2. Фізіологічні основи сприймання.

Специфічних органів сприймання немає. Матеріали для сприймання дають аналізатори. В основі сприймання лежать складні системи нервових зв’язків. Предмети і явища оточуючого світу наділені цілим рядом властивостей і впливають цими властивостями на різноманітні аналізатори. Н-д, сприймаючи вперше незнайомий фрукт (карамболь), ми відчуваємо його форму і колір через зоровий аналізатор; аромат – через нюховий аналізатор; смак – через смаковий аналізатор. Таким чином карамболь виступає як складний комплексний подразник.

Сприймання є результатом синтетичної діяльності кори, зв'язок різних відчуттів. Іншими словами, в основі сприймання лежать так звані між аналізаторні зв’язки. Павлов назвав це «рефлексом на співвідношення», де мають значення не стільки самі подразники, скільки особливості зв’язків між ними.

3.

Види сприймання:

І. У залежності від того, який аналізатор є провідним:

1. Зорове сприймання.

2. Слухове сприймання.

3. Нюхове сприймання.

4. Дотикове сприймання.

5. Смакове сприймання.

ІІ. За відношенням до психічного життя:

1. Інтелектуальне сприймання пов’язане із відображенням наукових термінів та посиленої дії пам’яті, мислення, уваги.

2. Естетичне сприймання пов’язане із сприйняттям прекрасного: музики, мистецтва, театру.

3. Емоційне сприймання пов’язане із сприйманням людиною оточуючого світу на основі настрою.

ІІІ. За складністю сприймання:

1. Сприймання простору – це уявлення про положення нашого тіла відносно вертикалі (іду, стою), відстані до інших предметів (далеко, близько), просторового розташування (не землі, на небі, під водою).

2. Сприймання часу – це відображення дійсності у послідовності явищ або подій (вчора, сьогодні, завтра).

3. Сприймання руху – це відображення напрямку просторового існування предметів (киця біжить, птаха летить).

4. Сприймання людини людиною (повторити).

4. Властивості сприймання:

• Цілісність – особливість сприймання, яка полягає у відображенні об’єктів у сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

• Предметність - зв'язок якості, властивості, ознаки з предметом сприймання.

• Осмисленість – розуміння сутності того, що сприймається.

• Константність – відносна постійність образів предметів при зміні умов сприймання.

• Вибірковість проявляється у переважному виділенні одних об’єктів у порівнянні з іншими.

• Апперцепція – це залежність сприймання від досвіду, уподобань, професії людини.

• Синкретичність – це злитість, не розчленованість схожих предметів при сприйманні.

5.Спостереження і спостережливість.

Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з намірами та волею, виділяють:

• Мимовільне та довільне сприймання.

Найяскравіше довільне сприймання проявляється у спостереженні.

Спостереження - це тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання.

Успіх спостереження потребує визначення мети спостереження, підготовки засобів, складання плану та фіксації результатів.

Важливою рисою особистості є спостережливість - здатність помічати в предметах та явищах малопомітні, але суттєві ознаки чи властивості.