2. Фінансові інвестиції є активною формою ефективного використання вільного капіталу, особливості якої полягають у тому, що вона:

• здійснюється на пізніших стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами;

• є незалежним видом господарської діяльності для реального сектору економіки;

• дає змогу швидше й дешевше реалізувати конкретні стратегічні цілі свого розвитку;

• є можливим вкладення коштів як у безризикові та у ризикові (спекулятивні) інструменти, і в такий спосіб здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

• вимагає активного моніторингу й оперативності ухвалення рішень під час здійснення фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон’юнктури;

• фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки, як правило, для досягнення двох цілей: отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційного захисту.

До основних цілей придбання фінансових інвестицій підприємств належать:

• одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

• поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т.ч. з метою його ліквідації;

• створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

• поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

• диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегменту ринку;

• збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Доходи від фінансових інвестицій можуть бути отримані: у вигляді відсотків, доходів від володіння корпоративними правами (дивідендів), від майнових прав у вигляді роялті, за рахунок зростання вартості інвестицій (експертна оцінка або ринкова вартість перевищує собівартість) та шляхом участі у капіталі.

Дохід від здійснених фінансових інвестицій (якщо він може бути достовірно оцінений та існує ймовірність надходження економічних вигод, пов’язаних з утриманням інвестиції) визнається та розподіляється між звітними періодами в такому порядку:

• відсотки – у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази нарахування, ставки відсотка і строку утримання відповідних фінансових інвестицій;

• дохід від участі у капіталі – визначається на дату балансу на підставі фінансових звітів дочірніх, спільних та асоційованих підприємств;

• дивіденди – у періоді прийняття рішення про їх виплату в сумі об’явлення за вирахуванням податку на дивіденди;

• дисконт – протягом періоду з моменту придбання фінансових інвестицій до моменту їх погашення, за методом ефективної ставки відсотка;

• роялті – за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

• доходи від зростання вартості – у тому періоді, коли здійснено переоцінку або реалізацію фінансової інвестиції.

Доходи підприємств від фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результати за такими позиціями:

• дохід від участі в капіталі – дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства (дивіденди, збільшення вартості інвестицій),

• інші фінансові доходи – дивіденди, відсотки, сума збільшення балансової вартості інвестицій (крім доходу від участі в капіталі);

• інші доходи – доходи від продажу фінансових інвестицій.

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями:

• втрати від участі в капіталі – збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);

• інші витрати – собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

3. Фінансове інвестування здійснюється підприємствами у таких основних формах вкладення капіталу:

1. у статутні капітали спільних підприємств;

2. у доходні види грошових інструментів;

3. у доходні види фондових інструментів.

Вкладення капіталу в статутні капітали спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків із постачальниками сировини і матеріалів (за участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладанні капіталу в транспортні й інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності й інші стратегічні напрями розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування практично наближається до реального інвестування, будучи менш капіталомісткою й оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки отримання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

Вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й основною метою є створення інвестиційного прибутку.

Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів є найбільш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Використання цієї форми фінансового інвестування пов’язане з широким вибором альтернативних фінансових рішень як за інструментами, так і за строками; вищим рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку. Головною метою цієї форми фінансового інвестування є створення інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на компанії під час вирішення стратегічних завдань.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

1. інвестиційні операції з традиційними інструментами;

2. придбання похідних цінних паперів (деривативів);

3. депозитні операції підприємств;

4. пайова участь у спільних підприємствах.

Фінансові інвестиції, згідно з нормами податкового законодавства України, поділено на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції – господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою в разі їх розміщення такою особою.

Господарські операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 % від загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносять до портфельних інвестицій. Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля та є придбанням цінних паперів та інших активів. Портфель – сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які є інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника (у нашому випадку – ефективна діяльність нашого підприємства чи організації на фінансовому ринку).

Прямі та портфельні інвестиції можуть належати до розряду ризикованих. Ризиковані інвестиції (венчурний капітал) – це інвестиції у формі випуску нових акцій, що відбувається у нових сферах діяльності, пов'язаних з великим ризиком. Венчурний капітал інвестується в непов'язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризиковане вкладення капіталу зумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм у галузях нових технологій.