Приклад: відображення в обліку облігацій, придбаних з дисконтом

2 січня 2011р. підприємство “ОВДП” придбало облігації номінальною вартістю 1 000 000 грн. з річною фіксованою ставкою 10% з метою їх утримання до погашення. Ціна придбання – 900 000 грн. Облігації були випущені строком на чотири роки. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці року.

Облігації, що утримуються підприємством до погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю.

Дисконт за облігацією = 1 000 000 – 900 000 = 100 000

Для визначення річної суми амортизації дисконту необхідно визначити ефективну ставку відсотка.

Ефективна ставка відсотка	=	(1 000 000 х 10%) + (100 000 : 4)	=	13,1579 %
		(900 000 + 1 000 000) / 2

Таблиця

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

Дата	Номінальна сума відсотка, грн.	Сума відсотка за ефективною ставкою, грн. 1	Сума амортизації дисконту, грн. (гр.3 – гр.2)	Амортизована собівартість інвестиції, грн.2
1	2	3	4	5
02.01.2011				900 000
31.12.2011	100 000	118 421	18 421	918 421
31.12.2012	100 000	120 845	20 845	939 266
31.12.2013	100 000	123 588	23 588	962 854
31.12.2014	100 000	137 146 3	37 146 6	1 000 000
Підсумок	400 000	500 000	100 000	Х

7. Серед методів аналізу доцільності вкладень у ті чи інші об’єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи методів:

• Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об’єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні сертифікати, векселі тощо.

• Друга група методів призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів у об’єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування. Так, відомі такі основні підходи до оцінки інвестицій:

1. статичний аналіз: усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

2. динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій в сучасних умовах здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити показники, що характеризують об’єкт інвестицій у динаміці. Серед основних з таких такі:

1. метод дисконтування майбутніх доходів. Метод оцінки інвестицій є універсальним і може використовуватися як для оцінки реальних інвестицій так і фінансових. Разом з тим його застосування є проблематичним у разі ускладнень із прогнозуванням майбутніх грошових потоків від інвестицій та у разі невизначеності строків, на які вкладаються кошти. За наявності інфляційних очікувань наведені розрахунки слід скоригувати на прогнозний рівень інфляції, зокрема номінальну ставку дохідності в плановому періоді слід привести до реальної (з урахуванням індексу інфляції).

Метод дисконтування Cash-flow називають також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення приймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперішньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслідком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є заданою і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативними вкладеннями.

Доцільність фінансових інвестицій в окремі об’єкти визначається шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвестиції визначається так:

,

де Со — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік (Сash-flow) від здійснення інвестиції; Ео — собівартість інвестиції; r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = p/100 %); p — ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку); складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ризик; n — період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У такому разі рентабельність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

2. метод внутрішньої норми прибутковості. При оцінці інвестицій даний метод передбачає розрахунок відносного показника – ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю (теперішня вартість усіх грошових видатків на здійснення інвестиції дорівнює теперішній вартості всіх грошових надходжень від цієї інвестиції). Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку.

Правило прийняття інвестиційних рішень за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися тому об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за яким є більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості у формулі Cо – підставимо нуль, re – коефіцієнт, який характеризує внутрішню ставку дохідності, оскільки саме за нульової внутрішньої вартості інвестицій їх норма дохідності дорівнює середній ставці дохідності за альтернативними вкладеннями. Методом передбачено, що шукану процентну ставку можна розрахувати на основі зіставлення вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтування (re₁; re₂), які підбираються таким чином, що в інтервалі між re₁ та re₂ вартість інвестиції змінює своє значення з «+» на «–», і навпаки. Отримаємо алгоритм, який рекомендується використовувати для розрахунку внутрішньої норми прибутковості:

,

де Со₁; Со₂ - внутрішня вартість інвестиції за різних варіантів ставки дисконтування. Якщо re > r, то інвестиції в аналізований об’єкт вигідні.

За наявності кількох альтернативних об’єктів інвестування перевага віддається тому, внутрішня ставка процента за яким є вищою.

У практиці фінансової діяльності суб’єктів господарювання у країнах з розвинутими ринковими інституціями охарактеризований метод оцінки інвестицій на сьогоднішній день є найуживанішим.

Для оцінки минулих результатів операційної діяльності та з метою формування висновків щодо потенціалу і прийняття рішень про фінансові інвестиції використовують показник розрахунку прибутку на акцію (ПНА). Аналітики користуються, як правило, двома показниками ПНА:

• Базисним – чистий прибуток, що припадає на просту акцію (визначають діленням чистого прибутку (збитку) на середньозважену кількість простих акцій, що перебувають у обігу). У межах певного періоду.

• Розбавленим – скоригований чистий прибуток, що припадає на просту акцію (визначають діленням чистого прибутку (збитку) на середньозважену кількість простих акцій, що перебувають у обігу і потенційних акцій) у межах певного періоду.