2. Трудові відносини на підприємстві

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл працівників на персонал основної та персонал неосновної діяльності.

У сільськогосподарських підприємствах розрізняються такі групи персоналу:

• персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності);

• персонал, зайнятий у підсобних промислових підприємствах;

• персонал, зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, належать працівники:

• зайняті у рослинництві (рільництві, овочівництві, садівництві, на закладанні саду і вирощуванні багаторічних насаджень, докорінному поліпшенню луків та ін.);

• зайняті у тваринництві (скотарстві, свинарстві, вівчарстві, птахівництві, рибництві, звірівництві, кролівництві, бджільництві та інших галузях тваринництва):

• зайняті поточним ремонтом будівель та споруд виробничого сільськогосподарського призначення (сховищ, ферм, складів та ін.);

• транспорту, що обслуговує переважно сільськогосподарське виробництво. До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах, належать працівники промислових підприємств, виробництв та ремонтних майстерень, що перебувають на балансі сільськогосподарських підприємств (млини, круподерні, виноробні й консервні заводи, підприємства з виробництва масла, сиру, молочної продукції скотобійні майданчики та птахозабійні цехи, лісопильні, столярно-теслярські й деревообробні майстерні, цегельні заводи та інші підприємства з виробництва будівельних матеріалів, лісозаготівлі і заготівля дров та інші промислові виробництва електростанції, майстерні з ремонту тракторів, сільгоспмашин та інших машин і устаткування) тощо, а також працівники транспорту, які обслуговують підсобні підприємства, виробництва й ремонтні майстерні.

До персоналу обслуговуючих та інших господарств належать працівники:

• зайняті капітальним ремонтом будівель і споруд, що виконується господарським способом;

• торгівлі (магазинів, лотків, палаток тощо) та громадського харчування (їдалень, буфетів тощо);

• зайняті іншими видами діяльності (збором дикорослих плодів, ягід, горіхоплідних, фруктів, лікарських трав, їх первинною обробкою та ін.);

• житлового господарства;

• комунальних підприємств і підприємств побутового обслуговування населення: готелів, гуртожитків для приїжджих, перукарень, лазень (крім працівників лазень та пралень, які обслуговують безпосередньо на виробництві персонал підприємства, організації тощо), а також працівники, зайняті озелененням території;

• зайняті обслуговуванням медичних установ (медсанчастин, здоровпунктів. профілакторіїв, пансіонатів з лікування тощо): підсобні робітники, сантехніки, електрики та ін.;

• оздоровчих закладів та закладів відпочинку (дитячих таборів, будинків відпочинку, пансіонатів тощо);

• установ фізичної культури (стадіонів, палаців спорту, спортивних баз, спортивних клубів, басейнів і т. ін.);

• установ культури (палаців і будинків культури, клубів, бібліотек та ін.).

З метою одержання даних щодо чисельності зайнятого персоналу, аналізу забезпеченості підприємства працівниками на різних ділянках, прийняття рішень щодо необхідності найму, звільнення чи перестановки кадрів, аналізу рівня заробітної плати, плинності кадрів, складання звітності, одержання інших показників ведеться облік працівників в розрізі категорій. Весь персонал сільськогосподарського підприємства поділяється на такі групи: постійні, тимчасові та сезонні робітники; інженерно-технічні працівники; службовці; молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони, працівники інших сфер діяльності.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення терміну закінчення роботи; сезонними — робітники, прийняті на роботу терміном на сезон, але не більш як на 6 місяців; тимчасовими — робітники, прийняті на роботу не більш як на 2 місяці.

До інженерно-технічних працівників належать керівники підприємств, їхні заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветеринарної медицини, лікарі, механіки, техніки та інші спеціалісти сільського господарства; до службовців — заступники керівників із господарських питань, фінансів, завідуючі складами, працівники обліку тощо; до молодшого обслуговуючого персоналу — прибиральниці, сторожі, водії легкових автомобілів і службових автобусів та інші працівники.

До працівників інших сфер діяльності належать зайняті у підсобному промисловому виробництві; житлово-комунального господарства; торгівлі та громадського харчування; зайняті капітальним ремонтом; інші.

Облік особового складу працівників

Право кожного громадянина на працю реалізується шляхом укладання трудового договору у письмовій формі. За "трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умови праці, необхідні для виконання цієї роботи. Трудовий договір може бути:

• безтерміновим, тобто укладеним на невизначений термін;

• терміновим, тобто укладеним на певний термін (наприклад, тимчасова чи се зонна робота);

• укладеним на час виконання певної роботи.

Однією з форм трудового договору є контракт. Трудовий контракт укладаєте: тільки з тими працівниками, які працевлаштовуються на визначений термін або :-. час виконання певного завдання (робіт). Трудовий контракт оформляється у декількох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожної з сторін

Іноді на підприємствах за необхідності з громадянами укладаються трудові угоди на виконання різних видів робіт. Трудова угода за своєю сутністю є цивільно-правовим договором, а саме — одним із видів договорів підряду або послуг.

