1.1. Інформація: зміст поняття, наукові погляди на правову природу

Інформація, як відомо, є засобом комунікації людей і нерідко виступає об'єктом їх діяльності. Без отримання інформації у різних її проявах та формах не можлива еволюція людини, розвиток суспільства і держави. «Інформація» є одним із ключових понять для багатьох галузей знань. Правознавство, філософія, політологія, соціологія, історія та інші науки приділяють великої уваги зазначеній категорії. Будь-які суспільні відносини — предмет регулювання права — тісно пов'язані з інформацією.

Вітчизняний дослідник інформаційної сфери Брижко В.М., визначає, що «з огляду на загальносистемне уявлення поняття «інформація» має два аспекти:

гносеологічний аспект: інформація розглядається як відомості, як якісне значення змісту повідомлення (семантичний, якісний аспект інформації). Звідси можна говорити про те, що інформація — це відомості про дійсність на основі мислення і висновків людей або вирішення завдань засобами, що наділені «інтелектуальними»

12

можливостями. Безпосередньо цим питанням у 1960-х роках займалися співробітники Всесоюзного інституту наукової та технічної інформації, які вперше в країні видали монографію під назвою «Основы научной информации», у якій підбито підсумок на той час світового та особистого досвіду;

онтологічний аспект: інформація розглядається як кількісне значення міри пропускної здатності каналу зв'язку (визначеності й упорядкованості (інтенсивності) потоку повідомлення в мережах передачі даних, що зветься «трафік») і упорядкування повідомлень (організація процесу кодування/декодування і передачі/прийому інформації). Інформація в даному аспекті розглядається як упорядкована субстанція, яку можна описати математично. При цьому під системою упорядкування розуміється будь-яка алгоритмізована система з об'єктивно заданим алгоритмом, що може бути розпізнаний. Мова тут йде не про гносеологічний (змістовний) аспект інформації, а про можливості її неспотвореного перетворення-кодування для обробки в автоматизованих системах і переміщення по лініях зв'язку».

Поняття «інформація» можна розглядати у широкому змісті (який відображає використання даного поняття у загальній системі суспільних відносин) і у вузькому змісті (правовому, тобто такому, який відображає особливості інформації як елементу лише правовідносин).

У повсякденному житті під інформацією розуміють різні повідомлення, відомості про навколишній світ, процеси, що в ньому відбуваються, про події, ситуації. Інформація багатоаспектна: існує у неживій природі, кібернетичних (управлінських) системах, у живих організмах (генетична інформація), циркулює в суспільстві (соціальна інформація) і т.д. Вказана властивість, зокрема, спричинила різноманітні тлумачення сутності інформації у науковій літературі, де сам термін широко розповсюджений і є категорією, що застосовується у різних галузях знань. При цьому не існує єдиного загальнонаукового поняття. У теорії інформації, наприклад, вона визначається через знання про навколишній світ, усунення невизначеності, в філософії — як відображення багатоманітності.

Академік В.М. Глушков зазначав: «Інформація в найширшому її розумінні є міра неоднорідності розподілу матерії та енергії в просторі і часі, міра змін, які супроводжують всі процеси, що від-

13

Розділ І

Інформація у правовідносинах

буваються у світі... Інформацію несуть у собі не тільки наповнені буквами сторінки книг чи людська мова, але й сонячне світло, складки хребта гір, шум водоспаду, шелест листя і т.д.».

Філософський енциклопедичний словник» містить такі визначення поняття «інформація» (від лат. «informatio» — ознайомлення, пояснення, уявлення, поняття):

1. повідомлення, інформування про стан справ, відомості про що-небудь, що передається людьми;

2. зменшена, знята невизначеність у результаті отримання повідомлень;

3. повідомлення, нерозривно пов'язане з управлінням, сигнали в єдності синтаксичної, семантичної та прагматичної характеристик;

4. передача, відображення різноманіття у будь-яких об'єктах і процесах живої та неживої природи.

