5.6. Завдання для перевірки знань

1. Межбюджетные отношения с точки зрения формы движения средств:

• бюджетное субсидирование;

• изъятие средств;

• взаимные расчёты бюджетов;

• бюджетные займы;

• вертикальные.

• горизонтальные.

2. Межбюджетные отношения в зависимости от стадии бюджетного процесса:

• межбюджетные отношения, необходимость в которых определяется в процессе бюджетного планирования.

• межбюджетные отношения, необходимость в которых определяется в процессе выполнения бюджета.

• вертикальные.

• горизонтальные.

3. С точки зрения движения средств межбюджетные отношения бывают:

• вертикальные.

• горизонтальные.

• бюджетное субсидирование;

• изъятие средств;

• взаимные расчёты бюджетов;

• бюджетные займы;

4. С точки зрения правового регламентирования межбюджетные отношения делятся на:

• регламентированные законодательными актами и инструктивными документами.

• договорные.

• вертикальные.

• горизонтальные.

Тема 6. Система доходів бюджету.

6.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Існування будь-якої держави неможливе при відсутності коштів для здійснення функцій, які на неї покладені. При цьому існує прямий взаємозв‘язок між обсягом функцій, які виконує держава і обсягом коштів: розширення функцій має наслідком необхідність збільшення доходів і навпаки, для того щоб суттєво зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує.

Кошти, які централізує держава, концентруються в бюджеті. Бюджет, як економічна категорія, виник набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави і основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками. Таким чином, державні доходи є складовою частиною бюджету. Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави.

Далі слід розглянути наступні методи формування доходів держави: пряме вилучення доходів, податковий, платежі за використання державних угідь та майна і надання послуг, емісійний, позиковий. При розгляді цього питання необхідно враховувати, що співвідношення між методами прямого вилучення доходів і податковим визначається відносинами власності. Тобто, в суспільстві, де домінує державна власність доходи бюджету формуються на засадах прямого вилучення коштів у підприємств і організацій державної форми власності.

В умовах співіснування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, доходи бюджету вже не можуть формуватися на основі прямого вилучення. Тим більше, в умовах розвитку ринку виникає необхідність включення державних підприємств в конкурентні відносини, що змушує державу взаємовідносини з останніми будувати на таких же засадах, як із підприємствами інших форм власності. Тому вилучити частину коштів у фізичних і юридичних осіб, які знаходяться не в державній формі власності, держава може тільки за допомогою законодавчо-регламенованих дій, тобто за допомогою податків. Далі слід з‘ясувати характерні риси податкового методу формування доходів бюджету: примусовість, безеквівалентність, законодавчо регламентований порядок стягнення податків, однаковий підхід до всіх платників. При цьому слід розуміти, що безеквівалентність проявляється в односторонньому напряму податкових відносин, пов‘язаних з перерозподілом вартості національного доходу від фізичних та юридичних осіб у напрямі держави. Законодавча регламентація податкових відносин є наслідком розвитку демократичних засад в державному управлінні і дає змогу контролювати суспільством, а отже платниками, встановлення нових і зміну діючих податків. Однаковий підхід до всіх платників, на відміну від диференційованого при прямому вилученні доходів державою, пов‘язаний з необхідністю законодавчого регламентування стягнення податків, наслідком чого є однакові ставки оподаткування для всіх платників, надання пільг не окремим суб‘єктам оподаткування, а визначеним пріоритетними напрямам діяльності.

При вивченні питання про отримання доходів у вигляді платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг слід розуміти, що ці платежі не мають значного фіскального значення. Такі платежі носять неподатковий і, як правило, мають еквівалентний характер. До них відносяться платежі за ресурси: лісовий доход, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Крім того, сюди можна віднести надходження від реалізації державної власності, платежі за надання державою різноманітних послуг або стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства, тощо.

Далі необхідно з‘ясувати причини, сутність, форми і наслідки таких методів фінансування видатків як грошова емісія та залучення запозичених коштів.

Після цього необхідно дослідити вихідні принципи формування доходів бюджету: фіскальну і економічну ефективність, соціальна справедливість. При цьому слід розуміти, що прямі і непрямі податки мають різні механізми впливу на процеси відтворення. Так, прямі податки впливають на економічний розвиток через механізми зменшення частини прибутку або доходу, який залишається в розпорядженні платника, тобто, відбувається зменшення попиту як споживчого, так і інвестиційного. На відміну від прямих, непрямі податки здійснюють прямий вплив на процеси ціноутворення, рівень якого залежить як від відносної величини податку в ціні товару, так і від рівномірності його розподілення по товарах різних видів. Необхідно зауважити, що найбільший інфляційний потенціал мають універсальні непрямі податки, які охоплюють широке коло товарів, робіт і послуг.

Формування доходів бюджету може відбуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх відносять національній доход і національне багатство, які вироблені на території даної країни, до зовнішніх – національний доход (а іноді і національне багатство інших країн), як запозичуються у вигляді державних позик або надходять у вигляді репараційних платежів. Далі слід з‘ясувати сутність валового внутрішнього продукту (ВВП), його основні елементи: прибуток, заробітна плата, амортизаційні відрахування, непрямі податки. Якщо обсяг валового внутрішнього продукту зменшити на суми амортизаційних відрахувань і непрямих податків, ми отримаємо ще один макроекономічний показник – національний доход (НД). Національний доход – це дохід, створений в результаті використання факторів виробництва в процесі створення поточного обсягу ВВП. Складовими елементами НД є прибуток і заробітна плата, за рахунок яких відбувається формування доходної частини бюджету. У виняткових випадках (війна, стихійне лихо тощо) формування доходної частини бюджету може відбуватись за рахунок національного багатства країни, наприклад, за рахунок продажу золотого запасу або основних виробничих фондів даної країни тощо.

Далі необхідно розглянути склад і структура доходів Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також питання правового регулювання формування доходів бюджетів різних рівнів.

При розгляді податкової системи України слід вивчити види непрямих податків, їх роль у доходах бюджету, а також пряме оподаткування, його види і роль у доходах бюджету та інші види податкових доходів бюджетів.

При вивченні неподаткових надходжень бюджету необхідно вивчити такі їх види: доходи від власності та підприємницької діяльності (в т.ч. надходження коштів від приватизації державного майна та рентної плати, адміністративні збори і платежі, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження).

Склад і структура доходів бюджету постійно змінюються, що є наслідком як постійних перетворень в податковій системі України, так і намагань держави вирішити фіскальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є дуже високою. Фінансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України відбувалось за рахунок емісійних кредитів HБУ, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Тільки з 1995 р. на ринку з‘явились державні ЦП, що свідчить про поступове наближення до прийнятих в світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту. Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбувається досить повільно.

Закінчити вивчення цієї теми слід розглядом питань про організацію мобілізації доходів бюджету та економічну і контрольну роботу фінансових і фіскальних органів у системі доходів бюджету.