Ііі. Правильно/неправильно. Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) такі твердження:

1. Основним централізованим фондом грошо­вих коштів держави є Пенсійний фонд.

2. За допомогою цільових державних фондів не можливо впливати на процес виробництва.

3. Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими.

4. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і не припиняють функціону­вання після виконання покладених на них завдань.

5. Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються.

6. Правом створення цільових фондів наділені тільки органи центральної влади.

7. На регіональному рівні формую­ться свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел.

8. У системі державного соціального страхування роль страхо­вика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо ство­рення колективних страхових фондів і виплати страхового відш­кодування.

9. Пенсійний фонд України має право вести комерційну діяль­ність і отримувати доходи від розміщення тимчасово вільних коштів фонду.

10.Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду України, обслуговуються органами Державного казначейства.

11. Надання певних соціальних гарантій на­селенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати праце­здатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій є причиною формування фондів цільового призначення.

12. Залежно від цільового призначення державні фонди поділяю­ться на державні і регіональні.

13. Джерела формування цільових державних фондів визначають­ся характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені.

14. На величину джерел не впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку.

15. Джерела фор­мування коштів державних цільових фондів мають тимчасовий характер.

Тема 11. Державний кредит та державний борг

Міні-лексикон: державний кредит, державна позика, державний борг, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, обслуговування боргу, конверсія позик, уніфікація, управління боргом, облігація, номінальна вартість облігації, курсова різниця, ощадний сертифікат, примусова позика, виражена позика, консолідація, акумулювання боргу, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, грант.

У періоди економічної кризи, корінних змін у господарському механізмі, порушенім збалансованості бюджету держава відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів. Основним способом отримання додаткових фінансових ресурсів стає державний кредит. Таким чином, об'єктивна необхідність державного кредиту пояснюється протиріччями між зростаючими суспільними потребами і можливостями їх задоволення за рахунок доходів бюджету.

Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що державний кредит - це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, з одного боку, та фізичними й юридичними особами з іншого, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вільних коштів та використання їх на фінансування державних витрат, по-друге, надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям на умовах строковості, платності та повернення.

Як фінансова категорія державний кредит виконує фіскальну, регулюючу і перерозподільну функції.

Слід звернути увагу на те, що усю сукупність державних кредитів можна розділити на дві частини: внутрішню та зовнішню. При цьому формами внутрішнього державного кредиту є:

1) державні позики;

2) обернення частини вкладів населення у державні позики;

3) запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду;

4) казначейські позика;

5) гарантовані позики.

Державна позика як форма державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, установ і організацій залучаються для фінансування суспільних потреб шляхом випуску та реалізації облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Випуск державних позик засновується на таких передумовах: наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти, довіра кредиторів до держави, зацікавленість кредиторів у наданні позик державі, можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.

При вивченні цієї теми слід усвідомити, що державні внутрішні позики класифікуються за різними ознаками, а саме: за правом емісії, ознаками отримувачів цінних паперів, формою виплати доходів, терміном погашення, методами реалізації, методами визначення доходу, формою оформлення.

Державні зовнішні позика надаються у:

1) грошовій формі у валютах: країни кредитора, країни позичальника, третьої особи;

2) товарній формі.

Основні завдання державних зовнішніх позик полягають у: сприянні зміцненню економічного потенціалу, подоланні фінансових труднощів держави одержувача, наданні продовольчої допомоги.

Окреме і дуже важливе питання цієї теми - державний борг. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу, який поділяється на поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній. Також розрізняють: активний державний борг, який виникає внаслідок дискретних заходів уряду країни та пасивний борг, який створюється автоматично у разі виникнення бюджетного дефіцит}'.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років, включаючи частину боргових зобов'язань уряду колишнього Союзу РСР, перебраних на себе Україною, та заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями Уряду України.

Зовнішній борг класифікується за ознаками: види кредитів, умови кредитування, термін сплати, джерела кредитування.

Необхідно також зауважити, що обслуговування боргу - це погашення основної суми боргу та виплата відсотків за ним відповідно до графіку, узгодженого кредитором і позичальником.

Управління внутрішнім державним боргом передбачає певні заходи щодо випуску, розміщення, обігу та обслуговування державних боргових зобов'язань, зміни умов раніше випущених позик.

Методами управління державним богом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення та анулювання позики.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України у порядку, узгодженому з Національним банком України.

Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Питання до семінарського заняття:

1. Економічна сутність і роль державного кредиту.

2. Функції державного кредиту.

3. Види і форми державного кредиту.

4. Державний борг і механізм його формування.

5. Вплив державного боргу на фінансове становище держави.

6. Управління державним боргом і його обслуговування.

Питання для самостійного вивчення:

1. Державний кредит як суспільна позикова система.

Завдання: проаналізуйте склад , причини виникнення, наслідки існування та заходи щодо скорочення зовнішнього і внутрішнього державного боргу України.

Література [33-35,38,39,41,45-50,57,58,60,63,64,68-74,76-78. ]

І.ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Кожному з наведених нижче положень, позначених цифрами, знайдіть відповідний термін чи поняття:

а/ державний кредит;

б/ керування державним кредитом;

в/операції на відкритому ринку;

г/ облігації державних позик;

д/ облігації ощадної позики;

е/ казначейські позики;

ж/ міжнародний державний кредит;

з/ державний борг;

і/ внутрішній борг;

к/ зовнішній борг;

л/ державні позики;

м/ гарантовані позики;

н/ рефінансування державного боргу;

о/ реструктуризація заборгованості;

п/ кон­версія;

1. скупка і продаж державних цінних паперів центральним банком.

2. коротко- і довгострокові цінні папери, що випускаються урядом для залучення коштів інвесторів та виконання державою своїх функцій.

3. сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади і керування, з одного боку, і юридичними і фізичними особами, з іншого, за якими держава виступає переваж­но як позичальник, а також кредитор і гарант.

4. державні цінні папери, що випускаються для залучення засобів інвесторів, але призначені в основному для розміщення серед населення.

5.формування одного з напрямків фінансової політики дер­жави, пов'язаного з її діяльністю як позичальника, кредитора і гаранта.

6. сукупність зобов'язань держави перед резидентами.

7. сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

8. сукупність зобов'язань держави перед нерези­дентами (незалежно від того, в чиїй національній валюті номіно­вано зобов'язання).

9. сума заборгованості за всіма боргови­ми зобов'язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінан­сові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки.

10. як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і поверненості.

11. на пе­вних умовах відстрочується виплата частки боргу.

12. умовний державний кредит.

13. зміна дохідності позики.

14. погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

15. тимчасово вільні кошти насе­лення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначей­ських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.