Таким чином, до широкого змісту поняття «інформація» провідні науковці відносять:

• будь-які відомості про раніше невідомі події;

• відображення реальності у свідомості людини, представлену на її мові;

• основний зміст відображення;

• семантику або прагматику синтаксису мови представлення даних;

• змістовний опис об'єкта або явища;

• результат вибору;

• зміст сигналу, повідомлення;

• відображену розмаїтість або її міру;

• міру складності структур або організації;

• продукт наукового пізнання, засіб вивчення реальної дійсності;

• обов'язкову субстанцію живої матерії, психіки, свідомості;

• нескінченний процес триєдності енергії, руху і маси з різною густиною кодових структур безмежного Всесвіту;

• вічну категорію, що утримується в усіх без винятку елементах і системах матеріального світу, що проникає в усі сфери життя людей і суспільства;

• властивості матерії, її атрибут, певну реалію, що існує поряд з матеріальними речами або в самих речах тощо.

14

Перейдемо до розгляду «вузького» або правового змісту поняття «інформація». Насамперед, слід звернути увагу на поняття «соціальна інформація», яке є загальним до часткового «правова інформація». У науковій літературі поняття соціальної інформації пов'язується зі знаннями, повідомленнями, відомостями про соціальну форму переміщення матерії та всіх її формах у межах, в яких вони використовуються суспільством.

У означених аспектах сприйняте розуміння інформації в юридичній літературі. Це й зрозуміло, оскільки при її створенні, користуванні, поширенні більшість суспільних відносин, що потребують правового врегулювання, виникають саме з приводу інформації, як відомостей, даних.

Інформація — об'єкт багатофункціональний, вона може виступати, наприклад, як засіб реалізації конституційних прав і свобод, як елемент управління суспільними, державними справами, прийняття управлінських рішень, як товар у процесах її створення, використання, розповсюдження, як об'єкт права власності тощо.

З одного боку інформація необхідна для здійснення якісного управління у будь-якій сфері громадського життя, тому що вона є особливим ресурсом державного управління. З іншого боку, діяльність в сфері інформації, як і будь-який інший соціальний процес, є об'єктом державного управління.

Рух інформації в системі управління, як правило, характеризується складністю і розгалуженістю, оскільки вона безпосередньо пов'язана з умовами існування суспільства. Жодна з функцій управління не може забезпечувати підтримки заданих параметрів системи без налагоджених і постійних потоків інформації. Організаційна структура інформації уявляє собою невід'ємну, органічну частину системи управління, що забезпечує комплексну та ефективну взаємодію всіх її елементів. Інформація є найважливішим чинником забезпечення формування і реалізації правового статусу суб'єктів управлінських правовідношень. Щоб бути максимально корисною, у будь-якій сфері застосування, при виконанні основних своїх завдань і функцій, інформація повинна бути належним чином організована.

Інформація, не будучи чимось самостійним, абсолютним, має інформаційний характер тільки відносно системи, яка сприймає інформацію. У цьому полягає основна відмінність інформації

15

Розділ І

Інформація у правовідносинах

від інших предметів суспільних відносин. Важливим тут є те, що соціально значущим у сфері правового регулювання суспільних відносин з приводу інформації є не просто володіння суб'єктом носієм інформації, а й наявність у нього можливості «одержати» інформацію з носія.

Для того, щоб інформаційне забезпечення потреб певного соціуму було ефективним, практика і теорія відпрацювали до нього перелік вимог. Серед них у культурологічному аспекті визначаються такі:

мінімальність інформації— передбачає обмеження збору і опрацювання лише тих повідомлень (інформації), без яких неможливо управляти об'єктом;

достатність інформації — означає, що інформація повинна давати вичерпне й повне уявлення про функціонування об'єкта, а також оптимальні чи близькі до них рішення.

