5.2. Розвиток роздрібної торгівлі в Україні

1. Післяприватизаційна перебудова роздрібної торгівлі

Роздрібний бізнес суттєво відрізняється від оптового, починаючи від асортиментно — торговельної політики, сегменту ринку та закінчую- чи представленням товару. Так, схема представлення товару, викладки в оптовій ланці мають на меті зручність роботи з великими обсягами. То- му в оптовому магазині стоять місткі й міцні складські стелажі висотою 6 метрів і вище; влаштовуються широкі проходи, у яких може проїхати автонавантажувач; підлога заливається асфальтом або бетоном; застосо- вуються вантажні візки на піддони товару. Зовсім інша ситуація в роздрібному магазині. Тут усе робиться для покупця, для того, щоб яко- мога вигідніше представити йому товар. Індивідуальний дизайн, зручна викладка, спеціально розроблені схеми освітлення, добрий сервіс допо- магають проводити час у магазині не тільки з користю, а й із задоволен- ням! Тут, наприклад, більше продукції високого ступеня готовності. Особливо престижно і приємно купувати товари у супермаркетах.)

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з прода- жу товарів або послуг на підставі усного або письмового договору купівлі — продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього власного некомерційного використання. Роздрібна торгівля є важливою сферою формування споживчого ринку, дзеркалом відображення еко- номічного розвитку країни, координуючою ланкою в системі міжгалузе- вих і регіональних зв’язків, дійовим засобом задоволення потреб насе- лення у товарах і послугах. Це є завершальна стадія руху товарної про- дукції, яка забезпечує умови для збуту, поповнює державний та місцеві бюджети, сприяє зміцненню фінансової системи, дає імпульс для наро- щування обсягів виробництва і розробки нових товарів. За рахунок гро- шової виручки від реалізації можна швидше окупити свої вкладені ре- сурси й отримати прибуток. Тому не випадково українські підприємці проявляють підвищений інтерес до розвитку роздрібної торгівлі як[інве- стиційно — привабливого виду підприємництва. Великі, середні та малі фірми, а також індивідуальні підприємці мають можливість працювати на товарному ринку. Умови конкуренції підштовхують їх знаходити свої ринкові ніші, на яких легше функціонувати та досягати цільового рівня рентабельності. За умови обмеженості стартового капіталу початківцям доступніше відкрити кіоск або павільйон і розпочати бізнес.

; Роздрібна торгівля завершує ланку розподілу продукції, при цьо- му передбачається наявність спеціальних місць продажу, доступних для покупців. Продаж продукції може супроводжуватися наданням сервісних послуг (продаж товарів удома, за каталогами та ін.). У роздрібній торгівлі встановлюються безпосередні контакти з кінцевими

286

споживачами. Роздрібний торговець повинен пропонувати покупцям та- ку продукцію, яка найкраще задовольнить їхні потреби та відповідає їхнім смакам. Таким чином, закупівля товарів та формування товарного асортименту є важливим завданням для роздрібного торговця, який по- винен правильно визначити потребу в товарах під час закупівлі.-/

Виробник товарів отримує відомості про зміну попиту на свою продукцію, що виробляється, саме через роздрібне підприємство, з яким встановлено прямі господарські зв’язки. На роздрібний продаж товарів впливає не лише ступінь відповідності продукції попиту покупців, а й такі фактори, як ціна, якість, широта асортименту, (сервісні послуги, місцезнаходження магазину та режим його роботи, а також особисті відносини покупців з торговим персоналом. Різного роду послуги не на- даються всіма роздрібними торговцями однаково: одні роблять ставку на залучення покупців більш доступними цінами, інші розширюють перелік сервісних послуг та підвищують їхню якість, треті намагаються відкрити торговельні точки ближче до місця проживання покупців або до місця найбільш інтенсивного руху потоку населення. Від рівня розвитку роздрібної торговельної мережі та організації їхньої роботи залежить рівень торговельного обслуговування населення та задоволення потреб.

На рис. 5.3 подано типову схему відносин роздрібного торговця.

Умовні позначення:

T — товар;

Гз — плата за куплений товар (за оптовими цінами);

Гр — належна сума від роздрібної реалізації товару.

Рис. 53. Загальна схема здійснення підприємництва у роздрібній торгівлі

Сутність комерційної операції полягає в тому, що спочатку підприємець — комерсант закуповує товар T у власника (у виробника, оп- товика або дрібнооптового торговця). Він сплачує за куплений товар влас- нику грошову суму Гз, яка залежить від кількості товару та його ціни за одиницю. Далі комерсант продає товар покупцю (споживачу) та одержує належну грошову суму Гр. З суми виручки від реалізації товару відрахо- вуються витрати на оплату найманих працівників, транспортування, ут- римання торговельного приміщення, оренду, витрати на зберігання то- варів, амортизацію, рекламу, податки та ін. Роздрібні торговельні операції здійснюються через магазини, магазини — склади, кіоски, ятки, павільйо- ни, пересувну роздрібну торговельну мережу (автомагазини, лотки), на речових ринках, виставках — продажах, продовольчих ринках.

287

Основними елементами комерційної діяльності роздрібних торго- вельних підприємств є: вивчення споживчого попиту і кон’юнктури рин- ку, пошук і вибір прийнятних постачальників, встановлення господарсь- ких зв'язків, закупівля товарів, розробка асортиментної політики, ор- ганізація роздрібних виставок — продаж, участь у ярмарках, здійснення контролю за виконанням договірних відносин, стимулювання продажу товарів, організація товаропостачання, оперативне маневрування товар- ними ресурсами. Крім того, комерційна робота роздрібних торговельних підприємств включає рекламу товарів і послуг, пошук місцевих товарних ресурсів, розширення асортименту, надання додаткових (сервісних) по- слуг споживачам, інших послуг комерційного характеру суб'єктам ринку (наприклад, надання деяких торговельних площ в оренду). Для комерсан- та важливо не тільки закупити потрібні товари, а й забезпечити їх продаж.

Роздрібний товарооборот — це виручка від продажу безпосеред- ньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, рестора- ни) всіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядко- ваності, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від прода- жу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закупле- них на стороні або одержаних на бартер.

До складу роздрібного товарообороту включається також відпуск то- варів по безготівковому розрахунку з роздрібної мережі і мережі громадсько- го харчування окремим категоріям установ (лікарням, будинкам відпочинку, закладам загальної освіти, дошкільного виховання, суднам морського і річко- вого флоту, військовим частинам та ін.). Роздрібний товарооборот поділяється на товарооборот роздрібної торгівлі і товарооборот громадського харчування. Діяльність роздрібного торговельного підприємства пов’язана з реалізацією продукції кінцевому споживачу, що є завершальним етапом її просування із сфери виробництва. Предметом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів, а й торговельне обслуговування і надання додаткових послуг покупцям. Для покупців торговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю і мінімальними витратами часу на здійснення по- купки. Процес роздрібної торгівлі складається з цілеспрямованого продажу товарів, обслуговування покупців, торговельних і післяпродажних послуг.

Функції роздрібної торгівлі такі: задоволення потреб населення в товарах; доведення товарів до покупців шляхом організації просторово- го їх переміщення і подання до місць продажу; підтримка балансу між пропозицією і попитом; вплив на виробництво з метою розширення асортименту та підвищення обсягу товарної маси; вдосконалення техно- логії торгівлі та поліпшення обслуговування покупців.

Завданнями роздрібного торговельного підприємства є: вивчення потреби у товарах з орієнтацією на споживчу спроможність; визначення асортиментної політики; формування і регулювання процесів поставки, зберігання, підготовки до продажу і реалізації товарів в ув'язці з цілями діяльності підприємства; забезпечення заданого товарообороту ма- теріальними і трудовими ресурсами.

При цьому особлива увага приділяється взаємодії роздрібного торговельного підприємства із виробниками товарів, та оптовими підприємствами. Виходячи з завдань роздрібної торгівлі комерційна ро- бота здійснюється за такими напрямками: формування необхідного асортименту товарів у рамках споживчого попиту; розвиток закупівель- ної діяльності; організація господарських зв’язків з постачальниками; здійснення процесу купівлі-продажу товарів, що супроводжується ко- мерційними угодами, товарно-грошовим обміном; забезпечення стійких конкурентних позицій при рішенні комерційних завдань.

Останніми роками у сфері торгівлі України відбуваються відчутні позитивні зміни. Практично завершено процес приватизації торговель- них підприємств. Визначилася стійка тенденція до реального зростання обсягу роздрібного товарообороту, що є свідченням розширення та ак- тивізації внутрішнього споживчого ринку.

Як показують дані статистичної звітності (табл. 5.4), роздрібний товарооборот у цілому по Україні становив: у 1995 p. — 11 964, 0 млн.грн., у 1999 р. — 22 151,1 млн.грн., у 2000 р. — 28 757,4 млн. грн., у 2001 р. — 34 417,0 млн.грн., у 2002 р. — 39 690,8 млн.грн.

На частку обороту роздрібної торгівлі припадає 93% загального обсягу товарообороту, а на частку ресторанного господарства — 7%. Роздрібна торгівля здійснюється у міських поселеннях (89% обороту) та в сільській місцевості (11%).

Спостерігається також тенденція зростання роздрібного товарообо- роту на одного жителя України (табл. 5.5). У 2002 р. цей показник дорівню- вав 823 грн. Найбільший обсяг роздрібного товарообороту в розрахунку на одну особу склав у таких регіонах: м.Київ — 2250 грн., Харківська — 1003 грн., Львівська — 938 грн., Запорізька область — 898 грн.

У сфері внутрішньої торгівлі поряд з поліпшення кількісних по- казників, відбуваються суттєві якісні зміни. Вже тривалий час не існує такого поняття, як дефіцит товарів. Невпізнанно змінилися інтер'єри магазинів та якість обслуговування споживачів. Дедалі більше з'яв- ляється магазинів, що відповідають європейським стандартам та класич- ним форматам. Перш за все, це мережа таких супермаркетів, як "Білла”, "Велика кишеня", "Мега маркет", де споживач може не лише придбати якісний сертифікований товар, а й скористатися сучасними сервісними послугами, отримати моральне задоволення, зробити комплексну по- купку.

Показники	1995 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Всього, млн.грн. у тому числі роздрібний товарооборот:	11964,0	22151,1	28757,4	34417,0	39690,8
— роздрібної торгівлі	10949,1	20496,1	26663,4	31885,1	36920,4
— ресторанного господарства Питома вага роздрібної	1014,9	1655,0	2094,0	2531,9	2770,4
торгівлі у загальному обсязі товарообороту, % Питома вага ресторанного	92	93	93	93	93
господарства у загальному обсязі товарообороту, % Роздрібний товарооборот,	8	7	7	7	7
млн.грн:	10425,0	19836,2	25396,6	30249,6	35221,9
у міських поселеннях у сільській місцевості Питома вага торгівлі у міських поселеннях у	1539,0	2314,9	3360,8	4167,4	4468,9
загальному обсязі товарообороту, % Питома вага торгівлі у сільській місцевості у	87	90	88	88	89
загальному обсязі товарообороту, %	13	10	12	12	11

* Державний комітет статистики України. Україна у цифрах у 2002 році. Короткий статистичний довідник. — K.: Консультант, 2003. — С.156. Таблиця 5.5 Роздрібний товарооборот на одну особу по регіонах України* (грн.) Регіони	1995 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
1	2	3	4	5	6
Україна Автономна	232	444	581	707	823
Республіка Крим області	213	360	449	595	697
Вінницька	197	338	439	527	576

1	2	3	4	5	6
Волинська	184	323	544	643	752
Дніпропетровська	218	508	644	779	974
Донецька	346	416	533	640	711
Житомирська	231	344	478	543	613
Закарпатська	180	397	581	720	855
Запорізька	320	529	690	796	898
Івано-Франківська	189	299	404	466	512
Київська	224	440	556	666	796
Кіровоградська	163	302	434	558	644
Луганська	200	320	389	439	514
Львівська	221	479	672	779	938
Миколаївська	222	340	441	564	676
Одеська	181	346	445	561	751
Полтавська	240	476	638	745	798
Рівненська	202	258	400	519	695
Сумська	245	407	585	732	728
Тернопільська	143	248	334	411	495
Харківська	222	523	687	877	1003
Херсонська	191	333	431	531	654
Хмельницька	210	281	• 386	489	557
Черкаська	226	348	455	513	570
Чернівецька	226	391	514	606	733
Чернігівська	250	437	561	651	684
м. Київ	456	1287	1559	1955	2250
м. Севастополь	256	422	568	721	887

* Державний комітет статистики України. Україна у цифрах у 2002 році. Короткий статистичний довідник. — K.: Консультант, 2003. — С.157. Таблиця 5.6 Кількість торговельних точок за типами* Тип магазину	2001 р.	2002 р.	Темп Зростан- ня (знижен- ня), %
1	2	3	4
Сучасні (гіпер-, супермаркети, cash&carry) Великі продовольчі та змішані (традиційні магазини торговельною	161	255	158
площею від 101 до 300 кв. м)	4155	3896	94

19*

Тип магазину	2001 р.	2002 р.	Темп Зростан- ня (знижен- ня), %
1	2	3	4
Середні продовольчі та змішані (від 41 до 100 кв. м)	10 833	11 735	108
Малі продовольчі та змішані (до 40 кв. м)	14 958	14 703	98
Кіоски, павільйони	21 752	23 466	108
Парфюмерні, господарські	8192	8499	104
Спеціалізовані	5971	5616	94
На автозаправках	241	340	141
Усього роздрібна торгівля	66 311	68 510	103
Торговельні точки на ринках	97 907	91 726	94

* За даними компанії ACNielson. Дослідженням охоплено міську частину України

З табл. 5.6 видно, що спостерігаються такі структурні зрушення у розвитку роздрібної торговельної мережі на українському ринку:

• найбільші темпи зростання у 2002 р. порівняно з 2001 р. (158%) спостерігаються у магазинів сучасних форматів (гіпермаркети, супермаркети, cash&carry), хоча їх частка у структурі роздрібної торгівлі становить 0,4% усіх роздрібних точок в Україні (у кількісному виразі);

• досить суттєві темпи зростання (141%) кількості магазинів на автозаправних станціях;

• найбільш значну групу торговельних точок у 2002 р. становлять кіоски і павільйони (23466 одиниць), частка яких досягає 34% усієї роздрібної мережі.

Порівняно з 2001 р. кількість кіосків і павільйонів зросла на 8%. Такі темпи зростання (108%) спостерігались у розвитку середніх продо- вольчих та змішаних магазинів площею від 41 до 100 м² (11 735 од.), а ча- стка такої групи торговельних точок становить близько 17%;

• кількість великих продовольчих магазинів старого типу (гастро- номи, універсами) торговельною площею від 101 до 300 м², а та- кож спеціалізованих магазинів (м’ясо, молоко, овочі — фрукти) скоротилась на 6%;

• збільшилась кількість парфюмерних та господарських магазинів з 8192 од. у 2001 р. до 8499 од. у 2002 p., або на 4%, а їх частка дорівнює 12,4%;

292

• на 2% скоротилась кількість малих продовольчих та змішаних магазинів торговельною площею до 40 м². У 2002 р. ця група до- сягла 14 703 од., або 22%;

• на 6% скоротилась кількість торговельних точок (продоволь- чих) на міських ринках.

З’являються супермаркети в різних областях України. Так, уже понад 40% населення Одеси здійснюють покупки у супермаркетах. Відо- мими з них є "Таврія-В" (5 магазинів в Одесі і 2 — в Іллічивську), "На- талка-M аркет" (5 магазинів), "Сільпо", "Рорус", "Копійка", "Фоззі". Во- ни розміщуються, в основному у спальних районах. Лідером є TOB "Таврія-В", яка побудувала перший в Одесі супермаркет "Аеропортовсь- кий" площею понад 10 тис. м². Одночасно в ньому може перебувати по- над тисячі покупців, яких обслуговують 27 касових терміналів. У Мико- лаєві — 6 супермаркетів, у Донецьку — 4.

Основні причини неефективності традиційної роздрібної торгівлі (старих форматів): занепад приміщень (відсутність вентиляції, не прово- диться довго ремонт); низький рівень технічного оснащення (відсутність сканерів, старі розрахунково — касові вузли, відсутність комп’ютерів та спеціалізованих програмних продуктів для фахівців); переважає метод торговельного обслуговування — через прилавок, що не забезпечує на- лежнго рівня культури торгівлі; нераціональна організація праці працівників, низький рівень механізації технологічних операцій; неефек- тивний мерчандайзинг, пасивне ставлення до маркетингових інстру- ментів стимулювання продаж споживачів та реклами; старі підходи до управління, організації комерційної діяльності, укладання неефективних угод з партнерами (постачальниками, виробниками, оптовиками).

Результати проведеного дослідження показали, що розміщення роздрібної мережі за типами магазинів, їхньої товарною спеціалізацією часто відбувається хаотично, без урахування стандартів забезпечення населення відповідною торговельною мережею та торговельними площами роздрібних підприємств, що негативно впливає як на якість обслуговування споживачів, так і на результати господарської діяльності торговельних підприємств.

З метою надання методичної допомоги місцевим органам вико- навчої влади, суб'єктам підприємництва щодо структуризації роздрібної мережі та на виконання Закону України "Про державні соціальні стан- дарти та державні соціальні гарантії" слід розробити низку соціальних стандартів та соціальних нормативів з питань забезпечення населення торговельною площею магазинів, закладами громадського харчування, побутовими послугами.

На законодавчому рівні треба врегулювати комерційні відносини У сфері торговельної діяльності шляхом розробки та затвердження ви- щими органами державної влади Закону України "Про внутрішню торгівлю". У цьому документі слід узагальнити, систематизувати та

293

спростити нормативну — правову базу, що регулює підприємництво у торгівлі. Дати чітку термінологію визначити, види торгівлі, суб’єктів торгових відносин, формати магазинів, вимоги до здійснення підприємницької діяльності в торгівлі, організацію оптової та роздрібної торгівлі, господарські зв’язки торгівлі з іншими галузями економіки, ас- пекти міжнародної торгівлі, систему забезпечення якості товарів і по- слуг, механізм відповідальності. Необхідно ліквідувати суперечності чинної нормативно — правової бази, а національні правові норми приве- сти у відповідність до норм законодавства країн Європейської співдруж- ності згідно із зобов'язаннями України щодо виконання положень Уго- ди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. У процесі ро- боти над законопроектом може виникнути необхідність включення та деталізації тих сторін торговельної діяльності, які не знайшли відобра- ження в Цивільному і Господарському кодексах та інших нормативних документах. Головна мета такого закону — це сприяння юридичним особам та громадянам в організації і веденні торговельної діяльності, за- безпечення рівних прав усім суб’єктам підприємництва, поліпшенняння економічної ситуації в Україні, прискорення переходу до цивілізованих форм торгівлі та обслуговування покупців.

Можна з достатньо великою ймовірністю прогнозувати перспек- тиви розвитку українського роздрібного бізнесу.

У продовольчому секторі слід розвивати супермаркети — як класичного, так і економічного типу. Супермаркети можуть бути вве- дено за рахунок нового будівництва з використанням сучасних про- ектів з сервісною інфраструктурою (автостоянками), а також на базі реконструкції існуючих магазинів без чіткої концепції, застарілого тра- диційного формату, що вже не відповідає потребам споживачів. У кла- сичному супермаркеті на відміну від економічного більша торговельна і складська площі, більша кількість покупок та середня вартість однієї покупки, ширший товарний асортимент та спектр сервісу, більша част- ка делікатесної гастрономії, напівфабрикатів, салатів, краще інтер’єрне оформлення та викладка товарів, нове обладнання. У класичному су- пермаркеті торговельна націнка може слід 25, ЗО, 40 і більше відсотків. Ніяких складських стелажів. У табл. 5.7 наведено характеристики су- пермаркетів.

За оцінками фахівців, для Києва з його демографічним та соціаль- ними особливостями цілком достатньо 40 — 50 супермаркетів класично- го типу.

Економічні супермаркети в Україні представляються оптималь- ним форматом для торговельних підприємств. Це обумовлюється ємністю ринку. Але для входження у даний формат є складності.

294

Параметри	Тип супермаркету:
	класичний, адаптований до умов СНД ('•жорсткий")	Економіч- ний ('•м’який”)
Середня торговельна площа, м2 Середня складська площа, м2 Середня торговельна націнка, % Середня вартість однієї покупки, дол. Середня кількість покупок у магазині за один робочий день Кількість найменувань в асортименті Середня чисельність персоналу магазину, чол. Вартість обладнання їм2 торговельної площі, дол. Час роботи, години	600—1800 200 — 600 25 — 40 8—12 1500 — 2500 10 000— 15 000 50 — 200 220 — 270 9.00 — 22.00...24.00	450—1060 140 — 300 12 — 20 5 — 7 1350—1700 1250 — 2500 22 — 34 140 — 200 9.00 — 22.00...24.00

Як свідчить досвід країн з розвинутою економікою, економічний супермаркет — це мережева організація роздрібного бізнесу. Тому без відповідної технології та системи розподілу розвивати подібний проект проблематично. Нарешті, це найбільш прийнятний магазин самообслу- говування для "спального" району. Мешканці наших міст не настільки платоспроможні, щоб постійно відвідувати класичний супермаркет, де широкий вибір поєднується з відносно високими цінами. Однак вони хочуть робити якісні покупки, причому в комфортних умовах. Саме то- му є реальні перспективи розвитку економічних супермаркетів з розра- хунку один магазин на 4 — 5 тис. чоловік. У табл. 5.8 наведено орієнтовний варіант штатного розкладу су- пермаркету. Таблиця 5.8 Приблизний штатний розклад економічного супермаркету Посада	Число працівників, чол.
Керівник	1
Заступник керівника	1
Продавець	4
Старший касир	2
Касир	12
Менеджер складу	2
Вантажник	4
Прибиральниця	2
Усього	28

295

Обов’язковою умовою ефективного функціонування супермар- кетів є широкий асортимент (12-14 тис. найменувань), основу якого ста- новлять продовольчі і непродовольчі (супутні) товари масового попиту, що швидко обертаються. Однак рівень організації роботи деяких супер- маркетів поки що не дотягує до західних аналогів. Відставання пояс- нюється такими обставинами:

• порівняно з транснаціональними мережами українські супер- маркети з розрахунку на відповідний обсяг продажу використо- вують більшу кількість персоналу. Це пояснюється необхідністю утримувати штат продавців у відділах, що торгують через прила- вок. У західних мережах присутність персоналу в залі мінімізо- вано, кошти вкладаються в обладнання, що замінює продавців і упаковщиків;

• витрати на запобігання крадіжок вищі, ніж в аналогічному західноєвропейському магазині;

• продуктивність праці вища в супермаркетах відомих іноземних торговельних мереж, ніж у місцевих торговельних точках;

• у супермаркетах мають місце втрати, пов'язані із затарюванням та неефективним використанням торговельних площ. Щоб уникнути цього, в кожному магазині мережі необхідно порівню- вати прогноз і показник фактичного продажу по кожній групі товарів і кожному відділу. Другим напрямком контролю за ефективністю — відстеження прибутковості за групами товарів і за окремими видами. Якщо товар не відповідає критеріям при- бутковості, він повинен бути вилучений з асортименту. У най- прибутковіших мережах товарний запас обертається за 5-7 днів. Хоча теоретично і практично супермаркет може бути са- мостійним форматом торгівлі, ритейлери вважають, що його ефективний розвиток досягається тільки у рамках мережевого бізнесу.

За даними компанії ACNielson у Західній Європі на частку гіпер- маркетів, великих і малих супермаркетів сьогодні припадає близько 80% роздрібного товарообороту, у Бразилії — 36%, у Польщі — 18%.

На українському ринку успішно функціонують супермаркети " Billa" відомої німецької корпорації Rewe. Це 8 магазинів: 3 — у Києві, по 2 — у Харкові і Дніпропетровську, 1-у Запоріжжі. Планується відкрити розподільчий центр, адже кількість супермаркетів буде збільшуватись. Для магазинів "Billa" притаманні просторі торговельні площі (по 2000 м²), широкий асортимент (до 12 000 найменувань), інтен- сивний споживчий потік. Кожне торговельне підприємство відвідують на день до 5000 чоловік при штатній чисельності персоналу біля 150 чо- ловік. Новим для місцевого ринку є досить широкий асортимент м'ясних продуктів і гастрономії. Це, безумовно, залучає додаткових покупців, які

296

належать до матеріально забезпеченого контингенту. Разом з тим, є про- блеми з дистриб’юцією за деякими товарними групами, оскільки товар отримують не з розподільчих центрів, як передбачається за класичним варіантом, а від різних незалежних постачальників, яких налічується близько 300. Більшу частку обороту становить місцева промисловість.

Магазини "Billa" мають зручні безкоштовні паркінги, візки для покупців встановлено у спеціальні накопичувачі на території паркінги. Отже проблем з доставкою покупок безпосередньо до автомобіля немає. Офіс "Billa" розміщується в Австрії. Підприємства "добре відчувають се- бе" у Києві. Саме цей формат призначено для освоєння ринків, подібних київському.

Магазин вітчизняного оператора під торговою маркою "Велика кішеня" найбільше відповідає вимогам класичного супермаркету. Асор- тимент налічується близько 12 тис. найменувань. Працює цілодобово, причому у нічний час передбачаються спеціальні знижки. Власник за- безпечив нормальні умови для стоянки автомобілів, що важливо для за- * лучення заможних мешканців Печерського району Києва. Практи- кується спеціальна дисконтна програма, мета якої — створення постійної споживчої аудиторії, однак вступити до неї можна лише здійснивши покупку на суму 50 дол.

Супермаркет "РОСТ" (м. Харків)

Супермаркет "РОСТ", що функціонує у Харкові, має торговельну площу 2500 м². На першому поверсі представлено продукти харчування, на другому — промислові товари. Самообслуговування дає можливість найбільш ефективно використовувати площі, дати можливість покупцю безпосередньо "спілкуватися з товаром", самому зробити вибір. Метод са- мообслуговування передбачає підвищення довіри магазину до покупця.

Супермаркет розраховано на покупців з різним рівнем доходів, але переважно на людей середнього і вище середнього достатку. Мають місце дрібнооптові закупівлі — це кафе, ресторани, підприємці, які працюють у лотках, кіосках, павільйонах або невеликих магазинах. Одних приваблю- ють невисокі ціни, інших — широкий асортимент або можливість купити "заморські" делікатеси, яких не має в іншому місці. Все більше покупців намагається здійснити покупки в цивілізованих умовах. Купляючи товар у супермаркеті, покупець отримує саме ту вагу, за яку сплачує гроші і це вказано на етикетці або ціннику. Постачальників супермаркету приваб- люють обсяги закупівель та реалізації. Спільно з постачальниками про- дукції проводяться рекламні акції, презентації нових видів продукції.

У роботі запроваджений категорійний метод організації. Увесь асортимент товарів поділяється на групи. До кожної групи входять това- ри, найбільше схожі між собою за тими чи іншими ознаками. Кожна гру-

па товарів закріплена за своїм менеджером, який відповідає тільки за цю фупу. В обов’язки менеджера входять усі питання, що стосується цієї гру- пи товарів: пошук і підбір постачальників, доставка у магазин, складуван- ня, обробка, викладка безпосередньо в магазині. Менеджер відстежує ре- алізацію, замовлення асортименту своєї групи, вносить будь — які зміни або доповнення в асортиментний ряд. Він відповідає за товар, якщо про- дукція з будь — яких причин не продається або було замовлено надмірно велика кількість. Так само він відповідає, за відсутністю того чи іншого то- вару в наявності. Менеджер сам собі набирає команду працівників залу, організовує їхню роботу. Від менеджера групи залежить зарплата працівників його команди. Менеджери груп підпорядковуються директо- ру магазину.

Директор здійснює контроль за роботою менеджерів, стежитьза порядком у торговельному залі. У його підпорядкуванні також знахо- дяться оператори касових терміналів, служба охорони та всі допоміжні служби магазину. Товарний запас визначають менеджери груп. Ti групи, які не вимагають швидкої реалізації, мають більш тривалий строк прода- жу, складуються або на складі магазину, або в самому магазині. Увесь асортимент продуктового відділу налічує близько 15-16 тис. наймену- вань. Це задовольняє широке коло покупців. Асортиментний ряд постійно змінюється. Аналізуючи продажі та нові пропозиції ринку, ме- неджери самі визначають необхідні зміни. Умови зберігання товарів відповідають усім санітарним нормам.

Менеджери груп подають заявку на той чи інший вид обладнан- ня. Ця заявка надходить до відділу комплектації, узгоджується та уточ- нюється. Підбирається і закуповується необхідне обладнання. У торго- вельному залі супермаркету встановлено стелажі типу С&С, що задо- вольняє підприємство у плані функціональності. Такі стелажі дають можливість збільшити кількість полиць для викладки товару, а вгорі можна помістити деякий товарний запас безпосередньо у магазині. Вста- новлено 15 касових місць в основному залі і 3 місця для обслуговування оптових покупців з окремим виходом.

Активно використовується реклама: на радіо, на телебаченні, у пресі. У пожвавлених місцях встановлено інформаційні щити. Рекламу- ються нові марки товарів, проводять акції або презентації, дегустації но- вих видів продукції. Уцінкою та розпродажем за зниженими цінами практично не займаються. Це пояснюється кількома причинами.

1. Відсоток націнки невисокий. Залежно від групи націнки на то- вари коливаються від 5-7 до 10%. Хоча є й 2, й 35%. Як у будь — якому іншому супермаркеті, все залежить від товару.

2. Робота менеджерів груп полягає у правильному кількісному за- мовленні. Аналізуються різні фактори (передсвяткові дні, час року, по- передній досвід) для правильного визначення замовлення.

