Глава 1. Загальні положення міжнародного приватного права

України «Про міжнародне приватне право». Вона передбачає, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місця знаходження юридичної особи. Під місцем знаходження юридичної особи розуміється держава, у якій юридична особа заре­єстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, за­стосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи. Особистим законом визначається обсяг правоздатності та дієздатності юридичної особи.

3. Закон місця знаходження речі (lex геі sitae) застосовується зде­ більшого в речовому праві та в спадковому праві, що ускладнені «іноземним елементом». Наприклад, стаття 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що право влас­ ності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визнача­ ються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Стаття 71 цього Закону визначає, що

. спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно.

4. Закон, обраний особою, що здійснила правочин (lex voluntatis), або «закон автономії волі» означає, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Як принцип міжнародного приватного пра­ ва, автономія волі закріплена в статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право». В ній також закріплюються пра­ вила, які застосовуються до вибору права, а саме:

а) вибір права має бути чітко вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законодавством;

б) вибір права може бути здійснений щодо правочину загалом або його окремої частини;

в) вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути чітко вираженим;

г) вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний еле­ мент у правовідносинах;

д) вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здій­ снені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

2-400 17

Якщо вибір права або зміна раніше обраного права зроблені після вчинення правочину, то такий вибір має зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не може бути підставою для визна­ння правочину недійсним у зв'язку з недотриманням його форми, а також не може обмежити чи порушити права, яких набули треті осо­би до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

5. Закон місця вчинення акту (lex loci actus) означає, що застосу­ ванню підлягає право тієї держави, на території якої був здійсне­ ний акт. Найчастіше застосовуються такі форми цієї прив'язки:

а) закон місця вчинення правочину. Частина 1 статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що фор­ ма правочину має відповідати вимогам права, яке застосову­ ється до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, якщо інше не передбачено законом, стаття 34 цього Закону визначає, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності ви­ значаються правом держави, у якій видана довіреність;

б) закон місця укладення шлюбу. Стаття 56 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що форма і по­ рядок укладення шлюбу в Україні між громадянином Укра­ їни та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України;

в) закон місця виконання зобов'язання означає застосування права тієї держави, на території якої зобов'язання підлягає виконанню.

6. Закон місця вчинення правопорушення (lex loci delicti commissi) застосовується до зобов'язань, які виникають внаслідок заподі­яння шкоди. Ця прив'язка закріплена в статті 49 Закону Украї­ни «Про міжнародне приватне право» і передбачає, що права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкоду­вання шкоди. Ця прив'язка є основною, але не єдиною, що за­стосовується до деліктних зобов'язань.

7. Закон найбільш тісного зв'язку (proper law) означає, що до пра­вовідносин підлягає застосуванню право тієї держави, з якою пра­вовідносини мають найбільш тісний зв'язок. Такий зв'язок вияв­ляється за різними критеріями залежно від виду правовідносин

18