1.Фінанси та їх місце в системі суспільних відносин

фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами. Найчастіше фінанси розглядають через призму історичних, економічних та юридичних підходів.

Фінанси є продуктом існування держави і товарно-грошових відносин. Функціонування фінансів нерозривно пов’язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси та гроші. Фінансові відносини в системі економічного кругообігу виникають на стадії виробництва. Саме на цій стадії відбувається первинний розподіл створеної вартості і формуються первинні доходи (заробітна плата, процент, рента, прибуток). Сума цих доходів на рівні суспільства утворює національний доход країни. Потоки формування національного доходу є найбільш значущими в економічному кругообігу. Наступна стадія виникнення фінансових відносин пов’язана з перерозподілом первинних доходів і формуванням фондів суспільного призначення – державного бюджету, позабюджетних і банківських фондів та ін. характерних ознаках фінансів:грошовий характер фінансових відносин; розподільчий характер фінансових відносин; формування і використання грошових фондів.

Тому, характерною єдиною ознакою фінансів, яка відрізняє їх від інших економічних категорій, є формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.

Часто фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси – це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів. Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:- централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань);- децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

2.Податки та їх функції

Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.(або податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби ). Найбільшого розвитку податки набувають в умовах розвинутої ринкової економіки.

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується. Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків.

Класифікація податків. За економічним змістом об’єкта оподаткування податки бувають: на доходи; на споживання; на майно. Податки на доходи – це обов’язкові платежі, об’єктом оподаткування яких є дохід або прибуток, отриманий протягом відповідного проміжку часу. Податки на споживання – це обов’язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі споживання конкретних видів товарів чи послуг. вони справляються не в момент отримання доходу, а процесі його використання. Податки на майно – це обов’язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна або в процесі передачі на нього власності. За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки – це податки, що встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави. Обсяги таких податків залежать від обсягів податкової бази. Непрямі податки – це податки, які справляються до бюджету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. За рівнем запровадження, податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки - це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Місцеві податки – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх стягнення є обов’язковими лише на певній території. Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регулюючі та закріплені. Регулюючі податки – це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів, тобто держава розподіляє їх між рівнями бюджетної системи (загальнодержавні податки). Закріплені податки – це податки, які в повному обсязі надходять до певного, причому тільки до одного, бюджету (місцеві податки).

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Розподільча функція - проводиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами. Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання в суспільстві. Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна

Путиводитель

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 1