298

3. Супермаркетом укладено з постачальниками договори на вто- ринну переробку товарів. Тому залежаний або прострочений товар не. є проблемою для роздрібного підприємства. На полицях немає жодного товару з простроченою датою реалізації. Покупці вже звикли до того, що товар завжди у нормі і магазину можна довіряти. Така мета ставилась керівництвом з самого функціонування магазину, цього неухильно до- тримуються й сьогодні.

На території магазину є всі необхідні служби та підрозділи (скла- ди, холодильні камери, цехи з переробки продуктів харчування, інфор- маційно — рекламна служба, служба безпеки та ін.). Власна служба без- пеки стежить за порядком у магазині та на прилеглій автостоянці. За- проваджено електронну охоронну систему.

Книжковий супермаркет "Буква" (м. Київ)

Прикладом спеціалізації у роздрібній торгівлі є книжковий супер- маркет "Буква", що відкрився у серпні 2002 р. в центрі Києва. Він розміщується на чотирьох поверхах. Загальна площа супермаркету — 1200 м²:3 торговельних зали по 150 м²,1 торговельний зал — 80м²,1 тор- говельний зал — 300 м², є презентаційний зал з маленьким кінотеатром (100 місць), ресторан, літературне кафе, Інтернет — кафе. "Буква" — це не просто супермаркет, а цілий розважальний комплекс. Асортимент книжок налічується понад 50 тис. найменувань. Чисельність персоналу

• понад 80 чоловік.

Ідея виникла в Харкові, але реалізувати проект вирішили в Києві, тому що у столиці більша читацька аудиторія і кількість навчальних за- кладів, а значить читацький ринок. У Харкові утворилось велика книж- кова база. А у Києві більший споживчий попит. На території магазину продаються не тільки книжки, а й відеокасети, плакати, календарі, кар- тографія, настільні ігри.

Одним із пріоритетних напрямків є розширення асортименту іно- земної літератури. Вже сформована каталог книжок, що є в наявності. У розробці — інтернет — сайт, який буде не тільки інформаційним джере- лом, а й електронним магазином. На інтернет — ресурсі буде міститься повний каталог книжок в електронній версії для замовлення і доставки товарів за додаткову плату. Така послуга буде розповсюджуватись на всю територію України. Нещодавно створено транспортну службу, яка займатиметься доставкою.

У магазині все комп’ютеризовано і об’єднано в загальну мережу, всі чотири поверхи зв’язані між собою внутрішнім телефонним зв'язком. Використовується така техніка: касові апарати, принтер штрих — кодів, сканери штрих — кодів, ультрафіолетовий детектор валют. Встановлено охоронні системи — контрольно — пропускні "ворота", забезпечують схоронність книжок. Склад (площею понад 1000м²) у супермаркеті

299

з’явився з появою дочірнього підприємства "Буква дистрибюшенз". Це підприємство повинно забезпечити безперервні поставки книг у київський супермаркет і партнерам в інших містах. Крім того, роздрібні торговці книжками з київського ринку "Петрівка" можуть закуповувати видання на фірмі "Буква дистрибьюшнз". Ціни досить помірні за раху- нок того, що закупівля книжок у Росії відбувається великими партіями. Тому дрібним торговцям (продавцям) книжкового ринку не доводиться ризикувати та спеціально виїжджати до Москви закуповувати книжко- ву продукцію. Але зрозуміло, що кожен торговець залишає за собою пра- во самостійного вибору джерел закупівлі.

Особливістю супермаркету "Буква" є наявність різноманітності послуг та високий рівень сервісу. Це — безкоштовна упаковка; безкош- товна сервісна довідкова служба, яка допомагає покупцям у пошуку потрібної книжки, безкоштовна поштова розсилка, роздрукування доку- ментів, сканування, ксерокопіювання. Неординарною послугою є те, що книжку можна взагалі не купувати, а просто взяти з полиці, піти в кафе або ресторан, на території магазину і там, за чашечкою кави, її прогляну- ти, почитати. З цією метою є запланована відсоток книжок, які зношу- ються. Якщо книга набуває вигляду не зовсім нової, на неї роблятьзниж- ку. Регулярно проводяться презентації книг (5-6 разів на місяць). У вихідні ( до 14.00) "Буква" проводить у своєму кінотеатрі дитячий сеанс у безперервному режимі: демонструються мільтфільми, дитячі художні фільми. Покупці, які прийшли з дитиною, можуть замовити їм молоч- ний коктейль та залишити в кінозалі, доки самі підбиратимуть книжки. Серед відвідувачів книжкового супермаркету багато студентів. Тут мож- на проводити дозвілля, спілкуючись з друзями, знаходити однодумців за літературними інтересами.

У перспективі планується створення цілої мережі таких супер- маркетів у різних регіонах України. У Вінниці 5 грудня 2002 р. відбулось відкриття подібного книжкового супермаркету площею близько 400 M² на першому поверсі Центрального універмагу. На черзі — Запоріжжя, Львів, Житомир, Харків, Черкаси, Одеса.

Магазини на автозаправних станціях

Останнім часом активізується торговельне обслуговування на ав- тозаправних станціях (АЗС). Дедалі більше власників автомобілів віддають перевагу повному комплексу сервісу, включаючи можливість купівлі необхідних продовольчих та непродовольчих товарів у магази- нах, послуги фаст — фудів або барів при АЗС. Результати дослідження компанії UPECO, що спеціалізується на консультаційних послугах з пи- тань технічної експлуатації колонок АЗС, показали таке: у Києві налічується від 150 до 170 АЗС, 70% з яких мають власні торговельні точки площею від ЗО до 120 м² з асортиментом 1500-3500 найменувань.

300

На збільшення числа магазинів при АЗС впливають такі фактори:

1. Виділення земельних ділянок під АЗС, використання при будівництві сучасних проектів АЗС разом з магазином і кафе. Отже, з збільшенням кількості АЗС одночасно зростає й кількість магазинів при них.

2. Збільшення частки середнього класу в суспільстві.

3. Відносно невисока вартість обладнання для магазинів, можливість отримання прибутку, окрім продажу пального. У середньому на обладнан- ня магазину площею 100-200 м² інвестор витрачає 5—10 тисдол. Додатко- ве технологічне обладнання для кухні потребує ще 12 — 15 тис. дол.

Торговельне обладнання AT "Новена" (відомий виробник торго- вельного обладнання у Литві) успішно використовується в магазинах при АЗС для експонування продуктів харчування, автокосметики, дру- кованої продукції та інших товарів. Обладнання має такі якості: універ- сальність, зручний огляд товарів, зручна експлуатація, сучасний дизайн. Дане підприємство займається виготовленням таких видів торговельно- го обладнання для АЗС: гірки з рекламним щитом і підсвіткою, прилав- ки, вітрини, гірки — острівці, столики для товару. Відмінна якість, функціональність та надійність обладнання дозволяють задовольняють усім вимогам, що пред'являються для торгівлі на АЗС.

У Києві частка роздрібного обороту досягає 20% загального обся- гу продажів на АЗС. Разом з тим, 60% київських споживачів продовжу- ють купувати такі товари, як автохімію, на ринках, хоча ціни на них вищі, ніж у магазинах на АЗС. Але поступово ситуація буде змінюва- тись. За прогнозом, уже у 2005 — 2006 роках питома вага продажів у київських магазинах на заправках становитиме 50% від загального обо- роту на АЗС. Для порівняння: аналогічний показник у Європі дорівнює 50-60%, Америці — 70-80%.

4. Правильний вибір формату торгової точки і структури АЗС. На вибір формату торгової точки суттєво впливає розміщення та побудова самої АЗС. Наприклад, якщо при АЗС немає просторого паркінгу, то найбільша ймовірність того, що в кафе (або магазині) відвідувачів буде мало. Це пояснюється тим, що клієнти (власники автомашин) після оп- лати за пальне вимушені швидко залишати заправку з тим, щоб надати можливість припаркуватись іншим машинам. Тому кафе діють лише у 3- 4% київських АЗС.

Магазини в комплексі з фаст — фудами і кафе будують при за- правках на жвавих магістральних трасах, де є попит на гаряче харчуван- ня. Існує також і тип магазину-закусочної при АЗС. Спостерігається тенденція переходу прилавочних магазинів на метод самообслуговуван- ня. Це підвищує обсяг продажу на 20%. Активно розвивається продаж алкогольних та безалкогольних напоїв, сигарет, автомобільних аксесу- арів, телефонних та інтернет — карток.

301

5. Розвиток франчайзингових відносин на ринку автозаправочних послуг. В Україну прийшли великі російські нафтодобувні компанії ("Лукойл", "ТНК", "Татнефть"), які забезпечили перехід деяких запра- вок на роботу за принципом франчайзингу. Окремі розрізнені компанії вже стали продавати пальне під відомими торговими марками. Операто- ри (франчайзери) вимагають від своїх франчайзі наявності на АЗС су- часного магазину, кафе. Раніше власники АЗС не мали єдиного стандар- ту у плануванні та обладнанні торговельного залу, кожен із них має свою назву. Але з приходом російських компаній у розвитку українському ринку автозаправних послуг відбуваються процеси структуризаций з'яв- ляються нові стандарти магазинобудування при АЗС.

Вже сьогодні по всій Україні налічується понад 900 АЗС під тор- говою маркою "ТНК". Розробляється проект (концепція) об'єднання всіх франчайзингових магазинів, що працюють під прапором нафтової компанії "ТНК", у єдину мережу. Переваги такого рішення взаємо- вигідні:

• зниження цін на товари за рахунок економії на логістику; влас- ники магазинів набувають можливість отримувати комплекс по- слуг централізованого мерчандайзингу; єдина мережа працюва- тиме на розміщення асортименту, забезпечення гарантії якості, своєчасності постачання товару до споживання;

• магазини на АЗС відрізняються тим, що мають невелику площу, відпрацьобаний, хоча й неширокий, асортимент. Мережеві рішення у такому форматі дозволяють звести чисельність персо- налу до мінімуму, оптимізувати закупівлю і логістику.

