Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.3.

При вивченні розділу 1.3. необхідно визначити відмінність впливу на організм людини небезпечного та шкідливого фактору.

Вивчаючи пункт 1, детальніше зупинитеся на класифікації небезпечних та шкідливих факторів;

Вивчаючи пункт 2, акцентуйте увагу на управлінні ризиком.

Вивчаючи пункт 3, зверніть увагу на специфічні фактори ризику в туризмі.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 1.3.

4. Прочитати матеріали щодо розділу.

5. Скласти розгорнутий план до розділу.

1. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

1. Поняття небезпеки. Небезпечні і шкідливі фактори.

Завдання: складіть схему на основі навчального матеріалу (схема під назвою «Класифікація небезпечних та шкідливих факторів»).

Проблема захисту людини від небезпек у різних умовах його життя ви­никла одночасно з появою на Землі наших предків. У даний час людина більш за все страждає від нею ж самою створених небезпек.

Джерелами (носіями) небезпек є природні процеси і явища, техногенне середовище і дія людей.

Небезпека - центральне поняття БЖД, під яким розуміються будь-які явища, шо загрожують життю і здоров'ю людини. Ознаками, що визначають небезпеку є:

- загроза для життя;

- можливість завдання збитку здоров'ю;

- порушення умов нормального функціонування органів і систем лю­дини.

В умовах туристичних підприємств до небезпечних факторів може призво­дити порушення меж експлуатаційної можливості технічних пристроїв, інже­нерних споруд і конструкцій, що іноді призводить до аварій з вивільненням небезпечних і шкідливих факторів – речовин або енергії в кількостях і дозах, що представляють безпосередню загрозу здоров'ю і життю працюючих, турис­тів і населення в цілому.

Одним з головних понять безпеки життєдіяльності є так звана «аксіома про потенційну небезпеку»: будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Потенційна небезпека – це можливість дії на людину несприятливих або несумісних з життям факторів. Потенційна небезпека полягає в прихованому, неявному характері прояву небезпек. Наприклад, людина не відчуває до певно­го моменту збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі. В нормі ат­мосферне повітря повинне містити не більше 0,05% вуглекислого газу. В не-провітрюваному приміщенні концентрація вуглекислого газу постійно збіль­шується. Він не має кольору, запаху і наростання його концентрації проявля­ється появою стомленості, млявості, зниженням працездатності. Але в цілому організм людини, що перебуває систематично в таких умовах, відреагує склад­ними фізіологічними процесами: зміною частоти, глибини і ритму дихання (за­дишкою), збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною артеріального тиску. Цей стан (гіпоксія) може спричинити собою зниження уваги, що в пев­них областях туристичної діяльності може призвести до травматизму тощо.

За ступенем і характером дії на організм всі несприятливі або несумісні з життям фактори умовно поділяють на шкідливі і небезпечні.

До шкідливих відносяться ті фактори, які за певних умов стають причиною захворювань або зниження працездатності. Мається на увазі зниження праце­здатності, що зникає після відпочинку або перерви в активній діяльності. Приклад шкідливих факторів: запилення і загазованість повітря; шум; іонізуючі випромінювання; монотонність діяльності, важка фізична праця; токсичні речовини; забруднення води і продуктів харчування; неправильне освітлення тощо.

Небезпечними називають ті фактори, які за певних умов призводять до травматичних пошкоджень або раптового і різкого погіршення здоров'я. Приклад небезпечних факторів: вогонь, транспортні засоби і рухомі частини ма­шин, отруйні речовини, гострі і падаючі предмети і т. ін.

Класифікацію небезпечних і шкідливих факторів (небезпек) здебільшого проводять за такими ознаками:

1. Походження: природні, екологічні, техногенні, антропогенні, біологічні, соціальні, політичні, війсь­кові та змішані.

2. Структура (будова): прості і похідні (складні) або породжувані взаємодією простих, виробничі.

3. Наслідки: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні випадки тощо.

4. Характер впливу на людину: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, пси­хофізіологічні; всі вони поділяють на активні і пасивні. До пасивних відносяться небезпеки, що активізуються завдяки енергії, носієм якої є сама людина. До них відносять (гострі речі, що колються і ріжуться) нерухомі елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина; ухили підйоми; незначні тертя між поверхнями, що стикаються. Активні небезпеки - всі інші, що виявляють активність при впливі на людину.

5. Збиток: соціальний, технічний, екологічний тощо.

6. Локалізація: пов'язані з атмосферою, літосферою, гідросферою, космосом.

7. Час дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні. (наприклад, концентрація енергії вибуху у визначеному напрямку).

8. Сфера прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо.

Як природні, так і антропогенні фактори (чинники) можуть бути фізичними, хімічни­ми, біологічними, і психофізичними.

