Розділ XI
ним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Легко змоделювати подібну неправомірну поведінку службової особи, що надає відповідь на інформаційний запит громадянина або має обов'язок оприлюднювати певну офіційну інформацію.
Звернемо увагу на те, що відповідно до статті 41 Кримінального кодексу України дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала такий злочинний наказ чи розпорядження.
11.3. Адміністративна відповідальність за порушення права
на інформацію
Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ, інспекціями у справах неповнолітніх, митними органами, судами та іншими державними органами і посадовими особами, уповноваженими законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна
482
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. За загальним правилом, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт. Інші, крім зазначених вище, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках — адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
483
Розділ
XI
З метою забезпечення правомірної поведінки учасників провадження за зверненнями громадян Законом України «Про звернення громадян» передбачений механізм взаємної відповідальності: посадових осіб — за порушення норм цього закону, громадян — за подання звернень протиправного характеру. В основі правомірної поведінки лежить правосвідомість як орієнтир вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються.
Звернемо увагу на окремі склади адміністративних проступків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).
КУпАП передбачає наступні склади адміністративних проступків, пов'язаних з доступом громадян до інформації.
Стаття 41-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку доступу до інформації, визначеного у Кодексі законів про працю України, Законах України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року, «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року, « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року, а саме за ненадання інформації особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод. Ненадання такої інформації тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 53-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення окремих норм Земельного кодексу України, а саме за перекручення даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду (накладення штрафу на посадову особу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Стаття 82-3 КУпАП є однією із типових моделей неправомірної поведінки у сфері доступу громадян до інформації. Вона передбачає відповідальність за приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення
484
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки, і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначеними неправомірними діяннями порушуються норми законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО червня 1995 року, «Про відходи» від 5 березня 1998 року та інші.
Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до статті 82-7 КУпАП. Зазначеними діяннями порушуються норми, передбачені Законом України «Про хімічні джерела струму» від 23 лютого 2006 року.
Стаття 83-1 КУпАП передбачає серед інших випадків адміністративну відповідальність за порушення законів України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 року, «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 року, «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 року, «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року, а саме за неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів.
Стаття 91-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову від надання чи несвоєчасне надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством, що тягне за собою накладення штрафу на службових та посадових осіб від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 96 КУпАП містить наступне положення: надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова у наданні такої інформації тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
485
Розділ XI
Стаття 133-1 КУпАП передбачає серед іншого адміністративну відповідальність за відсутність візуальної або гучномовної інформації для пасажирів про відправлення, прибуття автобусів, вартість проїзду, правила надання послуг та пільги на пасажирському автотранспорті, відсутність візуальної інформації для пасажирів в автобусах і маршрутних таксомоторах, передбаченої Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначене діяння порушує Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 року.
Статті 148-2, 148-5 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення положень Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року, а саме:
відмова оператора зв'язку нада ти споживачу вичерпну інформацію щодо змісту, якості та порядку надання телекомунікаційних послуг, що ним надаються та/або отримані споживачем протягом останніх шести місяців, а також порушення встановленого законом строку оприлюднення тарифів, які встановлюються операторами телекомуні-кацій самостійно, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових та фізичних осіб — суб'єктів господарської діяльності в розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
відмова в наданні необхідної інформації для взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, доступу до цих мереж у всіх технічно можливих місцях, інформації щодо ідентифікації виклику і його тривалості між телекомунікаційними мережами, тягне за собою накладення штрафу на посадових та фізичних осіб — суб'єктів господарської діяльності в розмірі від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 156-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів: відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на
486
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів тягнуть за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відмова особами, зазначеними вище, громадянину-споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості тягне за собою накладення штрафу від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначеним діяннями порушуються норми Законів України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 року тощо.
Стаття 164-3 КУпАП передбачає серед іншого адміністративну відповідальність за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, що тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства, відображення недостовірних відомостей у звіті про результати здійснення зазначеної процедури є складом правопорушення, передбаченого статтею 164-14 КУпАП.
Стаття 166-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення норм законів України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 року, «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року, «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року, а саме: неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної інформації'Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
487
Розділ XI
Стаття 166-9 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірноїінформації про фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів первинного фінансового моніторингу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 173-1 КУпАП передбачає: поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
Стаття 184-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення положень Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року, а саме за порушення посадовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку, що тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 186-3 КУпАП передбачає, що неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або поданняїх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи із запізненням; незабезпечення належного стану первинного обліку; порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України тягне за собою накладення штрафу на громадян — від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності — від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення порядку використання конфіденційної інформації, приховування або перекручення даних державних статистичних спостережень, а також використання їх в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо без посилання
488
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
на їх джерело тягне за собою накладення штрафу на громадян — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності
— від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-5 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання посадовим особам органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків у вигляді накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби необхідної інформації або надання неправдивої інформації, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-14 КУпАП передбачає, що ненадання посадовим особам органів Державної інспекції з енергозбереження передбаченої законодавством інформації або надання недостовірної інформації щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання посадовим особам органів морського і річкового транспорту необхідної інформації або надання неправдивої інформації у вигляді накладення штрафу на громадян від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб
— від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-18 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ненадання посадовим особам органів державного регулю-
489
Розділ XI
вання ядерної та радіаційної безпеки необхідної інформації або надання неправдивої інформації, що тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-19 КУпАП передбачає: «невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи Рахункової палати або створення перешкод у їх роботі, або надання їм завідомо неправдивої інформації, а так само недодержання встановлених законодавством строків надання інформації народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини чи Рахунковій палаті тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одним із неправомірних діянь у сфері доступу громадян до інформації є незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, передбачене статтею 195-5 КУпАП
Серед правопорушень, передбачених статтею 212-2 КУпАП «Порушення законодавства про державну таємницю», найбільш поширеними у сфері доступу громадян до інформації є:
засекречування інформації:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена;
490
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
безпідставне засекречування інформації;
надання грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці підчас здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними.
