Глава 1. Загальні положення міжнародного приватного права

(наприклад, частина 2 статті 44 Закону України «Про міжнародне приватне цраво» визначає, що правом, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається: щодо договору про нерухоме май­но - право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке май­но підлягає реєстрації, - право держави, де здійснена реєстрація; щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт - пра­во держави, у якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати; щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право держави, у якій про­водяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа).

8. Закон суду (lex fori) означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, суд якої розглядає спір. Відсилання до закону суду може бути досягнуто за допомогою такого юридико-технічного прийому, як застосування односторонньої колізійної прив'язки [5, С 115]. Закон суду використовується здебільшого в процесу­альних відносинах.

9. Закон країни продавця (lex venditoris) означає, що застосуван­ню до правовідносин підлягає право тієї держави, на території якої засновано, має місце проживання або місце знаходження сторона зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, яка в цьому договорі є продавцем.

10. Закон прапору (lex flagi) використовується в морському та по­вітряному праві і означає, що до правовідносин, що виникають на морських чи повітряних суднах, або які виникають у зв'язку із використанням таких суден, застосовується право тієї держа­ви, під прапором якої ходить судно.

11. Закон місця роботи (lex loci laboris) застосовується в трудових відносинах і означає, що до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота (стаття 52 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Винятки із цього правила спеціально встановлюються законом чи договором. Застосування лише тільки колізійного методу не дозволяє врегу­ лювати правовідносини з «іноземним елементом», адже колізійна нор­ ма не врегульовує відносини по суті, а лише визначає право, що підля­ гає застосуванню до таких правовідносин. Для того, щоб врегулювати поведінку учасників приватноправових відносин, необхідно застосува­ ти матеріально-правовий метод регулювання приватноправових від­ носин. Отже, матеріально-правовий метод - це cyKjniHicTb прийомів та способів врегулювання приватноправових відносин з «іноземним 2- 19

елементом», за допомогою яких безпосередньо встановлюються пра­вила поведінки учасників таких відносин, відносини регулюються по суті. Можна вважати, що застосування матеріально-правового методу здійснюється після вирішення колізійних проблем, коли вже визначе­но право, що підлягає застосуванню до правовідносин.

До матеріально-правових норм у міжнародному приватному пра­ві належать: уніфіковані норми міжнародних договорів; норми націо­нального законодавства, які регулюють правовідносини з «іноземним елементом»; міжнародні й торговельні звичаї; судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права) [З, с 16].