Тема: Україна – суверенна, національна держава.

План

1. Поняття державного і народного суверенітету;

2. Конституційно-правові ознаки України як суверенної держави;

3. Конституційно-правові ознаки України як національної держави. Державні символи України та інші атрибути держави;

4. Конституційний статус державної мови.

Нормативно-правові акти та навчальна література до теми:

Декларація про Державний суверенітет України ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст.429 );

Постанова Верховної Ради Української РСР Про проголошення незалежності України ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 38, ст.502 );

Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141), (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68);

Кримінальний Кодекс України. (Розділ XV. Стаття 338);

Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р.;

Закон України "Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р.(Із змінами та доповненнями);

Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" від 15.05.2003 р.;

Закон України «Про Державний Гімн України» від 6.09.2003 р.;

Закон України "Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5475-VI від 06.11.2012);

Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 р. (Із змінами та доповненнями);

Постанова ВРУ «Про Державний Герб України» від 19.02.1992р.;

Постанова ВРУ «Про Державний Прапор України» від 28.01.1992 р. Конституційне право України. Підручник. За ред. проф. В.Ф. Погорілка. К., 2000р

Пит.1 Поняття державного і народного суверенітету.

Зміст принципу суверенітету завжди пов'язували з проблемою суб'єкта, носія вла­ди в державі. Класичне розуміння принципу суверенної влади пов'язане з ім'ям французькою філософа XVIII ст. Ж.Ж. Руссо, який вважав, що носієм державної влади мас бути народ, який не потребує деле­гування своїх владних повноважень органам представницької демократії. Але вже сучасники Руссо вважали народний суверенітет реалізований через форму безпосередньої, а не представницької де­мократи утопічним, бо народ некомпетентний ні в галузі законотворчої, ні в галузі виконавчої діяльності.

Конституційне право України не розрізняє народний і держав­ний суверенітет, а скоріше ототожнює їх. Народний суверенітет – це повновладдя народу, тобто реальна наявність у народу засобів для участі в управлінні державними і суспільними справами. Народ є носієм суверенітету і джерелом влади, але функції володарювання здійснює держава, яка є суверенною і незалежною. Про те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ стверджує стаття 5 Конституції України. У даній статті визначаються такі форми здійснення суве­ренітету як безпосередня і представницька демократія. «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Воля народу щодо організації влади і методів її здійснення виявляється безпосе­редньо в момент виборів, шляхом проведення референдумів, опитування (плебісциту), народної ініціативи, народного вето, відклику.

Форми представницької демократії передбачають таке функ­ціонування представницьких (виборних) органів влади, коли вони користуються повною довірою народу і захищають його інтереси.

У преамбулі Конституції України сказано, що Верховна Рада України прийняла Головний Закон, виражаючи саме суверенну волю народу а також усвідомлюючи відповідальність перед Богом. Принцип народного суверенітету не суперечить ідеї божественного панування, яка розуміється як пряме здійснення влади іменем Бога або опосередковане – через його земних представників. Бог може бути визнаний вищою підставою усього існуючого, у тому числі і конституційного ладу. Але Бог не може володіти державними повноваженнями – ними він розпоряджається через посередників своєї божественної волі. Тобто, воля Божа як найвищий закон має політичне і правове значення не сама по собі, а лише тією мірою, якою народ визнає її змістом власної волі.

Пит.2 Конституційно-правові ознаки України як суверенної держави:

1. Наявність верховної державної влади як результат самовизначення нації. Отже, конституційному праві поняття державного (народного) суверенітету трактується як верховенство держави, її вищих органів влади на всій її території, інших подібних за повноваженнями органів державної влади, підлеглість цим органам влади всього населення цієї тери­торії. Україна - суверенна держава, бо повноваження Верхов­ної Ради, Президента, KMУ поширюються на всю територію країни.

2. Забезпечення верховенства Конституції і законів на всій території держави, тобто наявність верховенства права.

3. Територіальне верховенство. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст.2 Конституції України). Жодна зі складових цієї території не може оголосити себе незалеж­ною від суверенної влади України.

Держава сама визначає свій адміністративно - територіальний устрій.

За статтею 73 Конституції виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Територія України відокремлена від інших держав кордоном, довжина якого найбільша в Європі (з 25 областей 19 — прикор­донні). Складовими цієї державної території є суша, континенталь­ний шельф, підземні, водні, повітряні простори. До державної території прирівнюються об'єкти, що належать державі, але знаходять­ся за її межами (трубопроводи, системи зв'язку, космічні об'єкти, повітряні і морські судна та інше). Всі вони знаходяться під захистом держави, мають прапор і атрибути держави.

