Розділ 2. ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ

1. Місце господарських зв'язків у комерційному підприємництві

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями — важлива функція комерційної діяльності. Такі зв'язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно- правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю — невід’ємна частина господарського механізму України, що становить сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки із споживачами продукції. Раціональні господарські зв’язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покупцям. У систему господарських зв'язків включається комплекс складових (рис. 2.1).

• участь торгівлі у розробці промисловими підприємствами планів виробництва товарів шляхом представлення замовлень;

• господарські договори;

• контроль за дотриманням договірних зобов’язань;

• застосування економічних санкцій;

• участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарок;

• перевірка якості (експертиза) товарів, що постачаються;

• встановлення оптимальних фінансових взаємовідносин;

• застосування адміністративно-правових норм

Рис. 2.1. Комплекс системи господарських зв'язків

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні гос- подарської діяльності і визначається як згода сторін, спрямована на вста- новлення, зміну або припинення зобов’язань. Договір виконує такі функції:

Система господарських зв'язків:

• юридично закріплює відносини між партнерами, що надає ха- рактер зобов’язань, виконання яких захищено законом;

• визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій парт- нерами;

• передбачає способи забезпечення зобов'язань і наслідки їх не- виконання.

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати і витрати по зберіганню товару були мінімаль- ними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару.

Характерними рисами договору є:

1. Особливий суб'єктний склад договору. Як правило, представле- но дві сторони. Суб’єктами договору можуть виступати не тільки юри- дичні особи, й індивідуальні підприємці, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємництва.

2. Плановий характер договору зумовлений тим, що підставою йо- го укладення може бути планове завдання, яке обов’язкове для обох чи однієї із. сторін. Договори з участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, є переважно неплановими.

3. Договір спрямовується на безпосереднє обслуговування основ- ної діяльності суб’єкта комерційного підприємництва. Зміст договору становлять умови, за якими передаються, приймаються і сплачуються товари, виконуються роботи, надаються послуги з метою здійснення ко- мерційної діяльності, а не з метою особистого (сімейного, домашнього) споживання.

4. Для деяких видів договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, біржових угод, встановлюються окремий порядок їх укла- дення, обліку та реєстрації.

5. У будь-якому випадку сторони договору повинні бути незалеж- ними. Виключається владне підпорядкування однієї сторони іншою. Йдеться про те, що дії за договором взаємно задовольняють учасників (контрагентів) і носять еквівалентний характер взаємовідносин.

Основною силою кожного договору є згода сторін, узгоджене во- левиявлення, що реалізується через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною уго- дою вкладати в договір той чи інший зміст. Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та підприємливості. Отже свобода договору характеризується такими мо- ментами:

• договір є вільним волевиявленням сторін;

85

• об’єктом договору повністю визначаються волею сторін;

• форма укладення договору повністю залежить від сторін;

• відповідальність за невиконання договору повинна бути цивільною;

• розірвання договору може відбутися на вимогу однієї із сторін;

• надання права погоджуватись або відмовлятись від укладення договору.

Юридичні та фізичні особи вільні в укладенні договору. Дана нор- ма включає в собі такі елементи:

1. Право учасників комерційної діяльності самостійно вирішува- ти, чи слід їм укладати договір, чи ні. Вони вільні у визначенні своїх прав і обов’язків. У зв’язку з цим не допускається примус до укладення дого- вору.

2. Юридичні та фізичні особи вільні у виборі контрагента майбут- нього договору.

3. У процесі досягнення угоди сторони є юридично рівноправ- ними.

4. У процесі укладення договору сторони самостійно визначають вид (різновид) договору. Це може бути договір поставки, купівлі-прода- жу, франчайзингу та ін.

5. Сторони мають право вести переговори з метою досягнення уго- ди будь-якими правомірними способами і без обмежень у часі, а також мають право вирішувати, чи продовжувати їм ці переговори.

6. Сторони вільні у визначенні умов договору, які в сукупності становлять його зміст. Визначаючи зміст договору, сторони керуються нормами Цивільного кодексу, нормативними актами, що стосуються да- ного виду договору. При цьому сторони мають право використовувати у своїй практиці для визначення умов договору типові (зразкові) форми договорів, вироблені практикою комерційної діяльності стосовно даного виду договору.

