1. Прямі договірні зв'язки

Від того, наскільки грамотно організовано закупівлі на підприємстві роздрібної торгівлі, залежить успіх комерційної діяльності. У ринкових умовах ускладнюються не тільки завдання закупівельників (менеджерів, маркетологів, товарознавців), а й методи роботи. Старі спо- соби організації поставок не підходять до сучасних умов, тому доводить- ся впроваджувати прогресивні технології, які значно полегшують по- всякденну працю. Правильно підібрані постачальники дозволяють не тільки створити оптимальний асортимент, що відповідає поточним спо- живчим перевагам, й досягнути конкурентоспроможних цін. А саме від цих моментів залежить ефективність роботи будь-якого магазину.

Розглянемо два шляхи організації закупівельної політики.

1. Робота з оптовими організаціями.

Переваги. На Заході давно сформувалася схема роботи роздрібної торгівлі стосовно організації закупівель. Зазвичай вона передбачає на- явність оптової організації між підприємством роздрібної торгівлі та ви- робником. Оптовики виконують низку необхідних для сучасного бізне- су функції, які полегшують роботу не тільки магазинам, а й виробникам. Виробникам не потрібно самим шукати численних роздрібних клієнтів та організовувати службу доставки продукції: вони можуть співробітни- чати з кількома оптовими організаціями, які будуть виконувати цю ро- боту за них. Здійснюючи співробітництво з багатьма компаніями-вироб- никами, оптовики формують широкий асортимент. Здебільшого, у вели- ких оптових компаніях працюють фахівці, які займаються дослідженням ринку і намагаються закуповувати ті товари, які користуються найбільшим попитом. Отже, магазинам теж не треба витрачати час на встановлення контактів з виробниками: звернувшись в одну-дві оптові організації, вони отримують увесь набір необхідної продукції.

Таким чином, оптовики беруть на себе доставку продукції і фор- мування асортименту, актуального на сьогоднішній день. Зрозуміло, що купуючи продукцію, магазин зекономить кошти, за рахунок чого зможе зменшити ціни. Але при цьому він не тільки втрачає масу часу, а й про- грає в асортиментному плані.

Дилери, дистриб'ютори можуть пропонувати роздрібним торгов- цям досить непогані умови з придбання тих чи інших товарів. Це гнучка система оплати, необхідний для магазинів обсяг поставок та їх своєчасність, на відміну від заводів, які іноді здійснюють поставку то- варів у магазини з деяким запізненням. Перевагою оптовиків є те, що во- ни можуть пропонувати продукцію зразу кількох виробників за гнучкою системою оплати та з відстрочкою платежу.

Недоліки. Як і будь-яка інша робота, праця оптових організацій не- се в собі фінансові витрати: це персонал, технічні засоби, витрати на

89

складування. Все це впливає і враховується у націнку на товари. А ціни в магазині мають для покупця вирішальне значення. Тому здебільшого магазини намагаються максимально знизити вартість продуктів, зеконо- мити й на оптових компаніях. Крім того, всі оптовики постійно потребу- ють оборотних коштів, тому працюють або за передоплатою, або надають надто коротку відстрочку. Сьогодні не всі постачальники можуть гаран- тувати стабільну наявність асортименту чи незмінний рівень цін і якості. Магазинам нерідко доводиться або підтримувати на складі товарний за- пас продукції, наявність якого на ринку нестабільна, або працювати з од- наковим товаром з різними постачальниками, щоразу обираючи найз- ручніший варіант.

2. Робота безпосередньо з виробниками.