Вибір формату торгівлі. На загальний стан роздрібної торгівлі в Україні впливають, зокрема, такі фактори:

• відсутність дійової державної підтримки (оподаткування, надан- ня приміщень, пільги по комунальних платежах). Разом з тим, питання якості і сертифікації продукції, що реалізується в роздріб, перебувають під ретельним контролем;

• невисокий рівень розвитку мереж місцевих та іноземних опера- торів (ретейлерів) роздрібного бізнесу.

Ринок практично вільний якщо йдеться про нові формати мага- зинів. Тому прямих зіткнень торговельних інтересів у найближчий період не передбачається. Обороти кожного окремого магазину залежатимуть виключно від того, наскільки підприємство привабливе для покупців.

Основна об’єктивна відмінність українського ринку роздрібної торгівлі від західного: якщо останній насичений або близький до цього, та на вітчизняному ринку ніша сучасних торгових форматів практично вільна. Тому кількість операторів і торговельних підприємств зростає швидкими темпами. Крім того, створені у нас роздрібні компанії не ма- ють чіткого формату. У переважній більшості магазинів, відкритих не-

давно, можна виявити відхилення від класичних правил світового ритей- леру, невідповідність тому формату, що декларується. Адже саме форма- ти найбільш органічно відображають ті ефективні бізнес-моделі, які вже пройшли випробування часом і жорстким конкурентним середовищем.

Вибір формату торгівлі — це вибір оптимального рівня рента- бельності. У західних ритейлерів рентабельність бізнесу та будь — якої дії компанії на ринку прораховано дуже точно. Це виражається в одини- цях або частках відсотку, цільові прибутки отримуються за рахунок ве- ликого товарообороту, налагодженого організаційно — технологічного, управлінського, маркетингового, кадрового механізму. В міру насичення ринку операторами конкуренти змушують звертати увагу на ефек- тивність торгового формату підприємства. А неминуючий прихід на ук- раїнський ринок західних ритейлерів з їхні великим досвідом у роздрібній торгівлі та інвестуванні підприємств надасть можливість вітчизняним підприємцям працювати ефективніше і цивілізовано на за- садах співробітництва.

Помилкою українських ритейлерів слід назвати змішування фор- матів роздрібної і дрібнооптової торгівлі. Як правило, українська особ- ливість полягає в тому, що можна побачити супермаркети, які одночас- но виконують і функції іншого формату — cash&carry або гіпермаркети у поєднанні з cash&carry. Якщо супермаркет націлений на обслугову- вання кінцевого покупця, то cash&carry націлений на роботу з кафе, ба- рами, ресторанами, магазинами і невеликими торговими точками. По- купцю слід розуміти, що обслуговування, зручне для сім'ї, може бути не- прийнятне для власника кіоску. З точки зору побудови бізнес — про- цесів всередині магазину також неможна однаково ефективно обслуго- вувати закупівлі і, асортимент, сума яких відрізняються за обсягами.

Таким чином, рано чи пізно всі торговельні підприємства зіткнуться з проблемою чіткого вибору формату торгівлі, яку можна на- звати проблемою вибору оптимальної технології роздрібної торгівлі. На вибір формату торгівлі впливають певні фактори (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Фактори, які впливають на вибір формату торгівлі

За межами міста важче організувати ефективний класичний су- пермаркет або дискаунтер. Тут слід будувати гіпермаркет або cash&carry, які, в свою чергу, будуть недоречними у "спальних" районах. Що стосується інвестицій, то слід зауважити, що для створення супер- маркету "під ключ" потрібно мати капітал від 300 тис. до 4 млн.дол. за- лежно від регіону, способу будівництва, площі магазину, кількості та якості обладнання. He можна створити ефективний дискаунтер, доки в мережі буде менше 50 магазинів цього формату. З невеликим стартовим капіталом організовувати незалежний (немережевий) дискаунтер не має сенсу, адже досягнути низького рівня цін не вдасться. Обмірковуючи місце майбутнього будівництва магазину слід з'ясувати, чи вільна бажа- на ділянка, чи вже призначається для інших підприємців. Якщо ділянка зайнята, то потрібно внести корективи у бізнес — план, що, в свою чергу впливає й на вибір формату.

Аналізуючи поточну ситуацію у сфері роздрібної торгівлі України можна відзначати, що перспективними найближчим часом будуть еко- номічні супермаркети (асортимент — близько 2-3 тис. найменувань) і кла- сичні супермаркети (5 — 15 тис. позицій). Це пояснюється в першу чергу гнучкістю моделі даного формату, який може ефективно працювати як на масового покупця, так і на певні категорії населення. У супермаркетах доцільно застосовувати лінійне планування торговельного залу, тобто розміщувати торговельне обладнання по паралельних лініях, перпендику- лярним касовому вузлу. Таке планування дозволяє формувати і спрямову- вати потоки покупців, забезпечує добрий огляд торговельного залу. Одна з особливостей економічного супермаркету — значна пропускна спро- можність: магазин площею 500-600 м², обслуговує 2,5-3 тис. покупців на день. Тому проходи між стелажами повинні бути не менше 2,5-3 м.

У торговельному залі необхідно розмістити товарний запас, якого вистачить мінімум на день роботи. Штат економічного супермаркету мінімальний — не більше 25 — ЗО чоловік. Доцільно використовувати у магазині цінники формату А4 або А5. Супермаркет задовольняє попит мешканців даного району і залучає "віддалених" відвідувачів. Його ство- рення не вимагає великих інвестицій, дає змогу в певних межах зміню- вати технологію працюючого підприємства та об'єднувати розрізнені магазини в торговельні мережі. Порівняно з гіпермаркетом або мереже- вим рішенням, це значно дешевше, оскільки навіть при використанні аналогічного обладнання торговельна площа гіпермаркету принципово більша (вважається, що в середньому на I м² площі треба закупити об- ладнання на 150 — 200 дол.).

Спроби створити жорсткі дискаунтери несуть у собі великий ри- зик з боку підприємця. Покупки в дискаунтері не відрізняються різно- манітністю; вониформуються з наявного чітко обмеженого асортименту. Це базові продукти, які сім'я споживає протягом тижня. Ніяких деліка-

тесів і готових страв. Тому сума чеку в такому магазині незначна. При- ваблююча сила жорсткого дискаунтера насправді продиктована пе- ревіреними роками технологіями в закупівлях і розподілі, що зводять до мінімуму витрати на підготовку товарів до продажу. Крім того, даний формат повинен працювати в дуже жорстких умовах рентабельності. Та- ким чином, створення одиничного дискаунтера майже завжди невиправ- дане рішення — необхідна мережа подібних магазинів. А це передбачає серйозні інвестиції, певну організацію менеджменту і логістики. Часто при виборі формату ритейлеру доводиться відштовхуватись від наявно- го приміщення. Невелика площа диктує обмеження по асортименту, що спонукає до відкриття дискаунтеру. Відкриття ж гіпермаркету або тор- гового центру на відміну від супермаркету потребує більших торговель- них площ і солідних інвестицій.

Досвід роботи існуючих супермаркетів показує, що покупці відда- ють перевагу товаром гарантовано високої якості, у комфортних залах, а не на стихійно створених базарах. На ринку працюють десятки однотип- них торгових точок, кожна з яких несе власні накладні витрати. А в су- пермаркеті сумарні витрати зведено до мінімуму; обсяги закупівель доз- воляють працювати з постачальником на суттєво більш низькому рівні цін. Як приклад можна проаналізувати торгівлю групою товарів, яка традиційно вважається продукцією ринку — це овочі та фрукти. На ринку ці продукти реалізуються в основному не виробниками, а пере- купниками. Останні намагаються максимально дорого продати свою не- велику партію товару, який швидко псується і для якого притаманні се- зонні коливання попиту. Усі втрати при цьому компенсуються високи- ми цінами і недостовірним контролем якості. На ринку торговці можуть обрахувати покупця, відпустити товар неправильною вагою. Українські супермаркети включають у свою товарну групу свіжі овочі і фрукти, ма- ють можливість розширити свій асортимент і залучити за рахунок цього певне число покупців. Важливо сконцентрувати увагу на рішенні питань розробки і реалізації торговельної політики і програм розвитку торгівлі, аналізу і прогнозування макроекономічних показників, взаємовідносин з бюджетною системою, розвитку інфраструктури та партнерських взаємовідносин, інвестиційної та інноваційної політики у торгівлі, зба- лансування товарних ресурсів з платоспроможним попитом населення, нормативно — правового забезпечення розвитку підприємництва у торгівлі та вдосконалення взаємовідносин з виробниками.

Створення корпоративних торговельних мереж — головний стратегічний напрям розвитку роздрібної торгівлі. Навіть у радянський час торговельні точки (магазини, їдальні) існували не самі по собі, а об’єднувались в організаційні ланцюги системи. Здебільшого це були торги і трести, які під своїм крилом могли об'єднувати до 50 — 100, а то й більше торговельних підприємств.

20*5

305

З перших кроків переходу до ринкових умов ці ланцюги — зв’яз- ки торговельних підприємств були зруйновані, втрачені. Зруйнувавши торги, кожен магазин залишався насамоті з масою проблем організації, управління, технології торгівлі. Стати власником торговельної точки — це ще не означає бути ініціативним підприємцем, який веде бізнес ефек- тивно, раціонально, економно, орієнтуючись на подальший розвиток. В усьому цивілізованому світі тенденція до організації мережевої торгівлі закономірна. За технологією мережевої торгівлі працюють сьогодні вже 95% роздрібного ринку зарубіжних країн. Чому робота мереж порівняно з незалежними магазинами більш успішна ? Якщо у магазину, припусти- мо, 200 постачальників та асортимент із декількох тисяч найменувань, він нестиме досить значні витрати на обслуговування закупівельного підрозділу, на операторів, які здійснюють введення даних в облікову си- стему, бухгалтерію, що здійснює розрахунки з постачальниками та парт- нерами. І при цьому оптимальності досягнути не вдається. Зовсім інший стан у мережах, де комерційна служба працює на 20 і більше магазинів, частка витрат на її утримання в бюджеті кожного окремого магазину нижча, а ефективність вища. Крім того, постачальникам вигідніше пра- цювати з великим клієнтом, значить, і закупівельні ціни, й умови поста- вок у мережі будуть кращі. Окремому незалежному магазину проблема- тично сформувати асортимент, що добре продається за конкурентоспро- можними цінами.

