3. Класифікація факторів ризику в туризмі.

Завдання: на основі навчального матеріалу складіть конспект

Відправляючись у подорож, турист стикається з рядом проблем, які за збігом обставин можуть призвести до непередбачуваних наслідків для його здо­ров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплину­ти на враження від неї.

Турист постійно знаходиться під впливом обставин підвищеної небезпеки і, загалом, перебуває в незнайомому середовищі, відмінному від звичного сере­довища його мешкання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типо­вих побутових небезпек, не має імунітету від хвороб, поширених у цій місце­вості, не пристосований до перебування та інтенсивних навантажень у високо­гірних районах.

В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.

Безпека в туризмі залежить від багатьох чинників (політичної обстановки, стану навколишнього середовища тощо), які необхідно враховувати при пла­нуванні туристичного обслуговування. В систему заходів із забезпечення без­пеки туристів входять: запобігання ризикам для туристів, пов'язаних з природ­ними і техногенними катастрофами в туристичних центрах; попередження епі­деміологічних, бактеріологічних і інших медичних ризиків і дотримання від­повідних формальностей; організація безпеки туристів на транспорті; страху­вання туристів у подорожі, а також страхування відповідальності туристичних організацій; створення служб та систем безпеки. Важливим, при цьому є повне інформування туристів про можливі ризики, правила їх попередження, а також гарантії їх безпеки.

У загальному вигляді безпека людини – це такий її стан, при якому немає загрози її життю, здоров’ю та майну. Небезпека розглядається як можливість дії на людину несприятливих або несумісних з її життям факторів. Потенційна небезпека полягає у прихованому, неявному характері прояву небезпек.

Несприятливі, небезпечні і шкідливі чинники можуть безпосередньо впливати на організм людини або затруднювати здійснення її фізіологічних функцій – дихання, кровообігу, органів травлення тощо.

В умовах туристичних підприємств до появи небезпечних факторів може призвести порушення меж експлуатаційної можливості технічних пристроїв, інженерних споруд і конструкцій, що іноді призводить до аварій з вивільненням небезпечних і шкідливих чинників – речовин або енергії в кількостях і дозах, що представляють безпосередню загрозу здоров’ю та життю як працюючих, так туристів і населення в цілому.

Розглядати безпеку можливо тільки з точки зору системного підходу: людина як потенційна жертва – загроза як носій небезпеки. Загрозами вважається все, що перешкоджає задоволенню важливих для людини індивідуальних, соціальних і духовних потреб. Безпека людини досягається лише за умов відхилення, захищення або захисту від усіх загроз.

На жаль, абсолютної безпеки не буває, оскільки завжди залишається хоча і незначний, але в той же час вірогідний ризик. Ризик фактично служить мірою небезпеки для життя та діяльності людини, що нею усвідомлюється. Він є найбільш ємним інтегральним поняттям, яке дає можливість оцінити в повному обсязі всі загрози.

При наданні туристичних послуг необхідно визначити допустимий рівень ризику для життя та здоров'я туристів як у звичайних умовах, так і в надзвичайних ситуаціях. Ризик для життя та здоров'я людини під час туристично-екскурсійного обслуговування виникає за умов:

- існування джерел ризику;

- дії такого джерела на небезпечному для людини рівні;

- здатності людини наражатися на дію джерел небезпеки.

У туризмі фактори ризику або небезпечні фактори класифікують наступним чином:

1) травмонебезпечність;

2) вплив довкілля;

3) пожежонебезпечність;

4) біологічний вплив;

5) психофізіологічні навантаження;

6) небезпека випромінювань;

7) хімічна дія;

8) підвищений рівень запиленості та загазованості;

9) специфічні фактори ризику;

10) інші фактори.

Травмонебезпечність може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, безпосередньо туристів, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід (при зсувах, сходженні лавин та інших природних явищах), небезпечних атмосферних явищ, несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження, що використовується туристами.

Для зниження травмонебезпечності підприємство або заклад зобов'язане:

а) забезпечити захисними пристроями та огородженнями рухомі механізми, предмети, небезпечні ділянки території. Цей засіб забезпечення безпеки людини ґрунтується на одному з технічних принципів "Захисту відстанню". Сутність цього принципу полягає в тому, що необхідно встановити таку відстань між людиною та джерелом небезпеки, при якій створюється належний рівень безпеки за рахунок послаблення або повного зникнення дії шкідливих факторів. З метою запобігання травматизму використовуються захисні облаштування, огородження туристичних стежок і маршрутів, захисне обладнання канатних доріг, гірськолижних трас, підйомників, індивідуальні страхові мотузки, шлеми тощо.

б) проінформувати туристів щодо факторів ризику та заходів запобігання травм;

в) дотримуватись вимог нормативних документів щодо технічного стану та експлуатації будівель, транспортних засобів, інвентаря та обладнання тощо;

г) забезпечити туристів засобами індивідуального захисту; спорядженням та інвентарем, які відповідають всім ергономічним вимогам. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо.

Ергономічні вимоги враховують антропометричні, психофізичні та психологічні особливості людини. Їх дотримання не тільки сприяють створенню належного рівня безпеки, а й покращають комфорт туристів і екскурсантів.

Один з небезпечних етапів подорожі – етап перевезення (проїзд до місця відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування та інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки, питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах перевезень.