Стаття 212-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення права на інформацію: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» та «Про доступ до судових рішень», тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених вище, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Посадові особи, на яких поширюється дія Закону України «Про боротьбу з корупцією», притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
491
Розділ
XI
Стаття 212-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в автоматизованих системах, у вигляді накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу, або без такої. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене вище, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу.
11.4. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері доступу до інформації
Цивільно-правова відповідальність настає за порушення договірних зобов'язань майнового характеру або за заподіяння майнової чи немайнової (моральної) шкоди, тобто за скоєння цивільно-правового делікту, і може виражатись у позбавленні правопорушника певних благ матеріального характеру, у зміні невиконаного обов'язку новим, у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового.
Цивільно-правова відповідальність державних службовців за порушення стандартів інформаційної відкритості, наприклад у справах про відшкодування збитків або немайнової (моральної) шкоди, спричиненої обмеженням доступу до інформації, можлива на загальних підставах і, як правило, не є самостійною формою відповідальності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України, кожен має право на судовий захист. При цьому основна маса цивільно-правових спорів розглядається судами загальної юрисдикції. Не є винятком і цивільно-правові спори з приводу доступу до інформації або його (доступу) обмеження. Судова влада здійснюється також господарськими судами, які вирішують спори, що виникають у процесі підприємницької діяльності, а також адміністративними судами. Спір між ними може бути переданий на вирішення третейського суду за згодою учасників цивільного правовідношення.
ЦК України відносить інформацію до об'єктів цивільних прав. Стаття 200 ЦК України зокрема визначає, що «суб'єкт відносин
492
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями».
Крім того, ст. 49 Закону України «Про інформацію» закріплює, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, відшкодовується добровільно або на підставі рішення суду.
Відносини, що виникають з приводу доступу до інформації, досить часто пов'язані з правом власності. Саме тому більшість способів захисту права власності і цивільної відповідальності є актуальними і для відносин щодо доступу до інформації.
Під час розгляду позову про захист прав власника інформації у відносинах щодо доступу до інформації в цивільному судочинстві потерпілий вправі використовувати практично всі основні способи захисту цивільних прав, передбачені у ст. 16 ЦК України, в тому числі:
вимагати визнання права;
припинення дій, які порушують право чи створюють загрозу його порушення;
визнання правочину недійсним;
відновлення становища, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
визнання недійсним акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, відновлення права;
відшкодування збитків;
відшкодування (компенсації) моральної шкоди;
іншими способами, передбаченими законом.
Важливою гарантією реалізації та захисту прав власника інформації є те, що після використання всіх національних засобів правового захисту учасник інформаційних цивільних відносин може звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ, наприклад, до Європейського суду з прав людини.
У статті 19 ЦК України вказані дії, які охоплюються поняттям «самозахист цивільних прав» і є одним із способів захисту цивільних прав. Під самозахистом розуміється застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
493
Розділ XI
Не є винятком і сфера доступу до інформації для застосування самозахисту відповідних прав. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Крім того, окремі види інформації, до якої реалізується право доступу (наприклад, комерційна таємниця) віднесено цивільним законодавством до об'єктів права інтелектуальної власності. Відповідно ж до статті 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК України, іншим законом чи договором.
Окремі закони безпосередньо передбачають випадки цивільно-правової відповідальності винних суб'єктів у сфері доступу до інформації. Так, Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає, що «у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:
придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, — споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
неможливість використання придбаної продукції за призначенням — споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача — споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги щодо відшкодування шкоди у повному обсязі, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі. Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Закон України «Про захист прав споживачів» також визначає, що під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію
494
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації
чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачає випадки відшкодування шкоди, завданої громадянинові зокрема внаслідок:
незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи виїмки (у тому числі документів, інформації — авт.) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства (у тому числі, щодо зняття інформації з каналів зв'язку, застосування інших технічних засобів отримання інформації — авт.).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених зазначеним законом, виникає у випадках:
постановления виправдувального вироку суду;
встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи;
закриття справи про адміністративне правопорушення.
495
Розділ XI
У зазначених випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт (у тому числі матеріальні носії інформації — авт.);
штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
моральна шкода.
Підстави застосування цивільно-правової відповідальності передбачено і окремими підзаконним актами з приводу доступу до інформації. Наприклад, Тимчасовий порядок розповсюдження статистичної інформації і надання органами державної статистики послуг на безоплатній основі або зі знижками передбачає, що «статистична інформація (роботи, послуги), надана користувачам згідно з цим Тимчасовим порядком, не є об'єктом права власності в повному обсязі й належить їм на праві володіння й користування. У разі передання користувачем з будь-яких підстав статистичної інформації (робіт, послуг) третім особам без згоди відповідного органу державної статистики, користувач притягається до відповідальності згідно з чинним законодавством України. Працівники органів державної статистики несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність і повноту статистичної інформації, що надається користувачам. Органи державної статистики не несуть відповідальності за неналежне використання користувачами отриманої статистичної інформації (робіт, послуг) та за наслідки такого використання.
496
і
Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації