Ручні приводи

Ручні приводи застосовуються для малопотужних вимикачів, коли мускульної сили оператора достатньо для увімкнення. В такому випадку вимкнення може бути автоматичним за допомогою реле, вбудованому у привод.

Привод ПРА-17 призначений для керування вимикачами навантаження ВНЗ-16, BHЗ-17. Він має механізм вільного розщеплення і електромагніт для дистанційного вимкнення. Якщо дистанційне вимкнення не передбачене, застосовують привод без електромагніта вимкнення ПР-17.

Пружинний привод

Рис. 7.1. Пружинний привод з моторним редуктором ППМ-10:1 - заводний важіль; 2 - корпус; 3 - кінцевий вимикач; 4 - мотор; 5 - редуктор; б - велика шестірня зубчастої передачі; 7 - ролик ведучої собачки; 8 - шестірня взводу; 9 - спіральна пружина; 10 – штурвал

Пружинний привод (рис. 7.1) є приводом непрямої дії. Енергія, необхідна для увімкнення, запасається в могутній пружині, що заводиться або від руки, або за допомогою двигуна малої потужності (до 1 кВт).

Недолік пружинних приводів - зменшення стискальних зусиль наприкінці ходу увімкнення внаслідок зниження деформації пружин. Для усунення цього недоліку через спеціальну муфту пружина зв'язу­ється з маховиком, що поглинає надлишкову енергію вмикаючих пружин на початку ходу увімкнення. Енергія, накопичена махо­виком, віддається механізму вимикача наприкінці ходу, коли сили, що протидіють вимкненю, значно зростають.

Ведуча собачка упирається роликом 7 у зуб важеля I і заводить спіральну пружину 9. Запірно-пусковий механізм привода утримує пружину в заведеному стані. Для автоматичного увімкнення необхідно звільнити важіль, що заводить пружину, після чого енергія заведеної спіральної пружини повертає вал вимикача на увімкнення. Пружинні приводи не вимагають для свого керування джерела постійного струму, резервуарів із стисненим повітрям, що є істотною перевагою перед іншими приводами. Недолік - мала потуж­ність, тому такого типу приводи застосовуються для малооб’ємних вимикачів на напругу 6...10 кв.

Електромагнітні приводи

Електромагнітні приводи відносяться до приводів прямої дії - енергія для увімкнення безпосередньо споживається від джерела постійного струму еликої потужності в час здійснення дії.

Електромагнітні приводи випускаються тільки для роботи на постійному струмі. Застосування змінного струму для живлення електромагнітів недоцільно з ряду причин, основні з яких – громіздкість, споживання великих струмів, вібрація, менші зусилля, чим при постійному струмі, мала надійність.

Рис. 7.2. Електромагнітний при­вод ПЕ-11:1 - шток сердечника; 2 – сер­деч­ник; 3 - котушка електромаг­ніта увімкння; 4 - засувка; 5 - ролик підоймо­вого механізму; 6 - сигнальні контакти; 7 - вал вимикача; 8 – кон­так­ти управ­лін­ня; 9 - важіль меха­нізму вільного роз­чіплювання; 10 – ва­жіль ручного вимкння; 11 – електро­магніт вимкння; 12 – збор­ка затисків

Живлення електромагнітних приводів від акумуляторних батарей забезпечує повну незалежність ланцюгів управління від стану мережі змінного струму, що особливо важливо при ліквідації аварії.

Електромагнітний привод складається з механічної частини та електромагнітів увімкнення і вимкнення. Механічна частина привода служить для передачі руху в процесі увімкнення від сердечника електромагніта увімкнення до вала привода і складається із системи шарнірно зв'язаних важелів.

Пристрій електромагнітного привода типу ПЕ-11 показан на рис.7.2 (привод в увімкному положенні). Зусилля, необхідне для увімкнення вимикача, створюється сталевим сердечником 2, що втягується в котушку електромагніта 3 при проходженні по ній струму.

Шток сердечника 1 упирається в ролик 5 важельного механіз­му, піднімає його нагору разом із двома шар­нірно зв'яза­ними ва­же­лями. Останні через приводний ва­жіль пе­редають рух валу ви­ми­кача 7. При підйомі ролика засув­ка 4 від­су­вається влі­во, а на­при­кінці ходу сер­деч­ника, коли ви­ми­кач включився, зріз за­сув­ки заскакує під ро­лик і утримує меха­нізм в увімкному по­ложенні.

Наприкінці увімкнення сигнальні допо­міжні кон­так­ти 6 роз­ри­вають ланцюг контактора, який розриває ланцюг елек­т­ро­магніта увімкнення і сердечник па­дає вниз. При вимкне­ні струм подаєть­ся в електро­магніт вимкнення 11, його бой­­ок вда­ряє у важе­лі механізму вільного розчіплювання 9, за­в­дя­­­ки чому вони "ламаються" і ролик 5 зіскакує з засувки. Вал вими­кача під дією відключаючих пружин, повертається і вимикач відклю­чається. У приводі встановлені допоміжні кон­такти управління 8. Елект­ро­магніти увімкнення і вимкнення живляться від акумуляторної батареї через зборку затисків 12. Сила струму, споживаного електромагнітом увімкнення привода ПЭ-11, - 58 А, електромагнітом вимкнення -1,25 А при напрузі 220 В. У приводі мається важіль ручного вимкнення 10. Привод ПЕ-11 застосовується для вимикачів ВМП-10, ВМГ-10. Для більш потужних вимикачів внутрішньої установки застосовуються приводи ПЕ-2, ПЕ-21, для зовнішньої установки - ШПЕ-44, ШПЕ-38, ШПЕ-46 і ін.

Особливості електромагнітних приводів:

Приводи надійно працюють у суворих кліматичних умовах.

Недоліки: потрібне потужне джерело постійного струму, наприклад для одночасного увімкнення трьох полюсів масляного вимикача напругою 220 кВ, необхідна акумуляторна батарея, що дає струм силою 750 А при напрузі 220 В;

Внаслідок електромагнітних процесів, що відбуваються в приводі, час його увімкнення досить великий (у могутніх приводах до 1 с). У зв'язку з перерахованими особливостями застосовувати електро­магнітні приводи рекомендується для вимикачів невеликої потужності.