Орієнтовний перелік практичних навичок Модуль : «Загальна неврологія»

1. Обстеження обсягу активних та пасивних рухів.

2. Обстеження тонусу і сили м’язів.

3. Обстеження сухожилкових, периостальних, шкірних рефлексів(стіло-карпо-радіальних, з біцепса, з тріцепса, колінних, ахілових, черевних).

4. Обстеження патологічних рефлексів (Бабінського, Оппенгейма, Гордона, Шефера, Россолімо, Бехтерева, Жуковського та інші) та синкінезій.

5. Обстеження координації рухів (пальце-носова, коліно-п’яткова проби, діадохокінез, проби на дисметрію), виявлення статичної, динамічної атаксії.

6. Обстеження чутливості (поверхневих, глибоких і складних видів).

7. Обстеження симптомів натягу для сідничного та стегнового нервів.

8. Обстеження нюху і смаку.

9. Обстеження гостроти зору, полів зору, кольоросприйняття.

10. Обстеження функії окорухових нервів.

11. Обстеження функцій V нерва.

12. Обстеження функцій VII нерва.

13. Обстеження функцій IX-X нервів.

14. Обстеження функцій XI-XII нервів.

15. Обстеження вегетативної нервової системи.

16. Дослідження менінгеальних симптомів (ригідність потиличних мязів, симптоми Керніга, Брудзинського, Лесажа), реактивних больових феноменів: с-м Менделя, с-м Платау, місця виходу малого й великого потиличних нервів.

17. Обстеження мови, праксису, гнозису, письма, читання, рахування.

18. Трактування основних показників допоміжних методів обстеження в неврологічній клініці (електрофізіологічних, ультразвукових, рентгеноглогічних, комп’ютерно-томографічних).

«Спеціальна неврологія».

1. Самостійна курація хворих із неврологічною патологією зі складанням історії хвороби.

2. Визначення провідного неврологічного синдрома у конкретного хворого.

3. Обгрунтування топічного діагнозу у хворого, який обстежується.

4. Проведення диференціальної діагностики.

5. Обгрунтування виставленого клінічного діагнозу.

6. Визначення етіології хвороби, особливостей патогенезу, перебігу захворювання та його ускладнень у обстежуваного хворого.

7. Обгрунтування схеми лікування і додаткових обстежень, які призначені наявному хворому.

8. Визначення прогнозу перебігу захворювання у даного хворого.

VIII. Форми контролю та оцінювання студентів з навчальної дисципліни “Неврологія”

Форми контролю и система оцінювання здійснююься відповідно до вимог Програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженої МОЗ України (2005).

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах), визначених Програмою дисципліни.

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям теми, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Застосовуються такі засоби діагностики рівня підготовки студентів як: комп’ютерні тести; розв’язування ситуаційних задач; структуровані письмові роботи; структурований за процедурою контроль практичних навичок та умінь (оцінка знань та вмінь аналізувати та трактувати макро- та мікроскопічні зміни клітин, тканин, органів та систем при тих чи інших патологічних процесах).

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Вага кожної теми в межах одного модулю має бути однаковою и визначається кількістю тем у модулі.

Оцінка з дисципліни “Неврологія” є рейтинговою і визначається з урахуванням поточної навчальної діяльності студента та оцінок засвоєння ним передбачених програмою модулів.

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студента виставляються оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою:

Оцінка “відмінно” виставляється у випадку, коли студент у повному обсязі знає зміст заняття та лекційний матеріал, ілюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та конкретні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок і неточностей; вільно вирішує задачі та виконує практичні завдання різного ступеню складності.

Оцінка “добре” виставляється за умови, коли студент знає зміст заняття та добре його розуміє, на питання відповідає правильно, послідовно та систематично, але відповіді не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі задачі і виконує практичні завдання, відчуваючи складнощі лише у найважчих випадках.

Оцінка “задовільно” ставиться студентові на основі його знань всього змісту заняття та при задовільному рівні його разуміння. Студент спроможний вирішувати видозмінені (спрощені) завдання за допомогою навідних питань; вирішує задачі та виконує практичні навички, відчуваючи складнощі у простих випадках; неспроможний самостійно систематизовано надати відповідь, але на прямо поставлені запитання відповідає правильно.

Оцінка “незадовільно” виставляється у випадках, коли знгання і вміння студента не відповідають вимогам “задовільної” оцінки.

Отримані оцінки потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі. В програмі застосовується така система конвертації традиційної системи оцінки у бали:

Традиційна оцінка	Конвертація у бали
“5”	6
“4”	4
“3”	2
“2”	0

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює максимуму 180 балам з додаванням 20 балів за дифзалік (за бажанням студента).