§ 9.2. Загальна характеристика міжнародних договорів з питань цивільного процесу

В Україні на іноземців та осіб без громадянства поширюється на­ціональний правовий режим (ст. 26 Конституції України), в тому числі й у сфері цивільного судочинства (статті 410-415 ЦПК), але з особли­востями при вирішенні окремих питань правового регулювання. Такі особливості закріплені в законодавстві України та міжнародних дого­ворах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу [5, С 557].

Схема 9.5.

До міжнародних угод, якими врегульовані правила міжнародно­го цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні до­говори за участю України, які можна поділити на дві групи: - угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України; -угоди, підписані Україною [5, С 558].

15- 227

Міжнародне приватне право

Зовнішньоекономічний договір - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, змі­ну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньое­кономічній діяльності. Він укладається тільки в письмовій формі суб'єктами, здатними його укладати відповідно до законодавства України або місця укладання договору (контракту) [6].

Схема 9.6.

Права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічним договором визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання договору або внаслідок подальшого узгодження.

Схема 9.7.

За відсутності такого узгодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, щ;о є: - продавцем - у договорі купівлі-продажу; - наймодав-цем - у договорі майнового найму; - лицензиарієм - у ліцензійному до­говорі; - охоронцем (зберігачем)- у договорі зберігання; - комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації); - довірителем - у

228

договорі доручення; - перевізником - у договорі перевезення; - експе­дитором - у договорі транспортно-експедиційного обслуговування; -страхувальником - у договорі страхування; - кредитором - у договорі кредитування; - дарувальником - у договорі дарування; - поручите­лем - у договорі поручительства [6].

Схема 9.8. *

Схема 9.9.

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоеко­номічним договором, встановлює Положення про форму зовнішньо­економічних договорів від 5.10.95 р. До обов'язкових умов договору належать: назва, номер, дата та місце його складання, преамбула із вказівкою повної та скороченої назви сторін і найменування доку­ментів; предмет договору; кількість та якість товару; базисні умови

229

поставки товару; ціна та загальна вартість договору; умови платежів; упакування й маркування; форс-мажорні обставини; санкції й рекла­мації; арбітраж, юридичні адреси, поштові й платіжні адреси [6].

З питань цивільного процесу діють численні багатосторонні уні­версальні Гаагські конвенції: - Гаазька конвенція з питань цивіль­ного процесу 1954 р. (42 держави-учасниці); - Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів по цивіль­них і торговельних справах від 15 листопада 1965 року (38 держав-учасниць); - Гаазька конвенція про одержання за кордоном доказів по цивільних і торговельних справах від 18 березня 1970 року. (17 держав-учасниць) [З, С 130-131]; - Конвенція про полегшення до­ступу до правосудця за кордоном від 25 жовтня 1980 року; - Кон­венція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню в галузі захисту неповнолітніх, від 5 жовтня 1965 року; - Конвенція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню, та про визнання рішень у галузі усиновлення від 5 листопада 1965 року; -Конвенція про визнання і виконання рішень у справах про аліментні обов'язки щодо дітей від 15 квітня 1958 року; ~ Конвенція про визна­ння і виконання рішень, які належать до аліментних обов'язків, від 2 жовтня 1973 року; - Конвенція про визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних і торговельних справах від 1 лютого 1971 року; - Конвенція про звільнення іноземних публічних документів від легалізації від 5 жовтня 1961 року [5, С 559-560; 7, С. 3-36].

Регіональні договори: - Конвенція про правову допомогу й правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ 1993 р. (Мінська конвенція); - Угода про порядок дозволу спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності 1992 р. (Київ­ська угода); - Угода про порядок взаємного виконання рішень арбі­тражних, господарських й економічних судів на територіях держав-учасниць Співдружності 1998 р. (Московська угода) [З, С 131].

Двосторонні договори про правову допомогу (понад ЗО діючих договорів) [З, с 131] - з Литвою (7 липня 1993 року), Латвією (23 травня 1995 року), з Грузією (9 січня 1995 року), Китаєм (31 жовтня

1992. року), Естонією (15 лютого 1995 року), Молдовою (13 грудня

1993. року), Польщею (27 травня 1993 року), з Монголією (27 черв­ня 1995 року) [5, С 559].

Консульські конвенції (19 діючих конвенцій й 4 перебувають у процесі ратифікації сторонами) [З, С 131].

230

з Угорщиною (29 жовтня 1992 року), Китаєм (5 лютого 1993 року), Польщею (14 липня 1993 року), Румунією (17 грудня 1993 року), Російською Федерацією (4 лютого 1994 року), Казахстаном (27 липня 1994 року), В'єтнамом (9 грудня 1994 року), Молдовою (1 листопада 1996 року), Литвою (1 листопада 1996 року) [5, С 559].

NB!! За наявності між державами одночасно багатосторонні та двостороннього міжнародного договорів - застосовуються норми того договору, який був укладений пізніше [З, С 131]

(Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання ріщень іноземних судів й арбітражів і про скасування рішень, винесених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України») [З, С 131].