Територія України не може бути використана без її згоди.

Захист територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави і справою всього Українського народу. Оборона і за­хист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності по­кладаються на Збройні Сили України (ст.17 Конституції України).

4.Наявність Збройних сил , інших військових формувань. Збройні Сили України та ін. військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17 част.4 Конституції);

Збройні Сили України поділяються на Сухопутні війська, Повітряні

Сили, Військово-Морські Сили. Чисельність Збройних Сил України затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України. Керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України здійснює Міністр оборони України.

Закон України «Про Збройні Сили України» передбачає право на застосування і використання зброї та бойової техніки в мирний час у таких випадках:

- для відбиття ударів засобів повітряного та підводного нападу по

важливих державних та воєнних об'єктах, безпосереднє прикриття

яких здійснюється черговими силами;

- для припинення порушення державного кордону України повітряними

суднами збройних формувань інших держав, які не виконують команд

(сигналів), що подаються черговими літаками-перехоплювачами

(вертольотами), або застосовують зброю;

- для припинення протиправних дій повітряних суден у повітряному

просторі України, якщо вони використовуються з метою здійснення

терористичного акту;

- для примушення до посадки захоплених (викрадених) повітряних

суден;

- для забезпечення виконання покладених на Збройні Сили України

завдань щодо відсічі можливої збройної агресії проти України,

забезпечення недоторканності повітряного простору та підводного

простору в межах територіального моря України;

- для самозахисту в разі застосування зброї проти них або загрози

такого застосування, а також у разі будь-яких дій, що можуть

призвести до нанесення значних матеріальних збитків об'єктам, які

прикриваються ними, за місцем дислокації чи в районі виконання

завдань;

- для надання допомоги кораблям (катерам) Морської охорони

Державної прикордонної служби України у разі застосування зброї

проти них або загрози такого застосування, а також під час

безперервного переслідування, що розпочалося у територіальному

морі України, іноземного судна у відкритому морі для примушення

його зупинитися;

- для відбиття піратських нападів на морські або повітряні судна та

осіб, які перебувають на їх борту, захоплення піратських морських

або повітряних суден, звільнення заручників, а також морських або

повітряних суден, захоплених піратами, у відкритому морі чи в

іншому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави;

- для забезпечення виконання покладених на з'єднання, військові

частини і підрозділи Збройних Сил України завдань під час їх

застосування в районі проведення антитерористичної операції, у

разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі або

територіальному морі України, а також для захисту від

терористичних посягань об'єктів Збройних Сил України, зброї

масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів,

вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових

частинах або зберігаються у визначених місцях;

- для забезпечення виконання покладених на Збройні Сили України

завдань у відкритому морі з протидії незаконним перевезенням зброї

і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або

прекурсорів.

Застосування і використання зброї та бойової техніки

допускається в разі, якщо інші заходи виявилися неефективними або

застосування таких заходів є неможливим.

Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних миротворчих операціях.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

5. Наявність свого громадянства і права самостійно вирішувати питання про громадянство. (тема «Громадянство України» розглядатиметься у наст. лекціях)

6. Наявність самостійної фінансово-кредитної системи, яка гарантує економічну самостійність держави. Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування; податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи, відповідно до ст.92 част.2 п.1 Конституції, встановлюються виключно законами України.

Стаття 96 Конституції: «Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до ВРУ проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року».

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами – стаття 95 част.1 Конституції.

Грошовою одиницею є гривня. Згідно ст.99 Конституції, забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України. Основні засади грошово-кредитної політики розробляє Рада Національного банку України. Цей орган також здійснює контроль за її проведенням (стаття 100 Конституції).

7.Самостійне здійснення зовнішньополітичної діяльності держави. Згідно статті 18 Конституції політична діяльність держави спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Україна – позаблокова держава.

8. Зовнішнім проявом суверенітету України є її державні символи – Державний Прапор, Герб, Гімн.

Поряд з поняттям «державні символи» вживається поняття «офіційні символи глави держави». Відповідно до Указу Президента України від 29.11.1999 р. «Про офіційні символи глави держави» офіційними символами глави держави є:

* Прапор (штандарт) Президента - Прапор (штандарт) Президента України являє собою синє квадратне полотнище з зображенням у центрі золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України).

Полотнище обрамлене золотою лиштвою і прикрашене золотою бахромою.

