13. Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюєть­ся:

а/ Кабінетом Міністрів;

б/ Верховною Радою;

в/ Державним казначейством;

г/ Міністерством фінансів.

14. Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює:

а/ Верховна Рада;

б/ Президент;

в/ Національний банк України;

г/ Міністерство фінансів.

15. Погашення позик здійснюється за рахунок:

а/ коштів суб’єктів господарювання;

б/ бюджетних коштів;

в/ коштів державних цільових фондів;

г/ коштів страхових компаній.

Ііі. Правильно/неправильно. Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) такі твердження:

1. У кількісному відношенні переважає діяльність держави як кредитора.

2. До позик держава вдається при бюджетному дефіциті.

3. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик чи виконання інших зобов'язань, взятих фі­зичними і юридичними особами, вона є позичальником.

4. Як економічна категорія державний кредит знаходиться на стику двох видів грошових відносин — фінансів і кредиту — і поєднує їхні особливості.

5. Державні гарантії не спричиняють збільшення витрат з цент­ралізованих грошових фондів.

6. Державний кредит обслуговує формування бюджету.

7. При купівлі центральним банком державних облігацій створюються банківські резерви.

8. Сутність операцій на відкритому ринку, спрямованих на збільшення грошової маси, полягає в купівлі державних облігацій.

9. Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, дер­жава збільшує попит на позикові кошти і тим самим сприяє зни­женню ціни кредиту.

10. Обсяги операцій держави, що виступає як кредитор, значно вищі, ніж коли вона виступає як позичальник.

11. Державний кредит не має ні окремого фінансового фонду, ні відокремленого органу управління.

12. Джерелом погашення державних позик і виплати про­центів за ними виступають кошти бюджету.

13. Державний кредит — це відносини первинного розподілу вар­тості валового внутрішнього продукту.

14. Об'єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною супереч­ністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів.

15. У разі позитивного бюджетного сальдо мобілізовані за допомогою дер­жавного кредиту кошти використовуються безпосередньо для фі­нансування економічних і соціальних програм.

Тема 12. Страхування та страховий ринок

Міні-лексикон: страхування, перестрахування, співстрахування, страхова послуга, страховий тариф, страховий ринок, страховик, страхувальник, функції страхування, класифікація страхування, страхування майна, особисте страхування, страхування відповідальності, суб'єкти страхового ринку, покупці страхової послуги, договір страхування, страхова відповідальність, доходи від страхової діяльності, страховий поліс, страхова премія, страховий ризик, фінансовий результат страхових операцій

Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма господарюючими суб'єктами зростає ймовірність виникнення непередбачених ускладнень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях. У результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичним та юридичним особам може бути завданий збиток. Тому існує потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасним випадком. Без її задоволення неможливо забезпечити безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії - страхування.

Страхування є самостійною сферою фінансової системи, воно виступає у двох формах: у формі страхування певних об'єктів у зв'язку з непередбаченими і надзвичайними подіями та у формі соціального страхування.

Слід виділити наступні функції страхування, а саме: ризикову, попереджувальну, ощадну і контрольну. Перерозподільний характер страхових відносин пов'язаний із формуванням і використанням спеціального фонду страхових коштів. На практиці існує три основних форми створення страхових фондів: фонд самострахування (або його модифікація - фонд ризику), централізовані загальнодержавні резерви і фонди страховика.

У зв'язку з відмінностями між об'єктами страхування всю сукупність страхових відносин поділяють на галузі: страхування майнове, соціальне, особисте, страхування відповідальності та страхування підприємницьких ризиків. У складі кожної галузі виділяють окремі підгалузі й види страхування. Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формі.

Необхідно зауважити, що матеріальною основою страхового захисту виступають страхові фонди, які є обов'язковим елементом суспільного виробництва. Створені у вигляді резерву матеріальних та грошових засобів, вони забезпечують безперервність процесу суспільного відтворення та вирішують існуючі протиріччя між людиною та природою, між людиною та суспільством. Страховий фонд сприяє економічному прогресу суспільства. Акумульовані у страховому фонді значні фінансові ресурси поряд із цільовим використанням є джерелом інвестицій в державні цінні папери, нерухомість, різноманітні галузі виробництва і тим самим впливають на розвиток економіки.

В економіці ринкового типу страхування виступає з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, яка приносить прибуток. Страхування є важливим фактором стимулювання господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

При вивченні цієї теми слід усвідомити, що страховий ринок - це система економічних відносин, які складають сферу діяльності страховиків і перестраховиків у певній країні, групі країн чи у міжнародному масштабі щодо надання страхових послуг страхувальникам.

Слід зазначити, що суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, і страхувальники (фізичні та юридичні особи). Посередниками в проведенні страхування виступають брокери (брокерські фірми) і страхові агенти.

Специфічним товаром на страховому ринку виступають страхові послуги. Ціна страхової послуги знаходить своє виявлення у страховому тарифі й складається на конкурентній основі під впливом попиту і пропозиції.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна поділити на внутрішній, зовнішній і міжнародний.

Місткість страхового ринку визначається фінансовими можливостями страхових організацій щодо прийняття на страхування і перестрахування значних та небезпечних ризиків.

Слід звернути увагу, що факторами, які визначають становище на страховому ринку, є:

1) ризикова ситуація;

2) грошові доходи страховиків;

3) страховий тариф;

4) пропозиції страхових послуг.

Питання до семінарського заняття:

1. Економічна природа і сутність страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.

2. Функції страхування.

3. Класифікація страхування.

4. Форми організації страхового фонду.

5. Поняття і організація страхового ринку.

Питання для самостійного вивчення:

1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні, його організація і зміст.

2. Формування й розвиток страхового ринку в Україні.

Завдання: підберіть і проаналізуйте матеріали, що стосуються змін запровадження медичного страхування, страхування на випадок безробіття. Визначіть, які переваги матимуть громадяни внаслідок цих змін порівняно з чинними порядком фінансування соціальних потреб.

Література [: 6,23-27,31,34,35,39,45-47,50,57,58,63,68,70-74,76,77. ]