому вигляді .

3. Вивчення та порівняльна характеристика умовних знаків топографічних карт масштабів 1:10 000, 1:25 000 – 1 :100 000 (2год). 4. Побудова на топографічній карті координатної сітки суміжної зони. Визначення прямокутних координат точок в суміжній зоні (2 год).

5.Використання космічних знімків при оновленні карт (2год)

6. Ознайомлення та використання ортофотопланів при вивченні територій ( 4 год.)

Література

1.Верещака Т.В., Подобедов Н.С. Полевая картография.Уч-к для вузов.М.,Недра.1986.-351с.

2.Верещака Т.В. Топографические карты.М.МИИГАиК “Наука”.2002.

3.Подобедов Н.С. Полевая картография.М.”Недра”.1970.

Тема 1. Системи координат.

1.1.Географічна система координат.

1.2.Геодезична система координат.

1.3.Астрономічна система координат.

1.4.Геоцентрична система прямокутних просторових координат.

1.5.Система плоских прямокутних координат Гаусса- Крюгера.

Основні системи координат, які застосовуються в геодезії

Положення точки на земній поверхні визначено тоді, коли відома її проекція на рівневу поверхню і висота, тобто, довжина перпендикуляра від точки на земній поверхні до рівневої поверхні. Місцезнаходження точки на рівневій поверхні можна визначити за допомогою системи координат.

1.1. Географічна система координат

Вихідними площинами і лініями в цій системі координат є площина екватору і початкового меридіану. Положення точки M (рис.1.1) визначається перетином меридіану і паралелі. Паралель задається географічною широтою φ, а меридіан – географічною довготою λ.

Рис.1.1. Географічна система координат

Лінія перетину поверхні сфери або кулі площиною, яка проходить через дану точку і малу вісь обертання Землі називається меридіаном. Лінія перетину поверхні сфери або кулі площиною, яка проходить через дану точку перпендикулярно до осі обертання Землі називається паралеллю.

Географічною широтою φ точки M називають кут між радіусом-вектором з центра сфери до даної точки і площиною екватора.

Географічна довгота λ – двогранний кут, утворений площиною початкового меридіану та площиною меридіану, який проходить через дану точку.

Рис.2.2. Геодезична система координат

Геодезичною широтою В точки M називають кут, який утворений нормаллю до еліпсоїда в точці M та площиною екватора (рис.1.2).

Геодезична довгота L точки М – двогранний кут, утворений площиною початкового меридіану та площиною меридіану, який проходить через дану точку.

Геодезичною висотою точки місцевості називають віддаль за нормаллю від поверхні еліпсоїда до точки на фізичній поверхні Землі.