Вплив довкілля (навколишнього середовища) обумовлений основними факторами: висока або низька температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню у зоні обслуговування туристів та ін.

Результатом впливу довкілля може бути відмороження, тепловий удар, загострення хронічних захворювань тощо.

Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Для попередження шкідливого впливу цього фактору ризику обов'язками підприємства або закладу сфери туризму є:

• вибір сприятливої пори року, часу доби для проведення туристичного заходу;

• раціональне проектування траси туристичного маршруту;

• врахування погодних умов району;

• спорудження на трасах туристичних маршрутів захисних споруд від непогоди;

• обладнання приміщень та транспортних засобів пристроями кондиціонування, опалення, дезодорації повітря, а також системами автоматичного контролю та сигналізації;

• забезпечення відповідної екіпіровки туристів, що містить засоби індивідуального захисту;

• своєчасне інформування туристів про реальні та прогнозовані умови на маршруті.

Для подолання такого фактору ризику як пожежонебезпечність підприємство або заклад сфери туризму повинно забезпечити експлуатацію об'єктів обслуговування туристів у суворій відповідності з вимогами існуючих нормативних документів.

Біологічні фактори ризику викликають опіки, алергії та інші токсичні реакції у людини. До них належать патогенні мікроорганізми, отруйні рослини, комахи, плазуни, які переносять інфекційні захворювання.

Узагальнено біологічні фактори – це сукупність впливу життєдіяльності одних організмів на інші. Вони поділяються на:

• зоогенні (дія тварин);

• фітогенні (дія рослин);

• мікробіогенні (дія мікроорганізмів).

Кожну з цих дій може відчути на собі турист, коли знаходиться на екскурсії, в дорозі або в місці проживання.

Вплив цих факторів ризику на туристів попереджається:

• попереднім інформуванням туристів про небезпечних тварин, плазунів, рослини тощо, а також про те, як уникнути небажаних контактів і які екстрені заходи вжити у випадку отримання травми (контакту);

• дотриманням встановлених санітарних норм і правил обслуговування;

• застосуванням обладнання та препаратів для дезінфекції, стерилізації, дератизації, а також автоматизації виробничих процесів;

• використанням знаків безпеки та необхідної маркировки на предметах оснащення та спорудах, що застосовуються при обслуговуванні туристів;

• проведенням попередніх і періодичних медичних оглядів обслуговуючого персоналу.

Для виключення або зниження впливу психофізичних (фізичних і нервово-психічних перевантажень) факторів ризику керівництво підприємств або закладів сфери туризму зобов’язано:

• при формуванні туристичної групи враховувати психофізіологічні особливості туристів – членів групи;

• раціонально побудувати програму обслуговування туристів, графіки пересування по маршруту; передбачити достатні умови для нормальної життєдіяльності людини (сну, прийому їжі, задоволення санітарних і побутових потреб);

• дотримуватись ергономічних вимог до туристського спорядження та інвентаря, транспортних засобів, меблів тощо.

До небезпечних випромінювань належать підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання.

Туристичні маршрути допускається прокладати та експлуатувати тільки в місцевостях з сприятливими характеристиками радіологічного стану.

Для попередження небезпеки ультрафіолетової радіації на туристичних маршрутах необхідно проінформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину та порекомендувати застосувати під час перебування на маршруті засоби індивідуального захисту, такі як захисні маски, креми, сонцезахисні окуляри, що закривають тіло, руки, голову, ноги туристів.

Токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі фактори – це хімічні фактори ризику.

При обслуговуванні туристів для запобігання дії цих факторів адміністрація туристичного підприємства не повинна здійснювати будівництво та розміщення об'єктів для обслуговування туристів у несприятливій з точки зору дії хімічних факторів місцевості; здійснювати регулярний контроль за вмістом шкідливих хімічних речовин у повітрі, воді, грунті, продуктах харчування тощо. Якщо на підприємстві необхідно здійснити дезінфекцію та дезінсекцію, то застосовують відповідні препарати з суворим дотриманням правил безпеки, виключивши можливість контактів туристів з цими засобами.

Вимоги щодо допустимого рівня шкідливих речовин у повітрі (підвищена запиленість та загазованість) зони обслуговування туристів, приміщень, транспортних засобів визначені відповідними санітарними нормами та правилами. Допустимий рівень шкідливих речовин у повітрі забезпечується дотриманням вимог до оснащення приміщень, транспортних засобів вентиляцією з очищенням повітря.

Специфічні фактори ризику в туризмі обумовлені:

• можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення підприємства сфери туризму або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (у тому числі пов'язаних з станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);

• технічним станом об'єктів матеріально-технічної бази, що використовується (готелі, бази, кемпінги тощо);

• складним рельєфом місцевості;

• рівнем професійної підготовленості обслуговуючого персоналу;

• підготовкою туристів до переміщення за маршрутом певного виду та категорії складності;

• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркіровка трас туристичних маршрутів).

До інших факторів ризику належать небезпечності, що пов'язані з відсутністю необхідної інформації про послугу та її номінальні (запроектовані) характеристики.

Для подолання такого ризику підприємство або заклад сфери туризму повинно надавати туристам інформацію про послугу у повному обсязі та у відповідності з вимогами, встановленими діючою нормативною документацією, а також проводити для туристів необхідні інструктажі з безпеки, що враховують специфіку виду туристичного маршруту.