Глава 7. Міжнародні сімеііні правовідносини «з іноземним елементом»

Згідно з ч. 1, 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється вна­слідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Схема 7.2.

Розірвання шлюбу може відбуватися в судовому порядку або через державні органи РАЦСу. Відповідно до ст. 106 СК України в державних органах РАЦСу розриваються шлюби за спільною за­явою подружжя, яке немає дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору. Стаття 107 СК України передбачає, ш;о шлюб роз­ривається державним органом РАЦСу за заявою одного з подруж­жя, якщо другий із подружжя: 1) є безвісно відсутнім; 2) визнаний недієздатним; 3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як З роки. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей (ч. 1 CT.109CK України).

173

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений і одним із подружжя. Згідно з ч. 2 ст. 110 СК України, позов про розірван­ня шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить озна­ки злочину, гцодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дру­жина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протя­гом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина має право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною 1 року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про наро­дження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визна­ний недієздатним.

В Італії суддя виносить рішення про розірвання шлюбу, пере­конавшись у марності спроб примирення, а також встановивши, що духовна і фізична близькість між подружжям не може більше під­тримуватися або не може бути відновлена внаслідок наявності од­нієї з таких обставин: якщо один з подружжя після вступу до шлюбу засуджений до карного покарання (у вигляді каторжних робіт, по­збавлення волі на термін понад 15 років та ін.) за злочин, вчинений до чи під час перебування у шлюбі (за винятком політичних зло­чинів); якщо щодо них їх було винесене рішення про судове розлу­чення, або їхня згода про встановлення окремого проживання була затверджена судом, або мала місце фактична сепарація подружжя [21, С 87].

Розірвання шлюбу за взаємною згодою неможливе у Франції протягом перших шести місяців шлюбу (ст. 230 Французького ци­вільного кодексу).

Деякі особливості у питанні розірвання шлюбу містить законо­давство Великої Британії, США, інших держав «сім'ї загального пра­ва». Англійська правова система передбачає, що заява про розірван­ня щлюбу не може бути надана, якщо з моменту укладення шлюбу не минуло трьох років. Однак, суд може прийняти до розгляду заяву про розірвання шлюбу і до закінчення цього строку, якщо вимога про розлучення заснована на винятковій жорстокості або амораль­ності відповідача. За законодавством США розірвання шлюбу від­бувається як в судовому, так і позасудовому порядку. Проте поза-

174 .

судовий порядок можливий лише за наявності шлюбного договору між подружжям, в якому передбачено майнові права та обов'язки сторін та їх майнові права та обов'язки стосовно дітей.