- •Законодавче регулювання перевезення…
- •Договір перевезення вантажів залізничним транспортом
- •2.1 Поняття, правова природа, особливості
- •2.2 Сторони договору
- •2.3 Порядок укладення та оформлення договору
- •2.4 Права та обов’язки сторін
- •2.5 Права вантажоодержувача
- •2.6 Відповідальність сторін за порушення умов договору
- •Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом
- •3.1 Поняття та особливості договору
- •3.2 Сторони договору
- •3.3 Порядок укладення, форма договору, істотні умови
- •3.4 Права та обов’язки сторін
- •Відповідальність сторін за порушення умов договору
- •Претензії і позови перевезень
3.4 Права та обов’язки сторін
Договори перевезення конкретних вантажів є двосторонніми, міновими (комутативними), договорами з надання послуг, відплатними, каузальними, договорами на користь третьої особи, можуть бути як реальними (якщо укладаються за наявності річного), так і консенсуальними (без річного).
Річні договори є двосторонніми, консенсуальними, договорами з надання послуг, безоплатними, каузальними.
У довгостроковому (річному) договорі перевезення вантажу мають зазначатись: обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, раціональні маршрути і схеми вантажопотоків; права та обов’язки, пов’язані з:
а) наданням транспортних засобів,
б) пред’явленням вантажу до перевезення,
в) завантаженням та розвантаженням вантажу;
г) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, за умови, що між сторонами було укладено і річний договір, має містити:
найменування кількість вантажу, його пакування, маркування; умови термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; права та обов’язки, пов’язані з транспортуванням та видачею вантажу одержувачу, та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Змістом договору є сукупність прав та обов’язків сторін. При цьому, відповідному обов’язку однієї сторони кореспондує відповідне право іншої. Обов’язки перевізника можна поділити на основні, які передбачено законом, та додаткові, які може бути встановлено за домовленістю між сторонами в договорі.
Основні обов’язки перевізника:
доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі- одержувачеві (ст.909 ЦК України);
надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу (ч.1. ст.917 ЦК України);
забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу (ст.924 ЦК України);
своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві (ст.919 ЦК України);
Крім того, сторони можуть покласти на перевізника і виконання додаткових обов’язків:
здійснити завантаження (вивантаження) вантажу в строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлено транспортними кодексами, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.918 ЦК України);
провести страхування вантажу (ст.927 ЦК України);
повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу, тощо.
У свою чергу відправник зобов’язаний:
пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню в належній тарі та(або) упаковці, а також замаркувати вантаж відповідно до встановлених вимог (ч.2 ст.917 ЦК України). Інакше перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що у тарі та(або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ч.3 ст.917 ЦК України).
Сплатити провізну плату за перевезення вантажу в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначено – то розумну плату(ч.1 ст.916 ЦК України). У разі не виконання цього обов’язку перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов’язання(ч.4 ст.916 ЦК України.
Надати перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів [1].
Основними документами на перевезення вантажiв є товарно-транспортнi накладнi та подорожнi листи вантажного автомобiля.
Залежно вiд виду вантажу та його специфiчних властивостей до основних документiв додаються iншi (ветеринарнi, санiтарнi та якiснi - сертифiкати, свiдоцтва, довiдки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажiв.
