
- •Тема 1.6 Вимірювання складу газів, води та пари Загальні відомості про газоаналізатори
- •1.6.1 Хроматографічні газоаналізатори
- •Робота приладу:
- •1.6.2 Хімічні газоаналізатори
- •Робота приладу:
- •1.6.3 Термомагнітні газоаналізатори
- •Пристрій чутливого елементу магнітного газоаналізатора по кисню
- •Робота приладу:
- •1.6.4 Термомагнітний газоаналізатор типу мн
- •Вимірювальна схема автоматичного газоаналізатора типу мн
- •1.6.5 Оптичні та електрохімічні газоаналізатори
- •1.6.6 Талієвий киснемір
- •Робота приладу:
Тема 1.6 Вимірювання складу газів, води та пари Загальні відомості про газоаналізатори
Прилади призначені для якісного та кількісного визначення складу газів називаються газоаналізаторами.
Вони бувать: перносні та автоматичні.
Автоматичні виконуються у вигляді показуючих та самопишучих приладів з дистанційною передачею показань. Ці газоаналізатори призначені для неперервного аналізу складу газу.
Переносні газоаналізатори являються більш точними і використовуються при наладці та випробовуваннях технологічного обладнання, а також для повірки промислових газоаналізаторів.
За принципом дії газоаналізатори бувають:
хімічні;
хроматографічні;
термохімічні;
термомагнітні;
електрохімічні і т.д.
Шкала газоаналізаторів градуюється в процентах об’ємного змісту компонента, що визначається.
1.6.1 Хроматографічні газоаналізатори
Ці газоаналізатори відносяться до автоматичних приладів. Їх принцип дії заснований на явищі абсорбції – розділення газової суміші на окремі компоненти, з подальшим визначенням якісного і кількісного складу цих компонентів. В якості сорбенту використовується активоване вугілля. В якості газу-носія використовують, для негорючих газів, інертний газ, а для горючих – повітря.
Схема газоаналізатора
б – балон;
Пср – пристрій стабілізації;
Дт – детектор;
Дз – дозатор;
АГ – аналізуємий газ;
РК – розділююча колонка;
СП – самопишучий потенціометр;
Вк – викид;
ГН – газ-носій;
А,В,С – компоненти.
Робота приладу:
З балону виходить газ-носій і подається в пристрій стабілізації, для стабілізації постійної витрати та тиску, щоб небуло пульсацій.
Потім газ-носій надходить в детектор, для реєстрації, що це чистий газ-носій.
Після детектора, за допомогою дозатора, в газ-носій добавляємо аналізуємий газ, що являється бінарною сумішю.
Бінарна суміш надходить в розділюючу колонку, де розділюється суміш на компоненти А, В, С, за допомогою сорбенту, по степені поглинання.
З розділюючої колонки першим буде виходити компонент з низькою степінню поглинання (А), а останнім компонент (С), який має найбільшу ступінь поглинання.
Компоненти надходять в детектор, де виконується кількісний та якісний аналіз компонентів. Електричний сигнал з детектора надходить на самопишучий потенціометр, який малює хроматограму, на якій пряма лінія відповідає газу-носію, а вершини – компонентам, що визначаються.
Переваги:
висока точність вимірювань;
можливість неперервного аналізу.
1.6.2 Хімічні газоаналізатори
Схема хімічного газоаналізатора
1 – газовідвідна трубка;
2, 5, 6, 7 – посудини;
3 – вимірювальна бюретка;
4 – манометр;
8 – груша;
9 – фільтр;
10 – розподільчі крани.
Хімічні газоаналізатори призначені для визначення СО2 та О2 в газі.
Принцип дії заснований на поглинанні компонента, що визначається, спеціальним розчином. Кількість даного компоненту визначається по різниці питомих об'ємів. Поглинання О2 виконується в посудині, яка заповнена розчином пірогаллола, а СО2 – в посудині, яка заповнена розчином їдкого калію.