§ 9.3. Підсудність справ, ускладнених іноземним елементом

Правове регулювання участі іноземців у цивільному процесі має чоти­ри основних аспекти. Перший з них пов'язаний із цивільно-процесуальним положенням іноземців та осіб без громадянства. Другий представлений правилами, що визначають підстави і порядок подання позовів до інозем­ної держави та її дипломатичних представників, акредитованих в Україні. Третій є міждержавною взаємодією з питань надання правової допомоги по цивільних справах. Четвертий стосується умов визнання та виконання актів іноземних судів на території України [8, С 401].

(

Питання правового регулювання участі іноземців у цивільному процесі )

1) Визначення цивільно-процесуального положення іноземців та осіб без громадянства

2) Виконання правил, що визначають підстави та порядок подання позовів до іноземної держави та fl дипломатичних представників, акредитованих в україні

3. Міждержавна взаємодія з питань надання правової допомоги по цивільних справах

4. Дотримання умов визнання та виконання актів іноземних судів на території україни

Схема 9.10.

231

Міжнародне приватне право

Як відомо, джерела правового регулювання участі іноземців у цивільному процесі України поділяються на дві групи; 1) націо­нальне законодавство; 2) міжнародні договори, в яких бере з^іасть Україна. Національне законодавство, що спеціально належить до цього кола питань, представлено Законом України від 23 червня 2005 року. «Про міжнародне приватне право» [9] та ЦПК України [10]. Більш докладні норми містяться в міжнародно-правових до­кументах - багатосторонніх та двосторонніх договорах, учасником яких є Україна [8, С 401].

NB!! Визначення підсудності варто відрізняти від визначення права, яке підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом

Визначення підсудності варто відрізняти від визначення права, яке підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом [1, С 196].

У теорії міжнародного цивільного процесу категорія «підсуд­ність» застосовується для визначення розподілу компетенції між су­дами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, а також компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. У такому розумінні підсудність ви­значається через зміст підсудності, що встановлена у внутрішньому законодавстві України. У міжнародних договорах ця юридична ка­тегорія замінена категорією «компетенція» [5, С 571].

у ' ' ■ — -X

Міжнародна підсудність - це розмежування компетенції національних судів різних держав із вирішення цивільних справ з іноземним елементом

Міжнародна підсудність - розмежування компетенції націо­нальних судів різних держав із вирішення цивільних справ з інозем­ним елементом [З, С 131].

Відповідно до ст. 410 ЦПК, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадо­ві особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також між­народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхо­вною Радою України [10, С. 402].

232

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадянство України» [12], іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого за­конодавства не вважає своїм громадянином [8, С 402].

у ■—X

Іноземець - це особа, яка не перебуває в громадянстві україни і є грома­дянином (підданим) іншої держави або держав

Особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином

NB!! Кожна держава в однобічному порядку визначає підсудність цивіль­них справ своїм судам:

1. Встановлюються - спеціальні правила підсудності

2. Використовуються - загально-державні норми цивільного процесуаль­ного права

Схема 9.11.

Кожна держава в однобічному порядку визначає підсудність цивіль­них справ своїм судам. Відносно справ з іноземним елементом держава може встановлювати спеціальні правила підсудності або поширювати на ці справи загальні норми цивільно-процесуального права [З, С 131].

Норми закордонного законодавства, що визначають підсудність цивільних справ, відрізняються істотною розмаїтістю [З, С 131].

_С

Юіасифікація міжнародної підсудності )

' 1) За ознакою громадянства сторони чи сторін у справі (країни ро- манського права)

2) За ознакою місця проживання або доміцилію відповідача, тобто поширення засад визтрішнього законодавства на справи з інозем- ним елементом (країни пандектного права) ^

' S

3) За ознакою «фактичної присутності» відповідача (країни загального права), тобто за ознакою особистої участі відповідача або наявності належного ііому майна на території певної держави (англія, сша)

К4)Іа

місцем знаходження спірної речі

5) За наявності іншого зв'язку спірної справи з територією певної дер-жави, зокрема місця заподіяння шкоди, виконання договору тощо

Схема 9.12.

233

у сучасній світовій системі міжнародна підсудність визначається: 1) за ознакою громадянства сторони чи сторін у справі (країни романського права) [З, С 131]. Так, суд Франції визнає себе компетентним розглядати справи за умови, що у спірних право­відносинах бере участь громадянин Франції, незалежно від міс­ця їх виникнення [5, С 571].

Відповідно до французького цивільного кодексу, «іноземець, що навіть не перебуває у Франції, може бути викликаний у фран­цузький суд для виконання зобов'язань, складених ним у Франції із французом; він може бути притягнутий до французького суду за зобов'язаннями, заключених ним в іноземній державі із французом» (ст. 14). І далі: «Француз може бути притягнутий до французького суду за зобов'язаннями, заключених ним в іноземній державі з іно­земцем» (ст. 15) [1, С 197].

Таким чином, ця система замикається на державній приналеж­ності або національності громадян або юридичних осіб. Це регу­лювання розглядається як привілей для французьких громадян й організацій; вони можуть на правовій основі відмовитися від нього шляхом договірної угоди, французькі суди завжди мають юрисдик­цію, якщо тільки позивач - французький громадянин, - навіть у тому випадку, якщо відповідач - іноземець, що не має у Франції ні доміцилію [1, С. 38-39], ні постійного перебування, ні тимчасової присутності. Якщо іноземець хоче позиватися проти французького громадянина, відповідач завжди може зажадати, щоб цей позов був наданий у французькому суді [1, С 197].

Доміцилій - це спосіб визначення особистого закону суб'єкта права. Особистий закон - це право, яке розповсюджується на суб'єкта в конкрет­них правовідносинах

Італійське право також передбачає подібні привілеї для своїх громадян та юридичних осіб. Правда, за статтєю 2 цивільного про­цесуального кодексу вибір іноземного суду сторонами принципово неможливий, якщо одна зі сторін є італійцем або італійською юри­дичною особою. Це не означає, що в міжнародному економічному спілкуванні не існує подібних угод, однак рішення по таких проце­сах не допускаються до виконання в Італії. Шанси на успіх щодо визнання й виконання рішень іноземних судів в Італії існують у ви­падку, якщо рішення виніс іноземний суд з конкуруючої міжнарод­ної (факультативної) компетенції; [1, С. 197] 234

2) за ознакою місця проживання або доміцилію відповідача [1,

С 38-39], тобто поширення засад внутрішнього законодавства на справи з іноземним елементом (країни пандектного права) (ФРН);