Глава 8. Трудові правовідносини «з іноземним елементом»

§ 8.1.Основні риси трудових правовідносин «з іноземним елементом»

Міжнародне приватне право (МПрП) як галузь права посідає особливе і унікальне місце серед інших галузей права. Це підтвер­джується хоча б вже тим, що ані у вітчизняній, ані в світовій науко­вій юридичній літературі не припиняються суперечки з найістотні­ших, фундаментальних проблем, від розв'язання яких залежать не тільки встановлення характеру, природи норм МПрП, віднесення їх до системи міжнародного або внутрішнього права, але і визнання сукупності відповідних норм галуззю права. В цій правовій галузі, з одного боку, діють принципи і норми міжнародного права, з ін­шого - застосовуються категорії внутрішнього права держави. За­гальновідомим є те, що частина норм МПрП за своїм походженням має міжнародно-правовий характер, оскільки вони створюються шляхом укладення міжнародних договорів, частина створюється винятково в порядку внутрішнього законодавства, тому й специфі­ка джерел МПрП полягає в їх подвійному характері.

Предметом регулювання в міжнародному приватному праві є від­носини цивільно-правового характеру, що виникають у міжнародному житті (чи, як їх іноді називають, міжнародні цивільні відносини). Ця ви­хідна позиція була сформульована на зорі радянської науки «класика­ми» міжнародного приватного права І. С Перетерським та С. Б. Крило-вим. [1, С 24], М. М. Богуславским, [2, С. 17], Л. А. Лунцем. [З, С12].

Вихідна позиція української доктрини МПрП полягає в тому, що предметом міжнародного приватного права є відносини цивільно-правового характеру з іноземним елементом у широкому значенні (разом з цивільно-правовими - також сімейні, трудові та цивільно-процесуальні правовідносини). Так А. С Довгерт вказує на основне правило: трудові і цивільні відносини поєднані загальними принци­пами приватноправового регулювання. Ця їхня якість і дає можли­вість застосувати інструментарій міжнародного приватного права, який вироблявся, переважно, під впливом розвитку міжнародних цивільних відносин" [4, С 10 ].

У кожній державі при організації і застосуванні праці робітників та службовців все частіше виникають специфічні трудові відносини, 188

у яких присутній іноземний елемент. Серед основних ситуацій, що породжують ці відносини, можна назвати такі: міждержавна мігра­ція робочої сили; тимчасові відрядження працівників з різних при­чин для роботи за кордоном; спеціальні посади і роботи, що вима­гають пересування працівників однієї країни до іншої, наприклад, працівників міжнародного транспорту, торгових представників.

Характерними рисами будь-яких правовідносин, врегульованих нормами МПрП є те, що всі вони:

1. виникають в сфері міжнародних відносин;

2. виходять за межі однієї країни;

3. суб'єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юри­дичні особи.

Тому й «іноземний елемент» у трудових правовідносинах має такі самі «класичні» прояви у:

1. суб'єктивному складі (громадянин України працює за трудовим контрактом за кордоном);

2. об'єкті (працівник авіакомпанії укладає з цією компанією дого­вір про працю за кордоном);

3. юридичному факті (визначення пільг, обчислення трудового стажу тощо).

Тому, під міжнародними трудовими відносинами слід розуміти влас­не трудові відносини, ускладнені іноземним (міжнародним) елементом. Наявність іноземного елементу в трудових відносинах, регульованих МПрП, відрізняє їх й від відносин, врегульованих трудовим правом.

Таким чином, мова йде про цивільно-правові відносини в широ­кому значенні, які виникають в умовах міжнародного життя та ви­ходять за межі однієї держави.

Власне, на підставі цієї класичної схеми розгляду відносин з іно­земним елементом, яка застосовується усіма без винятку авторами монографій та підручників з міжнародного приватного права, й роз­глядається правовий статус іноземців у галузях цивільного, сімей­ного, трудового та цивільно-процесуального права.