Глава 1. Загальні положення міжнародного приватного права

§ 1.3. Колізійна норма - основний інститут міжнародного приватного права

Пункт З статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що колізійна норма - це норма, що визначає, право якої держави може бути застосоване до правовідносин з іноземним елементом. Отже, колізійна норма не регулює відносини по суті, вона лише визначає, норми якої держави необхідно застосовувати для регулювання правовідносин з «іноземним елементом».

Призначення колізійної норми обумовлює специфіку і"і структу­ри, яка відрізняється від структури матеріально-правової норми. Тра­диційно в її складі розрізняють два елементи - обсяг та прив'язку.

Обсягом є частина колізійної норми, яка вказує на правовід­носини з «іноземним елементом», які потребують врегулювання. Прив'язкою є частина колізійної норми, що вказує на право, яке підлягає застосуванню для врегулювання правовідносин, вказаних в обсязі такої норми.

Наприклад, частина 1 статті 17 закону України «Про міжнарод­не приватне право» містить таку норму: «Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом».

Г Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи - J

це обсяг колізійної норми

Г визначається її особистим законом - J

це прив'язка колізійної норми

Отже, в цій нормі не встановлюється момент виникнення та при­пинення цивільної правоздатності фізичної особи, а лише міститься відсилання до особистого закону фізичної особи, яким і визначаєть­ся момент її виникнення та припинення.

Колізійні норми за різними критеріями поділяються на види. Значення їх групування за різними класифікаційними ознаками в окремі види проявляється під час їх застосування.

Залежно від структури колізійні норми поділяються на: 1) прості норми, які мають у своєму складі один обсяг і одну

прив'язку. Наприклад, «Цивільна дієздатність фізичної особи

визначається її особистим законом».

13

2) складні норми, які мають у своєму складі декілька обсягів та (або) декілька прив'язок. Наприклад; «Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в до­розі, визначаються правом держави, з якої це майно відправле­не, якщо інше не встановлено за згодою сторін» - дві прив'язки. «Форма правочину щодо нерухомого майна визначається від­повідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України» - два обсяги і дві прив'язки. Складні колізійні норми поділяються на альтернативні та кумулятивні. Альтернативні колізійні норми містять декілька колізійних прив'язок, із яких застосуванню підлягає тільки одна. Основною рисою таких норм є наявність більше одного варіанта вибору права, яке підлягає застосуванню, та відсутність пріоритетів під час вибору права. Наприклад: «Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду» (частина 1 статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Кумулятивні колізійні норми містять декілька колізійних прив'язок, кожну з яких слід враховувати під час вирішення колізій­ної проблеми. Наприклад: «Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу» (стаття 55 Зако­ну України «Про міжнародне приватне право»).

Залежно від обов'язковості застосування вказаного в них пра­ва до правовідносин колізійні норми поділяються на: 1) імперативні норми - це норми, які однозначно вказують на пра­во, що підлягає застосуванню, і не можуть бути змінені по волі сторін. Прикладом такої норми може бути норма статті 40 Зако­ну України «Про міжнародне приватне право»: «Право власнос­ті та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано»;

диспозитивні норми - це норми, які дозволяють сторонам само­стійно обрати право, що підлягає застосуванню до правовідносин. Наприклад, диспозитивною є норма частини 1 статті 41 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в

14