Глава 9. Міжнародний цивільний процес

§ 9.1. Загальні положення міжнародного цивільного процесу

Міжнародний цивільний процес - це сукупність питань процесу­ального характеру, пов'язаних із захистом прав іноземців й іноземних юридичних осіб у суді та арбітражі, що розглядаються в науці міжнарод­ного приватного права. На думку А. А Попова, термін «міжнародний ци­вільний процес» має досить умовний характер [1, С 195]. Ю. В Білоусов вважає, що міжнародний цивільний процес можна також визначити як порядок провадження в цивільних справах з іноземним елементом та ви­рішення питань, пов'язаних з наданням правової допомоги судам інших країн, врегульований нормами різноманітних систем права (внутрішньо­го та міжнародного) [2, С 272]. При цьому, під «іноземним елементом» розуміють: 1) суб'єкта, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання — щодо фізичних осіб; «напіональність» — щодо юри­дичних осіб); 2) об'єкт, який перебуває на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном [2, С 272].

Так, при виникненні спору у сфері приватноправових відносин за участю іноземного елементу завжди виникають такі питання: 1) у пра-возастосовний орган якої країни варто звернутися за захистом поруше­них прав; 2) чи зможе цей правозастосовний орган забезпечити належне ведення процесу (здійснити повідомлення відповідача про порушення справи, допит свідків, що перебувають за кордоном, витребування до­кументів і доказів з-за кордону та ін.); 3) чи зможе рішення, винесене цим органом, бути виконане за кордоном (якщо потрібне виконання), у якій країні варто запитувати виконання, чи не виникне конфлікту ком-петенцій між установами країни, де запитується виконання, і країни, на території якої було винесене рішення [З, С 130]

Будуючи доктрину про міжнародний цивільний процес, слід звернути увагу на те, що, як вважає Г. С Фединяк, саме поняття «між­народний цивільний процес» сформувалося внаслідок історичного розвитку міжнародного приватного права, тобто тоді, коли почали виникати конфлікти між законами іноземних правових систем, по­стала необхідність їх процесуального розгляду [4, С 350]. Тобто, як вже зазначалось, при використанні терміна «міжнародний цивіль­ний процес», слід пам'ятати про його умовність [1, С 195].

223

Схема 9.1.

До норм, які складають систему міжнародного цивільного про­цесуального права, належать норми, які:

визначають компетенцію судів України щодо цивільних справ за участі іноземного елементу;

Схема 9.2.

224

визначають міжнародну підсудність та підвідомчість (юрисдикцію); визначають правову допомогу у цивільних, сімейних, трудових спра­вах, в тому числі судові доручення, виконання іноземних доручень; визначають визнання та виконання рішень іноземних судів та ін. [2, С 272].

He належать до норм міжнародного цивільного процесуально­го права правові норми, які визначають порядок розгляду справ у міжнародних юрисдикційних органах, зокрема. Європейському суді з прав людини. Ці норми належать до міжнародного публічного пра­ва, оскільки одним із суб'єктів відносин виступає міжнародна орга­нізація, а не національний суд. Тобто, такі організації та суди, які діють за спеціальною процедурою [2, С 273].

Але, ще й досі, не припиняються дискусії про місце та зміст між­народного цивільного процесу в системі права і його співвідношен­ня з міжнародним приватним й цивільним процесуальним правом (Т. Яблочков, І. Перетерський, С Крилов, Л. Лунц, І. Бліщенко, С Лебедев, Ю. Колосов, Л. Галенська, В. Храбсков; вітчизняні вчені: Г. Матвеев, Ю. Матвеев, В. Корецький; правники іноземних держав: М. Іссад (Алжир), Дж. Чешир, П. Норт (Великобританія), ін.). Де­бати щодо міжнародного цивільного процесу посилилися у зв'язку з прийняттям у 60-х роках національних законів з міжнародного при­ватного права та процесу й укладенням, міждержавних договорів з питань міжнародного цивільного процесу - Л. Векаш (Угорщина), А. Дічев, М. Живковський (Болгарія) ін. Сьогодні питання міжна­родного цивільного процесу особливо актуальні. Проте вони роз­глядаються переважно в окремих розділах навчальних підручників та посібників з цивільного процесу (М. Штефан, В. Комаров, С. Ва­сильєв, В. Кройтор, Ю. Білоусов та ін.) [4, С 350].

Вважаємо, що необхідно підтримати думку М. Штефана та ін­ших вчених, які, пагалошують, що питання цивільного судочинства з «іноземним елементом» є складовою частиною цивільного проце­суального права України [4, С 351].

В континентальній Європі існують різні точки зору на це питан­ня. Так, в угорській літературі неодноразово висловлювалася думка про самостійний характер міжнародного цивільного процесуально­го права. У польській доктрині зазначалося, що ця правова сфера не належить до міжнародного приватного права. Вона навіть не вхо­дить до науки міжнародного приватного права, хоча йде мова про близький зв'язок цих сфер [4, Є. 352].

Англійська доктрина міжнародного приватного права також охоплює вчення про міжнародний цивільний процес. Засади цієї доктрини ґрунтуються на тезі, відповідно до якої міжнародне при­ватне право як окрема ланка англійської правової системи, завжди вирішує хоча б одне з трьох питань, а саме: 1) питання про юрис-

15-400 225

дикцію англійського суду, 2) про вибір права, 3) про визнання та ви­конання іноземних судових рішень [4, С. 353].

Схема 9.3.

Джерелами міжнародного цивільного процесуального права є:

1. норми національного законодавства: Конституція України (ст. 6); Цивільний процесуальний кодекс України; закони Укра­їни: «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців», «Про правовий статус закордонних українців», «Про дипломатичні ранги України», «Про дипломатичну служ­бу», «Про міжнародні договори України», «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» та ін.; підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України, постано­ви Кабінету Міністрів України тош,о;

2. міжнародні договори, згода на обов'язковість яких нада­на Верховною Радою України, що, відповідно до Конституції України, складають частину національного законодавства. До міжнародних норм належать: 1) двосторонні договори України; 2) багатосторонні угоди; 3) конвенції [2, С 273-274].

Не можна забувати про те, що питання цивільного процесу на сьогодні включені до міжнародного приватного права, бо процесу­альні й колізійні норми тісно взаємозалежні, зміст одних обумовлює зміст інших [З, С 130].

Підсумовуючи, зауважимо, що дебати про місце, зміст і співвід­ношення міжнародного цивільного процесу з традиційними галузя­ми чи інститутами права ще не завершені. Вважаємо, що необхідно підтримати думку більшості наших вчених-процесуалістів і відне­сти ці норми до цивільного процесуального права як галузі права.

226

Схема 9.4.

Але не можна не погодитись і з думкою Г. С Фединяк про те, що вивча­ти їх зручніше, однак, у науці міжнародного приватного права [4, С 355].