3. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток

У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні влас­тивості, набуті раніше. Водночас відбуваються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які і є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку.

Розвиток сприймання в період ранньої юності виявляється передусім у довільних його формах, в перцептивних діях, ак­тах планомірного спостереження за певними об'єктами, які спрямовуються пі­знавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуаль­ним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.

Розвиток уваги в цьому віці дуже суперечливий. Зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та пере­ключати з одного об'єкта на інший; водночас зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну неуважність.

У ряді досліджень показано, що розвиток довільності уваги, її стійкості та зо­середженості в юнацькому віці передусім пов'язаний з формуванням логічного мислення, освоєнням узагальнених способів мислення.

У навчальній і практичній діяльності зростає роль післядовільної уваги (довіль­на увага, яка підтримується без вольових зусиль, майже як мимовільна). Переду­сім це спостерігається за умов, коли діяльність мотивується спеціальними інтере­сами. Відповідно і тривалість післядовільної уваги зумовлена стійкістю останніх.

Основна тенденція в розвитку пам'яті на цьому етапі полягає в подальшому зростанні та зміцненні її довільності. Зок­рема, довільне запам'ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне, окреслюється спеціалізація пам'яті, зумовлена провідними інтересами. Удоско­налюються способи запам'ятовування за рахунок свідомого використання раці­ональних прийомів.

Від організації розумової діяльності залежить також продуктивність мимові­льної пам'яті, причому її роль не зменшується, а успішно реалізується за певних умов. Мимовільно запам'ятовується передусім те, що пов'язано з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук.

В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить розвитку мис­лення. Зумовлено це насамперед тим, що навчальна діяльність у старших класах створює сприятливі умови для переходу до вищих рівнів абстрактного та узагаль­нюючого мислення.

Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, але й інструментом пізнання об'єктивної дійсності в її закономірних зв'язках і відношеннях.

Мислення стає системнішим, тобто знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що слугує основою фор­мування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні явищ дійсності, виведенні часткових зв'язків із загального закону або підведення його під певну закономірність тощо.

Характерною особливістю пізнавальних функцій та інтелекту в період ранньої юності стає яскраво виражена схильність до теоретизування, творення абстракт­них теорій, захоплення філософськими міркуваннями.

Змінюється співвідношення між можливим і дійсним на користь сфери мож­ливого, що зумовлює інтелектуальне експериментаторство, своєрідну гру в по­няття та формули. Абстрактна можливість стає цікавішою і важливішою за дійс­ність, оскільки вона не знає ніяких обмежень, окрім суто логічних. Можна гово­рити не лише про розвиток нової інтелектуальної якості, а й про формування відповідної потреби.

Варто зазначити, що схильність до абстрактних розмірковувань на світоглядно-філософську тематику притаманна більшою мірою юнакам. Пізнавальні інтере­си дівчат менш виражені і гірше диференційовані. Дівчата краще розв'язують практичні завдання, художньо-гуманітарні інтереси у них, як правило, доміну­ють над природничими.

Широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з відсутністю системи та методу. Характерною є схильність перебільшувати рівень своїх знань і особливо розумових можливостей.

Підкреслимо, що інтелектуальний розвиток у період ранньої юності полягає не стільки в накопиченні нових умінь та перетвореннях окремих властивостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, тобто стійкої сукупності індивідуальних варіацій у способах сприймання, запа­м'ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи набування, накопичення, переробки та використання інформації.

Важливо наголосити, що стиль мислення в цьому віці залежить також від типу нервової системи, причому одні її особливості можуть компенсу­ватись іншими.

В єдності з розвитком абстрактного й узагальнюючого мис­лення відбувається і перехід до вищих рівнів мовлення. Мов­лення ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасив­ний словник, удосконалюються мовні засоби усного і писемного висловлення думки, формується вміння точно формулювати думки абстрактного характеру, користуватись усним мовленням як засобом спілкування тощо.

Певні зміни спостерігаються в динаміці та структурі внутрішнього мовлення. Здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення, останнє стає формою існування мислительних дій.

Якщо для дітей єдиною усвідомленою реальністю є зовнішній світ, куди вони проектують і свою фантазію, то рання юність знаменується відкриттям власного внутрішнього світу, розвитком здат­ності заглиблюватися в себе, у світ своїх переживань і психічних станів.

Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особ­ливо конкретними і дієвими. Порівняно з підлітковим віком ставлення до витво­рів власної уяви стає критичнішим, посилюється самоконтроль.

Досконалішою стає репродуктивна уява. Водночас розвивається і творча уява, що знаходить своє відображення в різноманітних видах творчої діяльності (науко­вої, художньої, технічної та ін.).