Лабораторна робота № 2

Тема роботи: Структура С-програми. Введення, компіляція та виконання програм

Мета роботи: _ ознайомитись із загальною структурою С-програми, її основними компонентами та правилами і стилями запису програм мовою С; _ навчитись швидко записувати текст програми, компілювати її, шукати і виправляти синтаксичні помилки, виконувати програму і переглядати її результати, використовуючи засоби інструментального середовища.

Завдання лабораторної роботи. 1. Прочитати текст першої програми, пода­ної нижче. Виділити основні структурні компоненти програми: • директиви компілятору (#include та #define); • функцію main(); • оголошення змін­них; • оператори (у першій програмі всі оператори є звертаннями до бібліотеч­них функцій введення/виведення); • коментарі.

2. Відкрити середовище Borland C++ 3.1. У вікні редактора набрати текст першої програми, дотримуючись стилю її запису. Якщо підключення українських літер викликає труднощі, то можна набирати відповідні тексти латиницею. Зберегти програму в особистому каталозі (перед записом файлу обов’язково пересвідчитись, що потрібний каталог встановлено як поточний).

3. Відкомпілювати програму командою Compile (Alt+F9). Проаналізувати всі попередження та повідомлення компілятора. За наявності синтаксичних помилок – виправити їх і повторно відкомпілювати програму. Навчитись послідовно переглядати повідомлення компілятора – команди: Next error (Alt+F8) та Previous error (Alt+F7) і швидко здійснювати переходи між вікном програми і вікном компілятора.

4. Якщо компіляція пройшла успішно, то запустити програму на виконання командою Run (Ctrl+F9). З екрана у звіт переписати результати виконання програми. Навчитися перемикати вікно середовища на повно­екранне вікно результатів MS DOS (Alt+F5) та знову повертатись у вікно редактора (довільна клавіша). Можна переглядати результати роботи програми в окремому вікні середовища, відкривши вікно Output (розділ меню Window).

5. Проаналізувати другу програму – це гра, в якій користувач за встанов­лену кількість спроб, враховуючи підказки “завелике” та “замале”, має вгадати ціле випадкове число з діапазону RMIN..RMAX, “задумане” комп’ю­тером.

Зауваження: Функція генерування випадкового числа random() та функція запуску (старту) послідовності випадкових чисел від поточного значення системного таймера randomize() не належать до стандартних функцій мови С. Вони реалізовані в бібліотеці <stdlib.h> середовища Borland С/С++ як макропідстановки на основі стандартних функцій rand() та srand(). Якщо середовище, в якому ви реалізуєте програму, не підтримує цих функцій, то звертання до них у програмі треба замінити вказаними нижче виразами зі стандартними бібліотечними функціями:

random(X)  rand()%(X) , де X – вираз, що є аргументом функції;

randomize()  srand((unsigned)time(NULL))

і підключити до програми заголовний файл <time.h>.

6. Обов’язково звернути увагу на стиль запису програми, передусім: • верти­кальне вирівнювання в межах блоків; відступи (“втоплення”) для вкладених операторів; • розстановку та вирівнювання фігурних дужок {}; • застосування коментарів, пробілів та інші прийоми підвищення наочності програми.

7. Ввести текст другої програми. У процесі введення використати засоби вбудованого редактора текстів, які пришвидшують набір програми, зокрема: копіювання, заміну, перенесення фрагментів. Для горизонтального втоплення і вертикального вирівнювання рядків треба застосовувати клавіші Tab і Bkspace, попередньо змінивши (у разі потреби) крок табуляції. Щоб через випадковий збій у роботі комп’ютера не втратити вже набраний текст, доцільно в процесі введення час від часу записувати його у файл (найпростіше це робити командою Save (F2), попередньо створивши потрібний файл командою Save as…).

8. Відкомпілювати програму і за необхідності виправити помилки. Щоб зменшити кількість операцій, компіляцію і виконання програми можна виконувати однією командою Run (Ctrl+F9).

9. Виконати програму декілька разів. Можна змінити макроконстанти діапазону та кількості спроб (RMIN, RMAX, K). Занотувати екранограму процесу виконання – всі екранні повідомлення та отримані результати.

10. Оформити звіт про виконання лабораторної роботи, зазначивши всі основні кроки, що були зроблені для введення, та виконання програм, та засоби, які для цього використовувалися. Навести тексти обох програм і всі результати їхніх реалізацій. Звіт повинен відповідати вимогам, вказаним у розділі “Оформлення звіту”.

Програми для опрацювання:

/* Перша програма */

#include <stdio.h>

#define TEXT "Ви виконали першу програму" /* повідомлення */

void main (void)

{

char name[15]; /* змінна для імені */

printf("\n\n Ваше ім\’я - ");

gets(name);

printf("\n Вітаємо, %s! %s", name, TEXT);

printf("\n\n \tEnter для завершення -> ");

getchar(); /* зартимка результатів */

}

друга програма:

/*********************** ВГАДАЙ ЧИСЛО *************************/

/* Гра, в якій треба вгадати число "задумане" комп’ютером */

/****************************************************************/

#include <stdio.h>

#include <stdlib.h>

#define RMIN 1 /* найменше число */

#define RMAX 100  /* найбільше число */

#define K 6 /* кількість спроб */

int main (void)

{

int numb, answ, k;

randomize(); /* запуск генератора випадкових чисел */

numb = RMIN + random(RMAX - RMIN + 1); /* випадкове число */

printf("\n**** Задумано число з проміжку %d..%d – \n"

"\t\t вгадайте його за %d спроб ****\n\n", RMIN, RMAX, K);

for (k = 1; k <= K; k++) /* цикл вгадування з K спроб */

{

printf("Спроба %d - ",k);

scanf("%d", &answ);

if (answ == numb) /* число вгадано */

{

printf("\n\t *** %d - Ви вгадали!!! ***", numb);

return 0;

}

if (answ > numb) /* виведення підказки */

printf("\t\t - завелике\n");

else

printf("\t\t - замале\n");

}

printf("\n\t*** Ви не вгадали, це число - %d ***", numb);

return 0;

}