3. Взаємовідношення у групах та колективах. Поняття про психологічну сумісність.

Відносини між членами колективів виникають під час спілкування та взаємодії в процесі реалізації завдань, на використання яких спрямовуються їхні зусилля. Відносини між особистостями мають складну структуру, у якій діють не лише об’єктивні ( характер мети, умови для дослідження відносин), а й суб’єктивні ( рівень самосвідомості, рівень їх домагань, особливості, здібності та ін.) чинники.

Головний метод дослідження у колективі – спостереження, хоча ще використовують і анкетування, опитування, інтерв’ю.

Американський психолог Дж.Морено запропонував метод соціометрії. Засадовим для нього є принцип синтонності – емоційних потягів і симпатій, які виявляються у відносинах між членами групи і визначають їх характер.

Пропонується відповісти на запитання: «З ким би ти хотів…?», яке може стосуватися будь-якої сфери людських взаємовідносин. Також надається можливість виявити міру бажаності партнера, якого обирають: «дуже бажаний», «бажаний», «менш бажаний».

Отримані результати – вибори занотовуються до соціометричної матриці і аналізуються, пізніше виражаються графіком-соціограмою. Популярність виражається: «зірки» - ті, кого обирають найчастіше; «бажані» - мають 3-4 вибори; «мало бажані» - 1-2 вибори; «ізольовані» - 0 виборів.

Згуртованість колективу - риса, яка характеризує його міцність і сталість психологічних зв’язків між членами колективу в межах соціальної спільності.

Чинники згуртованості:

1. ідейна згуртованість;

2. міжособистісна згуртованість;

3. організаційна згуртованість.

Згуртованість колективу посилюють: виховання та підвищення змістовності і спрямованості внутрішнього життя колективу.

У структурі груп чітко виявляється ієрархія статусів їх членів, найпопулярніші з яких – лідери.

Лідер – це особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.

Існують стратегічні та тактичні форми управління колективом.

Деколи у колективі є офіційний і неофіційний лідери, проте справжній лідер завжди завдяки своїм особистісним якостям виявляє переважний вплив на інших, вирішуючи виробничі завдання.

Ознаки, що характеризують здібності лідера:

1. за способом організації змісту діяльності:

   • лідер-програміст;

   • лідер-виконавець;

   • універсальний лідер

2. за стилем керівництва:

   • демократичний;

   • автократичний;

   • авторитарний

3. за характером діяльності:

   • діяльний;

   • ситуативний

4. за іншими ознаками:

   • лідер-ерудит;

   • емоційний;

   • лідер-віртуоз

Лідер може бути офіційним чи неформальним.

У колективі часто виникають неофіційні групи, що теж висувають своїх лідерів.

Сумність – це оптимальне поєднання якостей окремих людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності:

1)Функціональна сумісність визначається за швидкістю процесів мислення, сприймання колективних дій. (7 і 11 – несумісні класи, паралельні 11-х – сумісні)

2) Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що спільно діють (команда в спорті)

3) Психофізіологічна сумісність передбачає єдність і взаємозв’язок особистостей аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи людей під час діяльності (люди з типами темпераменту)

4) Соціально-психологічна сумісність передбачає відносини людей з такими властивостями особистості, що сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У такому разі необов’язковою умовою є подібність характерів, але обов’язкова їх гарантія. Ґрунтуються на єдності мети, спільності інтересів і установок членів колективу.

5) Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних установок, цінностей, відносин, які духовно об’єднують людей. Це вищий інтегральний рівень сумісності людей, що характеризується аспектами взаємодії і зумовлює ефективність їх діяльності.

Відсутність сумісності за певних обставин може стати передумовою конфлікту.