4. Самозабезпечення безпеки в туризмі.

Завдання: складіть тези до навчального матеріалу.

Практика самозабезпечення безпеки в туризмі складається з декількох складових, включаючи: прогноз розвитку подій; всебічний аналіз можливих негативних впливів; об'єктивну оцінку реальності загрози; правильний вибір стратегії поведінки (піти або не піти на прогулянку, взяти або не взяти з собою коштовності, надати або не надати опір і т.д.); організацію першої реакції на виниклу небезпеку; вироблення чіткої стратегії поведінки в екстремальній ситуації. Дані складові можуть проявлятися в більш-менш розгорнутій формі, однак, виконують чітко визначені функції в системі самозабезпечення безпеки туриста.

Для забезпечення подібної підконтрольності туристові рекомендується оптимально розширювати свої уявлення про місце майбутнього відпочинку. Необхідно звернути увагу на ряд моментів:

- стан зовнішньополітичних відносин між батьківщиною туриста і країною відвідування; очевидно, що більш теплий прийом туристам гарантують дружні політичні зв'язки цих двох країн;

- характеристику політичної, соціальної та економічної ситуації в країні та її регіонах; необхідність інформації такого роду викликається тим, що наявність напруженості у відносинах із суміжними країнами може значно ускладнити переміщення в даному напрямку;

- рівень етнічної та расової напруженості, безробіття та соціальної нерівності в країні; їх високий рівень може спровокувати атаки населення на туристичну індустрію;

- наявність активних опозиційних груп на території країни; сепаратисти і групи незадоволених часто для залучення до себе уваги вибирають як мішені туристичні комплекси;

- епідеміологічний стан території можливого відпочинку; поширеність в ряді країн малярії і різних захворювань серед тварин значно збільшують ризик зараження важко виліковними хворобами;

- наявність в країні релігійних конфліктів; терористичні організації для пропаганди своїх ідей воліють використовувати атаки на іноземних туристів;

- прийняті в країні норми поведінки (вживання алкоголю, носіння одягу, манери поведінки в громадських місцях, правила взаємовідносини статей);

- ступінь розвиненості в країні злочинності в цілому і окремих видів злочинів;

- можливість залучення для особистого захисту цивільної поліції або військових охоронців порядку;

- діапазон, розгалуженість, надійність і безпека інфраструктури країни;

- сезонний розподіл погодних умов в країні призначення.

Треба відзначити, важливість для самозабезпечення безпеки дотримання туристом культурних традицій країни перебування, їх ігнорування провокує порушення взаєморозуміння з місцевими жителями, здатне призвести до небезпечних для туриста ситуацій.

Значні труднощі, зокрема, виникають при наявності в країні:

- норм, звичаїв, правил поведінки, які істотно розходяться з нормами, звичаями, правилами поведінки, прийнятими в нашій країні;

- негативного ставлення до іноземців, як до осіб, присутність яких заважає збереженню культурних засад і стабільності в країні;

- загостреної релігійної прихильності місцевих громад; при цьому сплеск негативних емоцій по відношенню до туристів здатне спровокувати будь зроблене ними необережне або образливе зауваження, демонстрація чужих релігійних символів;

- небажаних для обговорення тем, що стосуються, зокрема, історичної чи політичної тематики, релігії та сексу;

- обмежень в носінні одягу (повсякденному, пляжної, ін);

- заборон на публічне вираження міжстатевих почуттів;

- поголовної бідності, при якій прояв туристом високого добробуту через володіння дизайнерським одягом, годинником, фото-і відеокамерою, комп'ютером та іншими дорогими речами здатне викликати заздрість і озлоблення людей.

Підвищити підконтрольність свого перебування в конкретній країні туристові допоможе, зокрема, поінформованість та формування адекватних уявлень щодо: існуючих у ній звичаїв (наприклад, гостинності), порушення яких є больовою точкою для жителів; державних, релігійних та народних свят, здатних порушити безпеку перебування в місці відпочинку (наприклад, недотримання посту під час священного для мусульман місяця Рамадан); можливих проблем з фотографуванням (платність фотографування окремих об'єктів, забобони, пов'язані з фотографуванням, заборони на фотографування об'єктів державної безпеки); законів, що регулюють вживання алкоголю і наркотиків.

В цілому, самозабезпечення туристом безпеки в період перебування в чужій країні сприяє:

- попереднє ознайомлення з особливостями країни, здатними вплинути на рівень безпеки в період перебування на її території;

- збереження постійної обережності в контактах з місцевим населенням;

- безперервна кумуляція інформації, здатної підвищити підконтрольність суб'єкту зовнішніх і внутрішніх обставин реалізованої ним туристичної діяльності;

- ретельне і незмінне дотримання правил поведінки, встановлених в країні, регіоні, місці перебування; своєчасне реагування сигнали небезпеки;

- створення з першого дня перебування ресурсів, здатних при екстремальних обставинах підвищити шанси на збереження своєї безпеки (вивчення шляхів евакуації з будинку у випадку пожежі, збереження при собі номерів телефону посольства або консульства своєї країни, виготовлення ксероксів паспорту чи інших документів, що засвідчують особу, і т.д.).

Разом з тим, необхідність розширений обсяг інформованості про країну перебування як основи особистої безпеки, ще не отримала належного визнання серед туристів, що виступає підставою більш пильного вивчення психологічних засад забезпечення безпеки в даній сфері життєдіяльності людини.