При визначенні потреб в окремих видах інформації необхідно, у першу чергу, враховувати значимість для управління її кожного виду, частоту створення, взаємозв'язок з іншими видами інформації.

Однією з головних вимог, які пред'являються до організації управління, забезпечення високої достовірності відомостей. Без достовірної інформації про об'єкт управління неможливо організувати його роботу, використати найбільш досконалі методи управління.

Під інформацією у ст.1 Закону України «Про інформацію» розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Цивільний кодекс України дещо коригує визначення поняття «інформація»: документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомості про які є інформацією.

Аналіз змісту вказаних визначень, а також відповідних норм Закону України «Про інформацію» та Цивільного кодексу У країни дає підстави для виділення таких ознак поняття «інформація»:

1) інформація — це відомості про події та явища, що відбуваються:

а) у суспільстві,

16

б) у державі;

в) у навколишньому природному середовищі.

2. інформація — це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді. Однак для набуття певного правового статусу інформація має відповідати вимогам та ознакам, передбаченим правовими нормами, або ж відповідати букві та духу закону;

3. інформація — це відомості, які є документованими або публічно оголошеними;

4. інформація є об'єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ;

5. джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи, інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Зупинимося більш детально на четвертій ознаці поняття «інформація». Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України інформація може як об'єкт цивільних прав «вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступ-ництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи».

Однак постає питання: чи будь-яка інформація може бути об'єктом цивільних прав?

Звичайно, не можуть бути об'єктами цивільних прав речі, вилучені з цивільного обороту, або обмежені в обороті. Важко визначити інформацію, вилучену з цивільного обороту. А от інформацією, обмеженою в обороті, може вважатися зокрема оперативна інформація,¹ або ж інші види інформації з обмеженим доступом.

Не може бути об'єктом цивільних прав загальнодоступна інформація, оскільки вона є безособовою і «належить всім». Хоча у процесі аналітичної обробки такої інформації можуть виникати нові відомості, які матимуть ознаки об'єктів цивільних прав.

а) нематеріальність;

6) інваріантність по відношенню до носіїв — та сама інформація може бути записана різними знаковими системами, ці знакові сис теми можуть використовувати різні фізичні носії для запису;

¹ Див.: Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1992. — №22. — ст.303|(зі змінами). _r>, ₍₍ , _t

17

Розділ І

Інформація у правовідносинах

в) розмноження — інформація, на відміну від речовини та енергії має здатність до розповсюдження;

г) здатність бути реалізованою — має тенденції матеріалізації, тоб то може бути використаною, стати товаром та послугою на ринку.

У цілому можна погодитися із зазначеними ознаками. Хоча їх перелік не є повним. Додатковою ознакою інформації як об'єкта цивільних правовідносин (і як об'єкта цивільних прав) може бути здатність власника (носія) інформації захистити відповідні права у судовому порядку. Адже норма цивільного права України передбачає у разі недодержання особою встановлених вимог при здійсненні своїх цивільних прав можливість зобов'язати її припинити зловживання своїми правами у судовому порядку.

Загалом особа реалізує свої права щодо інформації аналогічно своїм цивільним правам на інші об'єкти. Так, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення. Це ж стосується і суб'єктивних цивільних прав особи на інформацію. Кожна особа, наприклад, може створити інформаційну продукцію (написати статтю у газету, журнал тощо). Нездійснення ж особою свого права на написання звернення до органів державної влади не є підставою для припинення такого права.

Поняття «інформаційна власність» включає такі правоможли-вості:

• право знати зміст інформації (володіння інформацією);

• право застосовувати інформацію у власній діяльності (право користування інформацією);

• право на розповсюдження інформації (розпорядження інформацією).

Оскільки за своєю сутністю інформація нематеріальна, право власності на інформацію пов'язують з її носієм (архівними, бібліотечними фондами, інформаційними ресурсами). Саме в такому значенні інформація стає об'єктом права власності.