За визначенням відомого іспанського спеціаліста в галузі підприємництва К.Джарілло, мережі — це довгострокові, цілеспрямо- вані угоди між взаємопов'язаними комерційними організаціями, які доз- воляють останнім завоювати та зберігати конкурентні переваги по відношенню до фірм, що не належать до даної мережі. Мережеві угоди характеризуються специфічною системою цінностей, особливою фор- мою організаційно — управлінських взаємодій, низкою переваг, які за- безпечуються членством у мережі. Специфічну систему цінностей ста- новлять взаємна довіра, яка є необхідною умовою існування і стабільності мережі; взаємні зобов'язання (як закріплені контрактами і договорами, так і неформальні, що базуються на притаманних для кож- ної мережі нормах поведінки); взаємна підтримка; готовність окремих учасників мережі відмовитись від особистого зиску в інтересах загально- го розвитку. Велике значення для створення атмосфери довіри має час- тота і ступінь контактів між партнерами. Найважливішою характеристи- кою є бездоганна репутація, надійність між сторонами співробітництва. Бажання підтримувати постійні контакти з партнерами приводить до формування у підприємців орієнтирів на підтримку високої репутації, недопущення порушення ділової етики. Спільне використання інфор- мації є загальним надбанням членів мережі.

Корпоративні торговельні мережі мають такі переваги:

• скорочення витрат, пов’язаних з укладанням комерційних угод. У випадку, коли фірми не є членами мережі, а вступають в одно- разові угоди, виникають додаткові витрати з детальної проробки умов договорів, оплати послуг посередників, юристів;

• розширення доступу до сучасних технологій, інформації; спільне створення нових інформаційних баз даних; прискорення впровадження нововведень;

• можливість вийти на нові ринки; просування власних брендів;

• можливість створити розподільчий центр для обслуговування магазинів мережі; розподіл ризиків між членами мережі.

У питаннях ефективності торгівлі кожен власник незалежного ма- газину розраховує тільки на себе. Він намагається наскільки розуміє ор- ганізувати роздрібну торгівлю, забезпечити невеликі закупівлі товарів. Це призводить до зберігання на ринку високих оптових і, як наслідок — роздрібних цін. Але для забезпечення безперервного процесу доводить- ся утримувати досить велику інфраструктуру, а значить, без того неве- лика торговельна націнка не дозволить отримувати бажаний прибуток, достатній для розвитку та оновлення матеріально — технічної бази. Се- ред особливостей розвитку торговельних мереж можна відзначити такі моменти:

• диверсифікація бізнесу. У мережевий бізнес, як правило, йдуть оптові компанії (приклад — російська торговельна мережа "Ко- пейка”);

• розвиток моноформатних мереж. Кількість їх обмежена, оскільки організація кожного формату вимагає свого підходу до асортименту, логістики, технологіям;

• перехід конкуренції з цінової площини у сферу сервісу.

На підставі аналізу роботи мережевої організації роздрібної торгівлі можна запропонувати оптимальні параметри великогабаритних торговельних точок:

• персонал мережевого магазину формується із розрахунку одна штатна одиниця на 9-IOm² загальної площі;

• кількість кас визначається із розрахунку передбаченого обороту

• 2200 — 2700 дол. на касове місце на добу, враховуючи режим роботи магазину в різний час доби;

• кількість парковочних місць біля траси — із розрахунку на су- пермаркет торговельною площею 800 м² — 30-50 місць. Це важ- ливий аспект, оскільки покупці на автомобілях купують товари на максимально високу суму і можуть забезпечувати 60 — 70% роздрібного товарообороту магазину;

• супермаркет стає рентабельним, коли його дохід з 1 м² торговель- ної площі досягає 100 дол. на тиждень (при торговельній націн 27%), дискаунтер — 65 дол. з 1 м² (при торговельній націнці 15%);

• бюджет маркетингу, реклами та PR у середньому повинен стано- вить не менше 0,5 — і% обороту підприємства.

По мірі інтеграції України до Євросоюзу можна спрогнозувати підвищення інтересу міжнародних роздрібних мереж до України. Але все ще залишається недостатньо привабливою для потужних інвестицій з боку міжнародних ритейлерів. Такий стан можна пояснити наявністю стимулюючих факторів:

• недостатньо високий рівень економіки, платоспроможності на- селення, сервісної бази, дорожньої інфраструктури і засобів ко- мунікацій, адміністративної та банківської системи;

• низька надійність поставок і договірної дисципліни;

• якість продукції місцевих виробників не завжди відповідає світовим стандартам;

• недосконалість законодавчо — нормативної бази і системи пра- вових гарантій підприємцям.

Будь — яка підприємницька діяльність передбачає отримання прибутку від торговельного підприємства та сприяливого зовнішнього середовища для роботи на товарному ринку. Тому роздрібний торговець до початку відкриття магазину проводить попередні комерційні розра- хунки та оцінює можливі ризики. Специфіка побудови роздрібних ме- реж полягає у створенні певної кількості мережі магазинів на визначеній території за умови збереження прибутковості магазинів. Для забезпе- чення безперебійної роботи важлива наявність дистрибуційних центрів, транспортних підприємств. Мережі орієнтовані переважно на масового покупця з середнім достатком.

В Україні вже працюють кілька представників ритейлерів світово- го значення, серед яких Billa, EuroMart, пілотний проект Spar — Україна. Можна прогнозувати, що рано чи пізно потягнуться й інші магнати — ритейлери світового рівня.Як показав досвід сусідніх країн, прихід за- рубіжних ритейлерів в Україні не буде благом для місцевим роздрібним торговцям, які вже працюють на вітчизняному ринку, оскільки вони опиняться в.

Жорстких умовах конкуренції, перерозподілу ринку, відтоку гро- шей (прибутків) з України; дестабілізації роботи оптових ринків, підприємств дрібнооптової торгівлі; підвищення частки іноземних то- варів в асортименті, диктату західних торговельних мереж, тиск на деякі галузі національної економіки. Західні ритейлери диктуватимуть місце- вим постачальникам і виробникам правила гри і загострюватимуть кон- куренцію між ними. Виробники будутьвимушені доводити свої конку- рентні переваги не тільки кінцевому покупцю, а й ритейлерам. Поста- чальники відчують на собі такі явища з боку західних торговельних ме- реж: вступний внесок за право працювати з кожним із магазинів мережі; оплата місця на полицях для свого товару; жорсткий регламент умов по-

308

ставок; "драконівські" санкції у випадку порушень договірних зо- бов'язань; можливість виключення із списку (рейтингу) товарів, що про- даються в мережі, і, як наслідок, автоматична відмова від закупівлі; фінансування рекламних заходів для ритейлера. Якщо постачальник ви- водить на ринок нову торгову марку, то як канал просування він зо- бов’язується спочатку використати тільки магазини даної іноземної ме- режі. При цьому за включення в асортимент мережі кожного нового най- менування треба сплатити певну суму. Товарні партії повинні бути упа- ковані й доставлені відповідно до стандартів (вимог) іноземної компанії.

У Польщі сьогодні майже немає супермаркетів під національною вивіскою: на 10 діючих у країні західноєвропейських компаній — усього одна польська. Чи повторить українська торгівля долю польської? Пи- тання поки що залишається відкритим. Але відповідь на нього залежити- ме від того, наскільки швидко розвиватимуться національні торговельні мережі, процеси інтеграції та інвестування, а також від державної політи- ки. Українським ритейлерам треба вирішити, які формати обрати, як адаптувати їх до місцевих умов, як і з ким для цього кооперуватись. Пред- ставники малого і середнього торговельного бізнесу можуть просто не витримати конкуренції з великим західним бізнесом на українському ринку. Адже щоб переобладнати магазин під формати нового напрямку, потрібно сотні тисяч доларів. Деякі місцеві підприємці вважають, що з приходом західних мереж нічого не потрібно робити, а почекати коли, "магнати" їх викуплять. Але це просто ілюзія: західний бізнес нічого не купуватиме, оскільки наші магазини здебільшого не відповідають їхнім стандартам. Тому західним ритейлерам буде дешевше побудувати нові магазини відповідного формату. Наприклад, коли на польський ринок вийшла португальська торговельна мережа JM, вона побудувала там 580 магазинів, не створившим жодного на базі діючих торговельних площ.

В Україні процес входження впливових іноземних "гравців" ще не набрав сили. Тому є певний час для українських торговельних компаній зміцнити свої конкурентні позиції на місцевому ринку.

Для підвищення своєї конкурентоспроможності на товарному ринку незалежні магазини можуть обрати один з варіантів:

1. Вливатись у мережевий бізнес, створюючидобровільну форму об"єднання (кооператив, асоціацію, корпорацію, торговий дім).

2. Купити франшизу і стати франчайзі, маючи захист з боку силь- ної компанії франчайзера.

В Україні маса автономних магазинів. Створення мереж на їхній базі може бути результатом позитивної домовленості між власниками. Все залежить від наявності ініціаторів, знань і професійних навичок, єдності комерційних інтересів, ступеня конкурентної загрози. Менедже- рам українських мереж уже сьогодні треба відпрацювати свої маркетин- гові стратегії, готуючись до майбутньої гострої конкуренції.

309

Експертам слід постійно проводити соціально — демографічний аналіз: вивчати ємність ринку, ємність району обслуговування, цільову групу. Провести вивчення локації об’єктів торгівлі, моніторинг цін. У магазинах слід підібрати найефективніші складові маркетингових стра- тегій, оптимізувати товарний асортимент. Вирішальне значення має та- кож естетичний фактор — оформлення магазину, викладка товарів, тех- нологічне оснащення, кваліфікація персоналу. Випереджаючи по- тенційних конкурентів українські підприємці ще мають можливість відкрити магазини у вигідних для торгівлі місцях. Діючим українським корпоративним торговельним мережам доцільно об'єднатись в альянс для захисту своїх інтересів, формування привабливих умов роботи з ви- робниками — постачальниками, розв’язання проблем у бізнесі, прове- дення узгоджених дій та стратегій розвитку.

