2.Види векселів.
Згідно з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»
Вексель цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (вокселедержателю).
За формою та способом використання векселі поділяють на прості і пере казні.
Простий вексель письмовий документ, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання однієї особи (боржника, векселедавця) виплатити зазначену суму коштів векселедержателю або за його наказом іншій особі за поставлені товари чи надані послуги у певний термін та у певному місці.
В операції з простим векселем беруть участь дві особи: векселедавець, який прямо і безумовно зобов'язується сплатити за виданим векселем, і векселедержатель, якому належить право на одержання суми за векселем.
Відмінність простого векселя від інших боргових грошових зобов'язань полягає в тому, що:
- вексель може бути переданий в інші руки за передатним
написом;
відповідальність за векселем є солідарною;
явка в нотаріальну установу для засвідчення підпису не потрібно;
зміст векселя точно встановлено законом;
вексель є абстрактним грошовим документом і тому не забезпечується заставою.
Переказний вексель (тратта) наказ позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.
Видати (трасувати) переказний вексель — означає прийняти на себе зобов'язання гарантії акцепту і платежу по ньому. На відміну від простого векселя учасниками угод за переказним векселем є не дві, а три особи:
кредитор (трасант, векселедавець) — той, хто виписує вексель і дає наказ іншій особі оплатити його;
боржник (трасат, платник) — особа, які надається наказ про сплату сум за векселем;
ремітент (векселедержатель, перший покупець векселя) — особа, на користь якої видано вексель. Ремітент пред'являє вексель до сплати та отримує гроші.
Приклад 1.
Фірма А має торговельні відносини з фірмою Б і В. Вона купила товар у фірми Б і продала свій товар фірмі В. Для того, щоб розрахуватися з фірмою Б, фірма А виставляє вексель фірмі В, яка є для неї боржником. Фірма В акцептує вексель, який потім повертається до фірми А. Фірма В у свою чергу може як отримати платіж через зазначений у векселі термін, а може вступити у торгові відносини з іншою фірмою, наприклад, фірмою Г. Якщо фірма В купує якийсь товар у фірми Г, то може розплатитися за ним векселем. При цьому фірма В робить передавальний напис на зворотному боці векселя — індосамент на користь індосата. Наприклад, «Замість нас заплатіть фірмі Г. Фірма В.»
Головна відмінність переказного векселя від простого, який є, власне кажучи, борговою розпискою, полягає в тому, що він призначений для переказу, переміщення цінностей від однієї особи в розпорядження іншої шляхом індосаменту.
Індосамент передавальний напис, що проставлений на зворотньому боці векселя або додатковому листі (алонжі) і засвідчує передачу разом з векселем права на одержання платежу іншою особою.
Особа, яка передає вексель за індосаментом, називається індосантом, яка одержує вексель, — індосатом або індосатором.
Перший індосамент, як правило, проставляється в нижній лівій частині зворотного боку векселя. Передатний напис повинен обов'язково містити в собі підпис особи, яка передає вексель, і може бути іменним або бланковим. Крім підпису може проставлятися і штемпель фірми.
Іменні векселі, що мають напис «не наказу», «лише», перевідступаються не шляхом індосаменту, а цесії. Має місце солідарна відповідальність: перед векселедержателем несе відповідальність не лише акцептант (як у випадку цесії), а усі векселедержателі та гаранти. Цесіонарій також втрачає можливість скористатись самостійним і безумовним характером вексельного зобов'язання, яку зберігає індосат.
Особа, яка одержала вексель з бланковим написом, може передавати його іншим особам без усяких підписів простим врученням векселя. Векселедержатель (індосант) при передачі векселя може зазначити в передатному написі застереження «без обороту на мене», що не передбачає у подальшому зворотної відповідальності за неоплачений або опротестований вексель.
Опротестування векселя полягає в офіційному засвідченні факту відхилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і настання певних правових наслідків.
Не оплачений у день терміну платежу вексель повинний бути переданий наступного дня нотаріусу для протесту НП пізніше 12 години першого дня прострочення. Векселі передаються в протест з описом, у якому вказуються:
а) докладне найменування й адреси векселедавців, чиї векселі підлягають протесту;
б) терміни настання платежів за цими векселями;
в) суми векселів;
г) причини протесту, тобто неплатежу за векселем;
д) назва банку, від імені якого повинен бути зроблений протест.
Векселі здаються нотаріусу під квитанції. Вексель по протесту повертається від нотаріуса в банк із написом про протест, після чого банк письмово висуває вимогу пред'явнику векселя про його оплату в найкоротший термін (від 3 до 7 днів).
Після здійснення протесту протягом чотирьох днів векселедержатель повинен повідомити свого індосанта та векселедавця про неплатіж (неакцепт), а ті, у свою чергу, протягом двох днів з моменту отримання повідомлення інформують про це свого індосанта аж до закінчення ланцюжка напис антів. Ця процедура називається нотифікацією.