Фізичні чинники:

- природні: всі кліматичні показники (температура повітря, вогкість, швидкість вітру, атмосферний тиск, сонячна радіація), можуть бути представлені стихійними лихами: землетрус, водойми, пожежа, гроза, спека, сильний снігопад, повінь, сильний зливовий дощ, ураган, холод, інші;

- антропогенні: різні види енергії, що генеруються людиною: іонізуюче випромінювання, електричний струм, шуми, вібрація, штучне освітлення, зброя масового ураження.

Хімічні чинники:

• природні: хімічні речовини, що поступають до організму людини з повіт­рям, водою, їжею (амінокислоти, вітаміни, білки, жири, вуглеводи, мікроеле­менти);

• антропогенні: надходження речовин з різних підприємств і транспорту (наприклад, хімічна зброя).

Протягом свого життя людина постійно зіштовхується з великою кількі­стю шкідливих речовин, шо викликають різні види захворювань, а також тра­вми як у момент контакту, так і через визначений проміжок часу.

У залежності від характеру дії на організм людини хімічні речовини по­діляються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, тобто які впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння всього орга­нізму людини або впливають на окремі системи людського організму (напри­клад, на центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати пато- логічні зміни визначених органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речо­вин відносяться такі з'єднання, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот або лугів.

Подразнюючі речовини - викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини - приводять до порушення генетичного коду. Це -свинець, радіоактивні речовини.

Канцерогенні речовини - викликають, як правило, злоякісні новоутво­рення - пухлини (азбест, нікель, хром).

Наркотичні речовини — впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини — приводять до токсичного набряку легень (оксид азоту, оксид вуглецю).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець.

Сенсибілізатори - це речовини, що діють як алергени. Серед них фор­малін, лаки на основі нітросполук.

Отруйними називаються речовини, що призводять до поразки всіх жи­вих організмів, особливо людей і тварин.

Біологічні чинники:

- природні: мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);

- антропогенні: біологічні засоби захисту рослин, викиди промислових підприємств, ферм, підприємств з виробництва білків, сироваток, вакцин, біо­логічна зброя.

Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносяться мік­роорганізми (рослини і тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфек­ційних захворювань (бактерії, віруси, грибки).

Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі або смертельні отруєння людей. Токсичними речовинами отруйних рослин с різні з'єднання, що відносяться переважно до алкалоїдів, кислот, смол і т.д.

За ступенем токсичності рослини поділяються на:

• отруйні (біла акація, бузина, плющ і т.д.);

• дуже отруйні (олеандр);

• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми зустріча­ються частіше, ніж у рослинних організмах. Отрути, вироблювані тими або іншими організмами, є хімічними чинниками, що беруть участь у міжвидових взаємодіях.

Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх ступенях еволюційного розвитку.

Наведемо приклад деяких небезпечних тварин.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип.

Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захво­рювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного ха­рактеру.

Деякі із збудників захворювань можуть викликати інфекційні хвороби через їжу (вода, молоко, продукти), уживаючи яку людина занедужує. Поширенню багатьох інфекційних захворювань сприяють комахи, а також недотримання особистої безпеки.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно ізолювати, зробити родичам і близьким потерпілого відповідні щеплення.

Біологічна зброя. Це дуже небезпечний вид зброї, призначений для масо­вого ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошко­дження військових об'єктів. В основі такої зброї патогенні організми (бактерії, віруси, грибки) і токсини, шо виробляються бактеріями.

Біологічна (або бактеріологічна) зброя – це смертельний вид зброї, заря­джений біологічними засобами.

Особливих методів захисту від негативної дії отрутних рослин і тварин не існує. Треба лише досконально знати їх, симптоми їхньої дії, уміти відріз­няти їх від інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

Психофізичні чинники складаються з різного роду фізичних та психологіч­них перевантажень.

У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні можливості, але і витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності й інші. Небезпечні фактори, обумовлені особливостями фізіології і психології людини, називаються психофізіологічними.

Психофізіологічні небезпеки в сучасному світі є наслідком цілісності або розладу, стійкості або дисгармонії, спокою або тривоги, успіху або невдач, фізичного і морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, який би не впливав на людину. Кожний з цих факторів у залежності від тривалості дії можна віднести до постійних або тим­часових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії варто вважати:

• недоліки органів почуттів (дефекти зору, слуху й ін.);

• порушення зв'язків між сенсорними і моторними центрами, унаслі­док чого людина не здатна реагувати адекватно на ті або інші зміни, що сприймаються органами почуттів;

• дефекти координації рухів (особливо складних рухів і операцій, прийомів і т.п.);

• підвищена емоційність;

• відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у до­сягненні цілей, незадоволення оплатою праці, монотонність праці, відсут­ність пізнавального моменту, тобто нецікава робота і т.п.).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії варто вважати:

• нестача досвіду (поява ймовірної помилки, неправильні дії, напруга нервово-психічної системи, острах припуститися помилки;

• необережність (може призвести до поразки не тільки окремої лю­дини, але і всього колективу);

• стомлення (розрізняють фізіологічне і психологічне стомлення);

• емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, стреси, пов'язані побутом, родиною, друзями, керівництвом).