Література:

1. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: «Нова книга», 2004. – Ст.14 - 32.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. - Київ: «Вища школа», 2000. Ст. 278 – 296.

3. Нємов Р.С. Психологія. – Рівне: «Вертекс», 2002. Ст. 180-139.

4. Павелків Р.В. Загальна психологія. – К., 2002. Ст.195-223.

5. Скрипченко О.В. Загальна психологія. – К.: «Либідь», 2005. Ст. 175-204.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. –К.: Академвидав, 2003. Ст. 136-147.

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття.

Пізнавальна діяльність – це процес відображення у мозку людини предметів і явищ дійсності.

Відображення дійсності Людина може здійснювати на абстрактному і чуттєвому рівні.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища оточуючого світу безпосередньо діють на органи чуття людини (зір, нюх, слух, дотик) і відображаються у мозку. Чуттєве пізнання здійснюється за допомогою таких психічних процесів, як відчуття і сприймання.

Абстрактне пізнання здійснюється за допомогою мислення та уяви, які властиві тільки людині. Наприклад, доброта краса (ваза і дівчина)

Чуттєве - це коли ми чуємо, бачимо (дерево)

Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам'ять, яка зберігає усю інформацію, що сприймається людиною. Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційно-вольові процеси, якщо процес пізнання супроводжується позитивними або негативними емоціями, то інформація запам’ятовується краще.

Відчуття – це відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, які діють в даний час на мозок людини.

Відчуття – це найпростіший психічний процес, який допомагає об’єднуватися і людині, і тварині у навколишньому середовищі.

Життєва роль відчуттів дуже важлива, оскільки вони є єдиним джерелом знань про зовнішній світ і про нас самих.

При допомозі відчуттів ми пізнаємо величину, форму, колір, температуру, запах і смак навколишніх предметів. Відчуття дають матеріал для інших більш складних психічних процесів - сприймання, мислення, уяви. Відчуття таким чином є початковим джерелом всіх наших знань про навколишній світ.

І дійсно, люди, сліпі від народження, ніколи не зможуть пізнати, що таке червоний і зелений колір, глухі від народження – що таке звук людського голосу, спів птахів.

Відчуття властиві і тваринам. Причому деякі тварини (наприклад. орли) володіють більшою гостротою зору, ніж людина, більш тонким нюхом і слухом. Дельфіни розрізняють ультразвуки (собака) яких не чує людина. Але відчуття людини вагоміші, ніж відчуття тварин, тому що відчуття людини збагачені її мисленням і людською практикою.

2. Фізіологічне підґрунтя відчуттів.

Сєченов і Павлов своїми дослідженнями (вченням про вищу нервову діяльність) показали, що відчуття – це своєрідні, рефлекторні дії, фізіологічним підґрунтям яких є нервові процеси, що виникають у результаті впливу подразників на органи чуття або аналізатори.

Аналізатори - спеціальні канали зв’язку мозку з зовнішнім світом, по яким, в мозок поступає різноманітна інформація. І.П. Павлов назвав їх аналізаторами.

Аналізатори – це органи організму людини, які аналізують навколишню дійсність і виділяють у ній ту чи іншу інформацію.

Кожен вид аналізатора виділяє певну властивість, око реагує на світові подразники, вухо – на звукові.

Будова аналізатора :

Будь-який аналізатор складається з 3 частин :

1. Периферичний відділ, або рецептор ( від латинського “реципіо” – приймати)

2. Провідного

3. Мозкового або центрального відділу, який розміщений в корі головного мозку.

1. До периферичного відділу аналізаторів відносять рецептори – органи відчуттів ( око, вухо, язик, ніс, шкіра). Рецептори сприймають певні подразники і переробляють їх в нервові процеси.

2. Провідниковий відділ – проводить нервове збудження, від рецептора в центр головного мозку.

3. Мозковий, або центральний відділ – вищий відділ аналізатора. Він складний за будовою. В ньому здійснюються самі складні функції аналізу. В мозковому відділі виникають відчуття – зорові, слухові, смакові і т.д.