Древко Прапора (штандарта) Президента України дерев'яне. Верхівка древка має форму кулі з онікса, що оздоблена рельєфним накладним орнаментом із жовтого металу. Лицьова і зворотна сторони Прапора (штандарта) Президента

України ідентичні.

До основи верхівки древка оригіналу Прапора (штандарта) Президента України прикріплюється срібна пластинка з вигравіруваними прізвищем, ім'ям, по батькові Президента України та датою складення ним присяги народові. Після закінчення повноважень Президента України пластинка передається на постійне зберігання до Відділу державних нагород адміністрації Президента України.

Прапор (штандарт) Президента України має оригінал і дублікати, розміри яких відповідають меті їх використання.

Дублікат Прапора (штандарта) Президента України:

- піднімається на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві;

- встановлюється у ложі Президента України зали засідань Верховної Ради України під час перебування Президента України у ВРУ;

- встановлюється (піднімається, зображується у зменшеному вигляді) на транспортних засобах пересування Президента України на

території України.

Дублікат Прапора (штандарта) Президента України за згодою Президента України та з урахуванням норм протоколу може встановлюватися (підніматися на прапорній щоглі) над іншими резиденціями під час перебування в них Президента України, у місці проведення офіційних заходів та урочистостей за участю Президента України, а також під час закордонних візитів Президента України на транспортних засобах пересування Президента України.

На знак всенародного трауру дублікат Прапора (штандарта) Президента України на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві приспускається. У разі використання у дні всенародного трауру іншого дубліката Прапора (штандарта) Президента України до нього кріпиться чорна стрічка (дублікат приспускається на прапорній щоглі).

* Знак Президента - Знак Президента України має форму орденського ланцюга, що складається з медальйона-підвіски, 6 фініфтевих медальйонів та 12 декоративних ланок, розміщених у відповідній послідовності.

Медальйон-підвіска Знака Президента України являє собою геральдичний картуш з рельєфним зображенням малого Державного Герба України на синій емалі.

Фініфтеві медальйони мають овальну форму, обрамлені геральдичним картушем і містять зображення знака Київського князя Володимира Великого, герба Галицько-Волинського князівства, герба Великого Князівства Литовського, герба Війська Запорізького, родового герба гетьмана Богдана Хмельницького, герба Української Народної Республіки.

На декоративних ланках - стилізоване зображення листя та кетягів калини.

Знак Президента України виготовлений з жовтого і білого металу, всі його елементи з'єднані між собою фігурними кільцями.

Знак Президента України носиться на шиї. Знак Президента України використовується Президентом України під час:

- прийому вірчих і відкличних грамот глав дипломатичних представництв іноземних держав в Україні;

- вручення державних нагород України, президентських відзнак, відзнак лауреатів Державних премій України;

- телевізійних звернень з посланнями до народу.

Знак Президента України використовується також у інших випадках, якщо це передбачено нормами протоколу.

* Гербова печатка - Гербова печатка Президента України має форму кола. У

центрі - зображення малого Державного Герба України, над яким по колу напис "Президент України". Під зображенням малого Державного Герба України - стилізоване зображення знака відзнаки Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого". Гербова печатка Президента України має бортик і по колу

облямована декоративною пружкою. Руків'я Гербової печатки Президента України виготовлене з лабрадориту, прикрашене накладним рельєфним зображенням малого Державного Герба України з жовтого металу і увінчане позолоченою орнаментованою верхівкою.

Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента України главам інших держав.

Гербова печатка Президента України виготовляється у чотирьох примірниках, один з яких є еталонним і для засвідчення підпису Президента України не використовується.

* Булава Президента - Булава Президента України виготовлена з позолоченого срібла. Руків'я і верхівка булави прикрашені декоративним

орнаментом і оздоблені дорогоцінним камінням. Футляр до Булави Президента України виготовлений з червоного дерева, прикрашений рельєфним зображенням малого Державного Герба України з жовтого металу.

Булава Президента України засвідчує спадкоємність багатовікових історичних традицій українського державотворення.

Під час приведення до присяги новообраного Президента України оригінал Прапора (штандарта) Президента України розміщується поруч Президентом України.

Знак Президента України покладається на новообраного Президента України, Гербова печатка Президента України і Булава Президента України вручаються новообраному Президентові України після складення ним присяги. Місцем постійного знаходження оригіналу Прапора (штандарта) Президента України та інших офіційних символів глави держави є службовий кабінет Президента України в Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві.

Зображення офіційних символів глави держави використовуються виключно за згодою Президента України.