Види акцентуацій:

• Застрявання в стані збудження, що свідчить про впертість, недовірливість, нетерпимість до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість.

• Педантизм – крайній, нічим не виправданий формалізм при виконанні справи; хоча – «якби чого не сталося».

• Демонстративність - нестримні, викручуються там, де потрібно погодитись, заперечують очевидне: «це не можливо», «я цього не розумію».

• Екзальтованість – надмірне захоплення, вихваляння того, що не варте уваги, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, реакції на вчинки емоційні, афективні.

• Тривожність - очікування небезпеки, підвищена боязливість, соромливість, розгубленість, здатність сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, уникати його, якщо він погрожує.

• Інтровертованість – замкнутість, думки та переживання направлені на внутрішній світ.

• Екстравертованість – прагнення до спілкування, хвалькуватість, контактність.

4. Формування характеру.

Формування характеру - це тривале становлення постійних психологічних утворень під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли дії та вчинки внаслідок їх багаторазового повторення стають звичними і визначають типову модель поведінки людини.

Характер формується в процесі індивідуального життя під впливом суспільних умов. Важливе значення має діяльність (праця) та спілкування, самопізнання та саморегуляція.

Відмінності в характері помітні вже в дітей молодшого шкільного віку.

У підлітковому віці потрібно організовувати велику активність, прагнення до праці; виховувати колективізм. Важливе значення має думка колективу.

У старшому шкільному віці характер уже більш сформований.

Питання для самоконтролю:

1. Вкажіть риси особистості, які поєднуються в характері.

2. Наведіть приклад стосунків між людьми, в яких найповніше виявляється характер.

3. Охарактеризуйте головні риси характеру.

4. Наведіть приклади з художньої літератури, які розкривають акцентуйовані характери.

ЛЕКЦІЯ № 13 ( 69 – 70 год) :

Здібності

МЕТА: Розглянути основні види та структуру здібностей. Показати вплив природжених задатків на розвиток та формування здібностей. Виховувати у студентів стійке прагнення до розвитку педагогічних здібностей як основи майбутньої професії.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ: здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, талант, геніальність.

ПЛАН

1. Поняття про здібності та їх прояв у діяльності.

2. Задатки як природні передумови розвитку здібностей.

3. Структура та види здібностей.

4. Здібності і особистість.

5. Умови розвитку здібностей у дітей.

Література:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.298-310.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Поняття про здібності та їх прояв у діяльності.

Здібності – це індивідуально - психологічні особливості людини, які появляються у діяльності і є умовою успішного її виконання.

Основою визначення здібностей є два показники:

1. Швидкість оволодіння діяльністю.

2. Якість досягнутого.

Людину вважають здібною, якщо вона:

1. Успішно і швидко оволодіває діяльністю у порівнянні з іншими людьми.

2. Досягає значних успіхів у діяльності.

Особливості здібностей:

1. Це індивідуальні особливості, тобто це те, що відрізняє одну людину від іншої.

2. Це не лише фізичні, а й психічні особливості. Н-д, ріст – не здібність, хоча є умовою розвитку здібностей до баскетболу.

3. Це не будь-які індивідуально-психологічні особливості, а лише ті, які відповідають вимогам певної діяльності. Н-д, ораторські здібності у професії вчителя.

2. Задатки як природні передумови розвитку здібностей.

На розвиток здібностей впливають як природні , так і соціальні передумови. Природні передумови розвитку здібностей називають задатками.

Задатки вроджені. До них належать:

• анатомо-фізіологічні особливості мозку;

• особливості будови аналізаторів і т.д.

Задатки впливають на процес формування і розвитку здібностей. Задатки не гарантують розвиток здібностей. Задатки –це тільки одна з умов формування здібностей. Неможливо стати великим музикантом , поетом, якщо наполегливо не займатися певною діяльністю. Здібності виявляються тільки у діяльності. Не можна судити про розвиток здібностей людини, не побачивши їх у діяльності.

Здібності тісно пов'язаний із знаннями, вміннями та навичками. Від них здібності залежать, тому що на основі досвіду формуються здібності. З іншої сторони, знання, вміння, навички залежать від здібностей.

Задатки можуть бути парціальними (частковими), які характеризують роботу окремих ділянок мозку.

Якості задатків слід розглядати як рівень розвитку і співвідношення І і ІІ сигнальної систем. І залежно від цього співвідношення, Павлов виділив три типи ВНД:

1. Художній - з переважанням І сигнальної системи.

2. Мислительний - з переважанням ІІ сигнальної системи.

3. Середній - врівноваженість обох систем.