Позитивні моменти приходу іноземних гігантів — ритейлерів в Україну:

• притік іноземних капіталовкладень у торговельну сферу, розви- ток деяких галузей обробної промисловості;

• поліпшення роботи сфери обслуговування і підвищення кваліфікації персоналу;

• поява іноземних господарів сприятиме ввезенню нового торго- вельного обладнання, розширення торговельних площ і сфери послуг, що надаються, посилення контролю за якістю продукції;

• західні ритейлери прискорять процес чіткого дотримання ук- раїнськими підприємцями того чи іншого торгового формату;

• взаємодія вітчизняних і зарубіжних торгових концепцій збільшить обсяг експорту українських товарів під відомими брендами за кордон, підвищить торговельного обороту наших виробників, активізує кооперацію дрібних підприємств.

Торговельні мережі — це не просто кількість магазинів, що увійшли до неї. Мережева організація торгівлі неможлива без ефектив- ного ведення закупівель та дистрибуції, єдиної політики стосовно по- купців, корпоративної культури, гнучких підходів у менеджменті та мар- кетингу. У корпоративній мережі магазини (наприклад, супермаркети) з’єднані єдиною комп’ютерною системою з постачальником. Коли на касі пробивається упаковка товару, інформація про вибуття одиниці то- вару миттю надходить на склад. Виробник, що має доступ до своїх товар- них запасів у режимі on — line, бачить реальний рух своєї продукції і на підставі цієї інформації самостійно може формувати поставку. Зро- зуміло, що й відповідальністю за незбалансовану поставку покладається на нього.

Фінансовий капітал західних ритейлерів просто не порівняти за масштабами з можливостями українських торговельних компаній. Західні ритейлери мають підтримку материнських компаній, основний

310

оборот яких знаходиться поза України, а значить, можуть протягом три- валого періоду працювати з невисокою торговою націнкою. Приклад: французський ритейлер Auchan відкрив у м. Митищі Московської об- ласті гіпермаркет з цінами на рівні сусідньої дрібнооптової ярмарки. При цьому, як вважають експерти, структура покупок у Auchan ана- логічна структурі звичайних тижневих закупівель споживачів на про- дуктових ринках. Така політика західних ритейлерів спричиняє ціновий тиск на місцеві компанії і змушує останніх знижувати свою торгову націнку, що негативно впливає на можливість розвитку національних компаній за рахунок власних ресурсів. Якщо низька маржа, то не виста- чає коштів на розвиток, особливо на інтенсивний.

Західні компанії готові до тривалих строків окупності власних торговельних підприємств і навіть до збитків на початковому етапі. Вихід іноземної компанії на новий ринок національного масштабу підвищує вартість її акцій. Досвід роботи у західних компаній набагато більший, ніж у місцевих роздрібних торговців. Вони мають переваги у відпрацьованих технологіях управління компанією, асортиментом, пер- соналом, бізнес — процесами у мережевій організації. Між мережевими ритейлерами може розгорнутися справжня конкуренція, коли вони поч- нуть контролювати, наприклад, понад 30% ринку. У такій ситуації ук- раїнський ринок імовірно буде характеризуватись такими ознаками:

• зниження торгових націнок та посилення контролю за уп- равлінням товарним асортиментом;

• оптимізація бізнес — процесів з метою зниження операційних витрат;

• коли лояльні (постійні) покупці вже будуть максимально роз- поділені між мережами, розпочнеться боротьба за "непостійних" та "чутливих" до ціни покупців. І тоді вступають у дію цінові стратегії;

• "тон" на ринку задаватимуть великі корпоративні мережі;

• прихід західних мереж та потужних інвесторів на освоєння вели- ких міст України як локальних ринків.

Одним з ефективних способів підвищення рентабельності торго- вельного бізнесу в Україні стає виробництво продукції під власною тор- говою маркою, причому як самостійно, так і в консорціумі з виробника- ми. Так, московська торговельна мережа "Седьмой континент" придбала господарство неподалік від Москви і має намір виробляти молочну про- дукцію під власною торговою маркою.

Досить ефективним способом залучення покупців у магазини вва- жається пропозиція супутнього товару. При цьому власники роздрібних мереж не намагаються осилити новий напрямок самостійно, а віддають перевагу співробітництву зі спеціалізованими компаніями. Наприклад, московська мережа продуктових супермаркетів "Седьмой континент"

311

надала частину торговельної площі у своїх магазинах мережі "Арбат — Престиж", що торгує косметикою і парфюмерією. В результаті вийшов варіант "магазини в магазинах". Такий крок дозволив майже вдвічи збільшити кількість покупців у супермаркетах, причому додатково залу- чити заможних споживачів. Відповідно, аудиторія покупців магазинів "Арбат — Престиж" також збільшилась.

В сучасних умовах розвиток підприємництва у сфері роздрібної торгівлі України слід проводити за такими напрямками:

1. Формування ефективного конкурентного середовища для суб'єктів торговельної діяльності. Створення конкретних умов для конкуренції у сфері торговельного обслуговування населення потребує прискорення розвитку нових форм торгівлі за рахунок інтенсивного залучення до торгівлі якомога більшого числа суб’єктів господарювання і суттєвого роз- ширення типової і видової їх різноманітності, зокрема таких перспектив- них організаційних утворень угрупування незалежних магазинів із спільної закупівлі та зберігання товарів; "ланцюгові" фірми, що утворю- ються шляхом об'єднання незалежних магазинів з ініціативи та під контро- лем оптових підприємств; багатопрофільні фірми із своєю торговельною стратегією; супер — і гіперроздрібні фірми, які ведуть торгівлю під власни- ми торговими марками; об’єднання на кооперативних засадах; інші доб- ровільні об’єднання типу фінансово — промислово — торговельних груп.

2. Забезпечення господарської надійності та економічної конкуренто- спроможності кожного ринкового суб'єкта. Зниженню ризику господарсь- кої життєздатності підприємств у сфері роздрібної торгівлі сприятиме:

• пряма інтеграція виробничої і торговельної діяльності через ме- режу фірмових магазинів;

• непряма інтеграція промислової і торговельної сфер діяльності на контрактній основі, коли торговельне підприємство зобов'язується реалізовувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство — надавати торговельному суб’єкту ряд послуг, включаючи технологічне оснащення, проведення рекламних заходів, надання кредиту, навчання персоналу з експлуатації виробів технічно складного асортименту із за- безпеченням гарантійного і післягарантійного їх обслуговування (техно- торгові центри, високомеханізовані підприємства з продажу будівель- них матеріалів);

• диверсифікація (взаємопроникнення) різних видів підприємницької діяльності торговельних підприємств, коли функції суто торговельного обслуговування покупців доповнюються суміжними видами підприємництва: посередницька діяльність в лізингових опе- раціях, страхування комерційних угод, організація майстерень, ательє, салонів напівфабрикатів, технічне обслуговування реалізованих товарів, організація центрів ділової активності, фірмового виробництва спожив- чих товарів;

• запровадження нових технологій позамагазинних форм торгівлі на основі організації інтернет — магазинів, використання ка- бельного і звичайного телебачення, телефонного зв’язку для оформлен- ня замовлення щодо купівлі — продажу товарів;

• інтенсивний розвиток посилкової торгівлі, торгівлі за каталога- ми, попередніми замовленнями та інших прогресивних форм торговель- ного обслуговування населення, особливо в районах з низькою ком- пактністю торговельної мережі або там, де її практично немає.

3. Запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важли- вих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності.

В системі державних заходів щодо забезпечення захисту прав та інтересів споживачів у сфері роздрібної торгівлі першочергової підтрим- ки потребують:

• освоєння економічно малоефективних торговельних зон (відда- лених місць проживання громадян, малозаселених територій, важкодос- тупних та економічно несприятливих районів);

• торгівля екологічно чистими видами продукції; залучення на внутрішній ринок товарів, на які є стабільний попит;

• організація харчування в закладах освіти, дитячих, лікуваль- них, оздоровчих підприємствах, торговельне обслуговування малозабез- печених і соціально незахищених верств населення;

• розроблення та впровадження нових видів технологічного об- ладнання для торговельних підприємств.

3. Максимальна адаптація структурної і територіальної ор- ганізації роздрібної торговельної мережі до умов кон 'юнктури ринку і спо- живчого попиту. Розвиток видової структури роздрібної торговельної мережі має забезпечуватись не тільки за рахунок розширення товарно — асортиментної типізації та спеціалізації торговельних підприємств, а й за рахунок поглиблення соціальної диференціації типів торговельних об’єктів і створення на цій основі престижних і доступних магазинів, підприємств харчування з різним ціновим рівнем та набором супровод- жуючих послуг.

4. Удосконалення планування розвитку торговельної мережі на ос- нові поєднання принципів вільного підприємництва і регулювання з бо- ку державних органів виконавчої влади. З одного боку, слід обрати до уваги інтереси підприємців при виборі ними місця розміщення підприємства (торговельної точки), що створюється, його профілю і то- варного асортименту, а з іншого — місцевим органам потрібно виходи- ти з того, що торговельна мережа є складовою інфраструктури кожного міського і сільського поселення. У зв’язку з цим необхідно підняти на більш якісний рівень систему розробки, обгрунтування та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення торговельної мережі як

313

невід’ємного структурного елементу генеральних планів — схем роз- витку міст, міських районів і сільських територій.

Значення перспективних планів розвитку і розміщення об'єктів торгівлі полягає й у тому, що вони повинні стати основою при прове- денні приватизації, гіерепрофілюванні, розширенні торговельної мережі, виділенні земельних ділянок під забудову нових об'єктів торгівлі.