Предметом трудової угоди є певний результат праці, виконання конкретної» індивідуального завдання, замовлення чи доручення. Згідно з умовами трудової угоди громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індивідуально певну роботу, в т. ч. і на свій ризик, яка полягає у здійсненні лише фактичних дій, наприклад, ремонт даху, фарбування стін тощо.

При виконанні роботи за трудовою угодою не оформляється заява про приймання на роботу, не видається наказ, не вносяться записи до трудової книжки і т. ін.

Трудова угода завжди оформляється письмово у вигляді договору, з вказуванням конкретної роботи, завдання або замовлення. Оплата виконаних робіт (послуг за договором підряду (трудовою угодою) проводиться, як правило, після оформлення акту приймання — здачі робіт (послуг).

Первинними документами з обліку чисельності робітників і службовців є наказ про прийняття на роботу (ф. № П-1), особова картка (ф. № П-2), алфавітна картка (ф. № П-3), особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф. № П-41 наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № П-5), наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № П-6), наказ (розпорядження) про припинення трудової угоди (ф. № П-8).

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспектор по кадрах або інша уповноважена на це особа.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією пре порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або іншій документ про освіту чи професійну підготовку.

Трудові книжки працівників зберігаються на підприємстві. Записи в них при прийманні на роботу, звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника, роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, нагородження й заохочення, винаходи й раціоналізаторські пропозиції. Стягнення до трудової книжки не заносяться. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення ознайомлюють працівника під розписку в особистій картці. Якщо у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Трудову книжку видають працівникові в день його звільнення.

При виписуванні трудової книжки, вкладиша до неї або її дубліката з працівника стягується сума їх вартості.

Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього терміну — в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного терміну трудові книжки можна знищити в установленому порядку.

Для обліку трудових книжок на підприємстві ведуть Книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-9) і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф. № П-10). Обидві Книги мають бути пронумеровані, прошнуровані й затверджені підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігають у бухгалтерії підприємства і обліковують як документи суворої звітності. Щомісяця особа, відповідальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них. На використані бланки трудових книжок або вкладишів складається акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них (ф. № П-11).

На кожного працівника підприємства заповнюють за встановленою формою особову картку. Записи в ній здійснюють на підставі паспорта, трудової книжки, військового квитка, диплома (свідоцтва про закінчення навчального закладу), наказів про приймання, переведення, звільнення тощо. На керівних та інженерно-технічних працівників, службовців, матеріально відповідальних осіб та наукових працівників, крім особових карток, заповнюється також особовий листок з обліку кадрів.

Склад фонду оплати праці

Згідно із Кодексом законів про працю Української РСР від 10.12.1971 р. та Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, які є основними законодавчими актами щодо порядку оплати праці, заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Винагорода за виконану за трудовим договором роботу може виплачуватися у вигляді основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків) Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у форм: винагород за підсумками роботи року, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або здійснювані понад встановлені законодавством норми.

Конкретний склад таких виплат підприємства самостійно встановлюють у колективному договорі. Наприклад, колективним договором можуть бути передбачені оплата додаткових, понад визначених законодавством, днів відпустки, оплата добових під час відрядження понад норм, встановлених законодавством, і т. ін.

До оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу, незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці є її безпосередній зв'язок з виконанням роботи відповідно до трудового договору. При цьому єдиним документом з питань визначення складу фонду оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Фонд оплати праці складається з:

• фонду основної заробітної плати;

• фонду додаткової заробітної плати;

• інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До Фонду основної заробітної плати належать:

1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та по садовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2. Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

3. Суми авторського гонорару працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва і (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованими на даному підприємстві.

4. Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилися браком, не з вини працівника.

5. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6. Оплати праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).

7. Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:

• згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір під ряду (за винятком фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

• згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;

• згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили.

До Фонду додаткової заробітної плати входять:

1. Надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

• кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу професійну майстерність;

• за класність водіям автомобілів, працівникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям робітників тих галузей народного господарства, у яких запроваджено такі надбавки й доплати за звання майстра і клас кваліфікації;

• виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

• бригадирам з-поміж робітників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадами;

• науковий ступінь;

• персональні надбавки;

• керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці й ви конання особливо важливих завдань, за встановлений термін їх виконання;

• за знання іноземної мови;

• за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконування робіт;

• за роботу на територіях радіоактивного забруднення;

• за роботу у тяжких, шкідливих, особливо шкідливих умовах;

• за роботу у багатозмінному й безперервному режимах виробництва (включаючи доплату за роботу у вихідні дні), у нічний час;

• робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час переміщення їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

• інші доплати й надбавки, передбачені законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.

2. Премії та винагороди, у т. ч. за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.

3. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).

4. Оплата роботи в надурочний час і в святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством.

5. Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою по над нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством.

6. Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) — місця роботи й назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

7. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

8. Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з по рушенням термінів її виплати.

9. Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.

10. Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

11. Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундируваня, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами.

12. Оплата за невідпрацьований час:

• оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

• оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору; оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

• оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

• суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

• суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

• оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

• оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

• оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочин ку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних, за бажанням працівника, до щорічної відпустки;

• оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на об стеженні;

• оплата простоїв не з вини працівника.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1. Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги з часткового безробіття), брали участь у страйках.

2. Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:

• винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

• премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

• премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння й впровадження нової техніки і технології, введення в дію у строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та ін.;

• премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

• одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних і пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

• грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

• вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

• кошти, спрямовані на викуп майна працівниками, від моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).

3. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або біль шості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

3. Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

• витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням май на). Зазначені суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії;

• оплата або дотації на харчування працівників, у т. ч. в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

• оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

• вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства;

• вартість проїзних квитків, що персонально розподіляються між працівника ми, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

• інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не перед бачених чинним законодавством).

Виплати, що не належать до фонду оплати праці, включають:

1. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

• допомога з тимчасової непрацездатності;

• допомога з вагітності та пологів;

• допомога при народженні дитини;

• допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• допомога на поховання;

• оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

• допомога з часткового безробіття.

• Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

• Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

• Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей.

• Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам).

• Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

• Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

• Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

• Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

• Видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

• Виплати у встановленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

• Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду.

• Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва.

• Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

• Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

• Вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, миючих та знешкоджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією.

• Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, що персонально не роз поділяються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи).

• Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв).

• Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

• Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

• Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

• Стипендії, що призначаються згідно з діючим законодавством видатним діячам науки, освіти і культури, фізичної культури і спорту, інформаційної галузі, олімпійським та параолімпійським чемпіонам, видатним спортсменам і тренерам з олімпійських видів спорту, талановитим і перспективним спортсменам, молодим ученим, та інші державні стипендії.

• Довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента академії наук.

• Витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують).

• Позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства.

• Вартість житла, переданого у власність працівникам.

• Витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, що були надані установами охорони здоров'я.

• Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

• Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством.

• Суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і натуральній формі, незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами.

• Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі й т. ін.

Фоми оплати праці

Погодинна форма оплати праці – оплата проводиться за відпрацьовані години з урахуванням тарифної ставки (окладу), застосовується для адміністративного персоналу.(директор, головний бухгалтер, водій легкового автомобіля)

Оклад/кількість робочих днів у місяці*відпрацьовані дні

Відрядна форма оплати праці – оплата проводиться за кількість виробленої продукції, застосовується для тих хто пов’язаний з виробництвом. (доярка, водій вантажного автомобіля)

Розцінка*кількість виробленої продукції

Розрахунок відпустки

Громадяни мають право на відпочинок. Згідно із Законом про відпустки від 15.11.1996 р № 504/96-ВР встановлено такі види відпусток:

• щорічна (основна й додаткова);

• додаткова у зв'язку з навчанням;

• творча;

• соціальна;

• без збереження заробітної плати.

Святкові й неробочі дні, що не включаються до тривалості щорічної відпустки і не оплачуються, установлено кількістю 10 днів: 1 січня — Новий рік. 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День Перемоги. 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, а також Великдень і Трійця.

В = З / ( Др – СНдн – Ндн) * Ккл.дн. [1]

(Сумарний заробіток / (Календарні дні року – святкові – кількість днів, які працівник не працював)) * число днів відпустки

Розрахунок допомоги з тимчасової втрати працездатності

Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує — або за неї сплачують — страхові внески до Фонду. До страхового стажу, крім зазначених вище періодів, зараховують час:

• хвороби;

• перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

• перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується у таких розмірах:

1) 100 % середньої заробітної плати (доходу):

• застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;

• застрахованим особам, віднесеним до І—IV категорій осіб, які постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи;

• одному з батьків або особі, яка заміняє їх та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, потерпілою від Чорнобильської катастрофи;

• ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2) 80 % середньої заробітної плати (доходу):

• застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

3) 60 % середньої заробітної плати (доходу):

• застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років.

Допомога по тимчасовій непрацездатності працівника, що виникла внаслідок захворювання, нещасних випадків на виробництві надається у такому порядку:

• перші 5 днів оплачується власником за рахунок коштів підприємства , установи, організації за основним місцем роботи;

• решта днів непрацездатності оплачується за рахунок коштів Фонду соц.страху з тимчасової непрацездатності.

Розмір допомоги розраховується за формулою [2].

Д = ЗПд * КДн * Кзс [2]

Середня з/п виражена відповідно до кількості днів * кількість днів тимчасової непрацездатності * k, що враховує загальний трудовий стаж.

Облік утримань із заробітної плати

До обов’язкових утримань відносять:

• податок з доходів фізичних осіб (ПДФО);

• утримання єдиного соціального внеску (ЄСВ)

• утримання за виконавчими листами.

З письмової згоди працівника:

• профспілкові внески;

• сум недостач ТМЦ;

• за товари придбані в кредит;

• невикористані підзвітні суми;

• інші утримання.

Утримання здійснюються із заробітної плати кожного робітника окремо. Утримання сплачуються робітником за рахунок його заробітної плати.

При нарахуванні ПДФО необхідно:

1. зробити утримання ЄСВ,

2. потім нарахована заробітна плати мінус всі утримання, якщо робітник користується соціальною пільгою то мінус соціальна пільга,

3. суму яку отримали помножить на 15 % - це і буде ПДФО.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50 % від заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику. у т. ч. при відрахуванні за декількома виконавчими документами, у разі виплати аліментів не більше 70%