Переваги. He кожен магазин може працювати на основі прямого взаємозв’язку з виробниками. Але бізнес в Україні має свою специфіку і великі роздрібні компанії мають виробників серед своїх постачальників. Зазвичай без посередництва оптових компаній закуповується така про- дукція, як молоко, м'ясо, хлібобулочні вироби та інші товари, які прий- нято називати товарам першої необхідності. У роботі з виробниками існує кілька аспектів привабливості співробітництва. Перш за все у ви- робників порівняно низька ціна, ніж у оптовика. Крім того, перевага ма- ти справу з виробниками ще й у тому, що більшість із них не вимагають у магазинів термінової оплати, охоче йдуть на відстрочку платежу. Ви- робники можуть піти назустріч магазину, якщо тому потрібно поверну- ти непродану за будь-якими причинами продукцію. На виробництві прострочені товари можуть бути спрямовані у переробку, оптовику ж вони зовсім не потрібні. Заводи-виробники дають магазинам товар на реалізацію, а не на викуп, як це часто роблять оптовики. Надається мож- ливість залучати прямих виробників для того, щоб розширити торгові марки саме за їх рахунок, отримати "з перших рук" новинки.

Окрім постачальника, з яким треба працювати, магазину не- обхідно грамотно визначити, які товари і в якому обсязі слід закупити. Прогресивні магазини обладнані комп’ютерними системами, які позбав- ляють їх від проблем, що виникають при визначенні асортиментного пе- реліку товарів. Сучасна система зв'язує число товарів у кожній окремій асортиментній позиції з місткістю наявного обладнання і пропозицією між спорідненими групами товарів. Система реєструє продаж по кожній окремій товарній групі, визначає середньоденну реалізацію кожного то- вару і видає товарознавцю інформацію про те, що потрібно магазину. Отже, фахівці підприємства бачать інформацію про обсяги продукції, що залишилась, у роздрукованому вигляді. Більшість успішних ком- паній постійно проводить дослідження змін кон’юнктури ринку. На місце товарів, які втрачають свої позиції на ринку, приходить продукція, яка користується підвищеним попитом. При закупівлях враховується

сезонність продажу товару і специфічність того чи іншого району міста. Використання у роботі комп’ютерних систем призводить до того, що потрібно менше часу витрачати на складання замовлень.

Недоліки. На жаль, повністю наситити магазин асортиментом від виробників не вдається. Тому на практиці в більшості випадків роздрібні торговці здійснюють закупівлю як від виробників, так і від оп- товиків. Виробники пропонують магазинам надто об’ємні партії різних найменувань. Тому магазин іноді не може купити такі партії, враховую- чи мінімальну норму відвантажнення. Крім того, виробники не спро- можні охопити своїми поставками велику кількість дрібних і середніх торгових точок. Для них простіше мати справу з оптовиками, які купу- ють великі партії товарів.

Необхідність прискорення адаптації роздрібної торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування госпо- дарських зв’язків торговельних підприємств з постачальниками товарів. У цьому відношенні особливу актуальність набувають прямі договірні зв'язки торговельних підприємств з виробниками товарів.

Прямі договірні зв'язки — це безпосередні договірні відносини між виробниками і покупцями товарів без участі інших комерційних по- середників.

Виробник — підприємство, організація або громадянин-підп- риємець, що вироблює товари для реалізації, а покупець — торговельне підприємство, організація.

Становлення ринкових відносин привело до суттєвого зростання постачання товарів у роздрібні торговельні підприємства безпосередньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення поставок від опто- вих підприємств та інших комерційних посередників. Це обумовлено тим, що роздрібна торгівля при встановленні прямих договірних зв’язків

з виробниками товарів отримує вищі доходи, ніж при поставці товарів через оптову ланку за рахунок закупівлі товарів за нижчими цінами в ре- зультаті скорочення числа посередників, що беруть участь в торговому обороті, а значить, і зменшення величини торгових надбавок, які вста- новлюються кожним посередником.

Організація прямих договірних зв’язків роздрібних торговельних підприємств з виробничими підприємствами у поставках товарів про- стого асортименту (хлібобулочних виробах, пива, безалкогольних напо- ях, борошно, круп, винно-горільчаних виробів, молочних продуктів, овочів, фруктів та ін.) становлять найраціональнішу та економічно доцільну форму організації господарських зв'язків. Організація ж таких зв'язків у поставках товарів складного асортименту (тканин, швейних товарів, трикотажу, взуття, галантереї, культтоварів, шкарпеткових ви- робів та ін.) надто ускладнена у зв’язку з дією багатьох організаційно- економічних, торговельних, транспортних та інших факторів (не-

91