3. Створення чіткої системи захисних і обмежувальних механізмів державного регулювання розвитку сфери роздрібної торгівлі. Потребують розроблення або оновлення такі механізми державного регулювання, як: державні стандарти якості товарів; стандарти організації торговельного обслуговування; стандарти планувальних і технологічних рішень різних типів торговельних підприємств; кваліфікаційні посадові характёристи- ки робітників торговельної сфери; допустимі рівні концентрації торго- вельної діяльності; правові основи обмеження, недопущення і запобіган- ня монополістичній діяльності в торгівлі; критичні рівні імпортних над- ходжень товарів на споживчий ринок; уніфікація облікових, договірних, звітних, супровідних, сертифікаційних та інших документів, які викори- стовуються у сфері торгівлі; система показників обов'язкової статистич- ної звітності; система ідентифікації товарів, видів робіт і послуг підприємств. Застосування системи стандартів, нормативів, технічних умов і правил у сфері торговельної діяльності значно підвищить надійність комерційних відносин між товаровиробниками, продавцями і споживачами на всіх етапах переміщення товарів, забезпечить належну організацію торговельного обслуговування споживачів.

З метою встановлення однозначної інтерпретації основних понять, термінів та визначень у сфері торговельної діяльності потрібно прискори- ти процес розробки і прийняття державного стандарту "Торгівля. Терміни і визначення". У цьому документі слід передбачити окремі розділи стосов- но стандартизації видів торговельної діяльності, торговельних професій, торговельних об'єктів, торговельної інфраструктури та інших понять, що мають місце у торговельній галузі або пов’язані з нею функціонально.

З метою захисту українських товаровиробників від диктату з боку великих торговельних корпорацій доцільно розробити і затвердити Закон України "Про торговельні мережі". Про це свідчить як ситуація на вітчиз- няному ринку (в Україні зростає економічна потужність торговельної сфери з її сучасними форматами), так і світова практика, зокрема досвід країн Східної Європи. У світовій практиці іноземні торговельні мережі контролюють значну частку товарообороту у містах. Компанії — гіганти нерідко зловживають своїм положенням: вимагають від виробників суттєвих відстрочек платежа, беруть оплату за місця на полицях товарів місцевих виробників, наполягають на випуску продукції під маркою тор- говельної мережі (так званий Private Lable). Подібний стан ситуації не сприяє ані розвитку виробництва споживчих товарів на малих і середніх

314

підприємств, ані розвитку національних брендів. Щоб полегшити стан вітчизняного виробника, уряди східноєвропейських країн уживають адміністративні заходи. Наприклад, влітку 2002 р. парламентом Польщі було внесено відповідні поправки до Закону "Про нечесну конкуренцію".

Майбутній Закон України "Про торговельні мережі" також пови- нен внести поправки у вітчизняне антимонопольне законодавство і за- кон про недобросовісну конкуренцію; забезпечити доступ до торговель- них мереж продукції малих і середніх підприємств. Цей закон повинен бути розроблений відповідно до базового Закону "Про внутрішню торгівлю". Механізм правового регулювання внутрішньої торгівлі скла- дається з розрізнених питань, орієнтованих на регулювання окремих ас- пектів торговельної діяльності. Тому необхідність систематизації норма- тивних актів, інтенсивний розвиток торгівлі в країні, динаміка числа суб’єктів та об'єктів торговельної діяльності вимагає створення цілісної системи законодавчого регулювання галузі. Тема нормативного регулю- вання внутрішньої торгівлі в цілому та торговельних мереж зокрема стає ще більш актуальною у зв'язку з перспективою вступу України у BTO та старту на вітчизняному ринку міжнародних мереж.

3. Впорядкування організації і впровадження комерційного підприємництва. Поліпшенню торговельного обслуговування населен- ня, а також запобіганню різного роду порушенням сприятиме більш цілеспрямована контрольованість і регламентація торговельної діяль- ності, яка передбачає:

• подальше вдосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності з метою спрощення процедури одержання дозвільних документів;

• дотримання всіма господарюючими суб'єктами правил торгівлі і ведення підприємницької діяльності;

• посилення контролю за постачанням у роздрібну торгівлю якісної продукції вітчизняного та імпортного виробництва;

• розвиток інфраструктури роздрібної торгівлі, у тому числі пунктів гарантійного обслуговування складних технічних товарів, пунктів прокату виробів;

• зміцнення матеріально — технічної бази торговельної мережі, продовольчих і речових ринків, поліпшення організації торгуючих і по- купців, які користуються їхніми послугами;

• упорядкування "вуличної" торгівлі відповідно до правил і тех- нологічних вимог щодо продажу товарів через дрібнороздрібну, пересув- ну та виносну мережі;

• впровадження системи державних стандартів організації торго- вельного обслуговування з визначенням номенклатури обов’язкових (основних) торговельних послуг, які повинні надаватись покупцеві без додаткової оплати;

• подальше вдосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної і небезпечної продукції.

Подальший розвиток комерційного підприємництва доцільно здійснювати також шляхом:

• надання позик на придбання, створення або розширення підприємств та пунктів продажу товарів у регіонах пріоритетного роз- витку, сільській місцевості, вільних економічних зонах;

• фінансування участі у капіталі великих фірм та у здійсненні інвестиційних проектів; надання міні — кредитів малим підприємствам;

• матеріально- технічної підтримки суб’єктів торговельної діяль- ності (передача в оренду приміщень.торгово — технологічного облад- нання, контрольно — касових апаратів, комп'ютерів на пільгових умовах, сприяння у пошуку постачальників та інвесторів);

• стимулювання розвитку послуг у сфері транспортування, пере- валки, обробки вантажів для підвищення рівня транспортно — експе- диційного обслуговування вантажного потоку, скорочення ручної праці та більш швидкого переміщення підготовлених для продажу партій то- варів через торговельну мережу.

В реалізації стратегічних цілей розвитку роздрібної торгівлі дер- жава може виступати як:

• ініціатор реформування і гарант правового забезпечення рівних прав суб’єктів господарських відносин у сфері торговельної діяльності, законності та охорони прав громадян як споживачів товарів та послуг;

• учасник-партнер підприємницької діяльності, спрямованої на одержання прибутку, з додержанням усіх норм щодо ризику і майнової відповідальності у межах, визначених організаційно — правовими фор- мами підприємництва.

Державне регулювання розвитку роздрібної торгівлі слід здійсню- вати через: нормативно — правову та методичну базу; контрольно — на- глядову і обмежувально — заборонну систему заходів. Необхідно розро- бити або вдосконалити нормативно — правову та методичну базу з пи- тань: ліцензування і патентування торговельної діяльності; контролю за якістю товарів і послуг; правового регулювання торговельних угод; структуризації мережі підприємств торгівлі та громадського харчуван- ня; контрольно — інспекційних функцій за процесом торговельного об- слуговування з метою захисту прав споживачів і забезпечення закон- ності ведення торговельної діяльності; підвищення науково — технічно- го рівня через галузеві стандарти і нормативи торговельної діяльності; професійно — кадрової відповідальності (вимоги до професійної підго- товки); інформаційного забезпечення.

Державне регулювання розвитку роздрібної торгівлі повинно здійснюватись на підставі таких принципів:

1. організаційно-господарська незалежність — самостійність і

316

свобода вибору суб’єктами комерційного підприємництва організаційно

• правових форм та видів комерційної діяльності, спеціалізації та асор- тиментного профілю торговельних підприємств, методів обслуговуван- ня покупців;

2. відкритість — доступність торговельних послуг для всіх кате- горій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів;

3. цивілізованість — високий рівень торговельного обслуговування;

4. самоокупність — повернення суб’єктами господарювання вит- рат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінан- совій неспроможності підприємств;

5. конкурентоспроможність суб'єктів господарювання — ефек- тивне функціонування в умовах конкурентного середовища і конкурент- ної боротьби за умов дотримання антимонопольного законодавства;

6. регульованість — відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих зовнішніх факторів через систему правових, на- уково — технічних, інвестиційних механізмів державного регулювання;

7. контрольованість — попередження і профілактика порушень та зловживань.

Основні завдання державного регулювання внутрішньої торгівлі формуються відповідно до особливостей етапів розвитку сфери еко- номіки: стабілізації, зростання.

На етапі стабілізації економічних відносин мета державного регу- лювання полягає у формуванні конкурентного середовища на ринку споживчих товарів. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

• подальшу демонополізацію власності та господарської діяль- ності і торгівлі з метою збільшення частки недержавного сектору;

• розширення можливостей диверсифікації торговельної діяль- ності;

• подальше вдосконалення законодавчої бази у частині регулю- вання взаємовідносин між виробництвом і торгівлею з питань поставки товарів;

• формування дійової системи підтримки і розвитку конкуренції на товарному ринку, розвиток форм і методів державного контролю за організацією торговельної діяльності;

• посилення наукової обгрунтованості заходів щодо реформуван- ня основних засад функціонування ринку споживчих товарів;

• підготовку кадрів для ринкової економіки у вищій і середній ланках закладів освіти, розширення мережі бізнес — інкубаторів.

На етапі економічного зростання мета державного регулювання визначається як збалансування економічних інтересів суб’єктів ринку шляхом регулювання умов конкуренції та розвитку цивілізованих еко- номічних відносин.

317

Державну підтримку торговельної діяльності слід здійснювати шляхом:

• надання позик на придбання, створення або розширення підприємств у певних місцевостях;

• фінансування участі у капіталі великих підприємств;

• довгострокових інвестиційних проектів, пов’язаних, наприклад, із створенням або збереженням робочих місць;

• технічного оснащення об’єктів торгівлі;

• надання гарантій перед банками, фінансовими компаніями;

• сприяння розвитку послуг у сфері транспортування, перевалки, обробки та переробки вантажів з метою суттєвого підвищення рівня транспортно — експедиційного обслуговування вантажів у сфері торгівлі;

• сприяння розширенню торговельної присутності підприємств і організацій України на території інших країн;

• стимулювання заходів щодо охорони дозвілля;

• підвищення кваліфікації кадрів, консультаційна допомога;

• фінансування досліджень, що виконуються за державним замов- ленням, інвестиційне забезпечення науково — дослідної роботи.

318