7. Значно розширюється коло об’єктів, з приводу яких може бути укладений договір (майно, товари, послуги, інформація, немайнові пра- ва, кредити, цінні папери та ін.).

Отже, значення договірної свободи у кінцевому результаті зво- диться до того, що учасникам комерційної діяльності надається мож- ливість вирішувати, чи буде між ними укладений договір, а якщо буде, то яким буде його зміст.

Договір повинен складатись з урахуванням чинного законодавст- ва. Він сприяє чіткої та раціональної організації господарсько-до- говірних зв'язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що за- безпечує рівність партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерела- ми, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарсь- кий кодекси України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

86

Важливими нормативними актами, що регулюють господарські взаємовідносини суб’єктів комерційної діяльності, є:

• Положення про поставки продукції виробничо-технічного при- значення;

• Положення про поставки товарів народного споживання;

• Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (кон- трактів);

• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;

• Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

Умови господарювання, пов’язані з розвитком ринкової еко- номіки, вимагають значного розширення самостійності і рівних прав партнерів по договору, усунення надмірної регламентації, підвищення ролі господарського договору, переходу від адміністративно-командних методів управління до економічних, а також до вільного продажу то- варів, самостійного встановлення взаємовідносин між партнерами по договору на підставі чинного законодавства України.

Разом з тим слід відмітити, що сфера господарських взаємовідно- син між постачальниками і покупцями товарів, включаючи комерційну діяльність, потребує певного рівня державного регулювання, в тому числі шляхом прийняття і введення у дію законів, указів, постанов в об- ласті ціноутворення, вимог до якості і послуг, усунення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення по- даткових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від неякісної продукції іноземного вироб- ництва.

Основні види договорів, що застосовуються в комерційній діяль- ності:

• договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, по- ставка, контрактація, бартер);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (орен- да, лізинг, прокат);

• договори про надання послуг (транспортні договори, експе- диційне обслуговування, доручення, комісія, консигнація, зберігання товарів на товарному складі, на участь у ярмарку, на рекламу продукції, кредитний договір, страхування ко- мерційних ризиків);

• договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак).

Договір (контракт) — це комерційний документ, у якому встанов- люються права та обов'язки сторін (контрагентів). Він узгоджується і

87

підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами. Як- що договором передбачена поставка товарів різного асортименту і ха- рактеристик, то як правило, вони вказуються у специфікації, що до- дається. Усі додатки до договору становлять його невід’ємну частину, про що робиться відповідне застереження. Перевагою у формуванні гос- подарських зв’язків є те, що покупцю надається право вибору постачаль- ника і форми доставки (безпосередньо виготівником або через оптове торговельне підприємство) з урахуванням встановлених схем руху ван- тажопотоків, а також мінімальних норм відвантаження. Договір на по- ставку товарів у кількості нижче мінімальної норми відвантаження ук- ладається виготівником з торговельним підприємством зі згоди ви- готівника.

Договори можуть укладатись на 5,3, 2,1 рік або інший період. Зо- крема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а та- кож договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одно- разова комерційна операція). Між виготівниками і покупцями можуть встановлюватись прямі тривалі та тривалі господарські зв'язки по по- ставках товарів. Пропозиція про встановлення прямих тривалих і трива- лих господарських зв’язків може бути запропонована від будь-якої із сторін.

У договорі повинні обов’язково визначатись розгорнутий асорти- мент, кількість і якість товарів, строки поставки і ціна, а в довготривало- му договорі за прямими і тривалими господарськими зв’язками — най- менування, груповий асортимент та кількість товарів, порядок і строки узгодження і представлення специфікацій. За відсутністю цих умов у до- говорі він вважається неукладеним.

Якщо обидві сторони виконують свої зобов'язання за договором, то вони зацікавлені у збереженні і подальшому розвитку господарських зв'язків з надійним партнером. Довготривалі договори допомагають підприємствам планувати свою діяльність, визначають перспективи роз- витку. Договір або його окремі умови, що суперечать чинному законо- давству, є недійсними.

На практиці мають місце внутрісистемні договори. Прикладом є договори між торговельними організаціями і підприємствами системи споживчої кооперації на поставку товарів. Зокрема, це договори між споживчими товариствами і районними споживчими спілками, оптови- ми базами і споживчими товариствами. Такі договори дають можливість забезпечити постачання необхідних товарів в кооперативні організації (підприємства) і товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

88