Правила про використання в обігу переказного і простого векселів передбачають, що платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково за допомогою поручительства (авалю). Таке забезпечення дається третьою особою (як правило банком) як за векселедавця, так і за будь-яку іншу зобов'язану за векселем особу. Авальований вексель містить підпис аваліста з указівкою особи, якій видано аваль, та місця авалювання. Аваліст і поручитель несуть солідарну відповідальність за зобов'язання за векселем.
Векселі також можуть різнитися за характером угод:
Комерційний вексель оформляється під реальну угоду купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.
Фінансовий вексель використовується у фінансових операціях і засвідчує отримання грошової позики.
Безгрошові векселі:
підроблений — вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення;
дружній (приятельський) — не передбачає реальної кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отримання кредиту під вексель неплатоспроможній особі;
бронзовий (дутий, вигаданий) — виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи з метою отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб.
На фінансових ринках можуть знаходиться в обігу так звані банківські векселі — векселі, емітовані банками з метою залучення ресурсів, кредитування клієнтів, організації розрахунків між підприємствами. Законом «Про обіг векселів в Україні» їх випуск заборонено.
Цей закон визначає й інші вимоги щодо обігу векселів:
векселі складаються у документарній формі на спеціальних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення;
складаються державною мовою;
зобов'язуватися або набувати права за векселем мають юридичні і фізичні особи;
видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів;
зміни до тексту векселя можуть вноситися з ініціативи його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці «відповідно до змін» із зазначенням змін та підписанням;
— платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі.
Указівки та інші складові, що становлять зміст векселя, називаються вексельними реквізитами. Відсутність одного з них у векселі позбавляє цей документ вексельної сили.
До обов'язкових реквізитів векселя відносяться:
Вексельна мітка — найменування «вексель».
Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму.
Вексельна сума повинна бути точно позначена у векселі, наприклад «Сто тисяч гривень» і може включати також відсотки за період обігу векселя. Сума повинна бути позначена у векселі прописом, або прописом і цифрами. У випадку розбіжностей між сумою цифрами і прописом вірною вважається остання.
Найменування платника (для переказного векселя) — реквізити юридичної особи або прізвище фізичних особи, а також їхні адреси.
Зазначення строку платежу:
на визначений день, місяць, рік. Якщо конкретне число місяця не зазначено, то строк платежу настає в останній день цього місяця.
через певний термін після дати складення («на початку травня», «в середині червня»— 1-е, 15-е, останні числа місяця.
за поданням (вексель має бути поданим протягом року від дати складення).
через певний термін після подання векселя (в межах року).
Зазначення місця платежу — позначається назва населеного пункту.
Найменування того, кому або за наказом кого повинен бути здійснений платіж — назва організації, прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи, які є першим векселеотримувачем.
7. Дата і місце складання векселя — позначення числа, місяця та року, складання векселя над текстом у верхній частині векселя поруч із указівкою місця його оформлення. Важливість даного реквізиту полягає у наявності правила, за яким у разі неточності позначення місця платежу останнім вважається район місця складення векселя.
8. Підпис того, хто видає документ. Відсутність підпису векселедавця в простому векселі і трасанту в переказному лишая вексель будь-якого змісту. Без підпису немає письмового зобов'язання, немає векселя. На відміну від тексту векселя підпис векселедавця повинен бути проставлений на векселі власноручно.
На рис. 4.2 та 4.3 подано зразки простого і переказного векселів.
У Женевській вексельній конвенції зазначено винятки щодо оформлення векселя:
коли у тексті векселя не вказано вексельний термін, вексель вважається таким, що підлягає сплаті за поданням;
за відсутності особливого позначення місце, зазначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу, а також місцем проживання платника;
вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається виписаним у місці, вказаному поруч з назвою векселедавця.
З 1992 року в Україні впроваджено вексельний обіг з використанням простого та переказного векселів. Згідно з цим комерційні банки можуть проводити операції з обліку векселів, видавати кредити під заставу векселів, надавати послуги клієнтам при отриманні платежів і виплаті заборгованості по векселях.
Положення Національного банку України «Про операції банків з векселями» визначає коло операцій банків з векселями (рис. 4):
Рис. 4. Операції комерційних банків з векселями
І Балансові
1. Кредитні
а) активні
врахування векселів
надання кредитів під заставу векселів
б) пасивні
переврахування придбаних векселів
одержання кредитів під заставу векселів
2. Торговельні
а) активні — купівля векселів
б) пасивні — продаж придбаних векселів
II Позабалансові
1. Гарантійні
а) авалювання векселів
б) видача гарантій на забезпечення оплати векселів
2.Розрахункові
2.1 Операції з оформлення заборгованості векселями:
а) акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку
б) видача простих векселів банком кредиторові банку
в) видача банком переказних векселів на боржника банку
г) видача банку простих векселів боржником банку.
2.2 Операції з розрахунків з використанням векселів:
а) вексельний платіж банку кредитору
б) вексельний платіж боржника банку
3. Комісійні та довірчі
інкасування векселів
оплата векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом)
зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників)
купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.