Глава 7. Міжнародні сімейні

ПРАВОВІДНОСИНИ

«З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ»

§ 7.1. Загальні положення про шлюбно-сімейні відносини в міжнародному приватному праві

Сімейні відносини у різних правових системах мають свою спе­цифіку, яка обумовлена як національними, релігійними традиціями, так і специфікою правового регулювання. Соціальні перетворення у суспільстві, які відбулися протягом двадцятого сторіччя, насам­перед, істотно вплинули на шлюбно-сімейні відносини. У сімейно-шлюбних відносинах відбулася своєрідна революція протягом останніх десятиріч, внаслідок чого змінилася і сама сім'я, і правове регулювання сімейних відносин. Сучасні міграційні процеси, про­цеси соціального переустрою суспільства призводять до значного поширення сімейних відносин за участю іноземного елементу.

Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю іно­земного елемента в різних правових системах здійснюється як нормами сімейного (наприклад, Сімейний кодекс України, Сімейний кодекс Ро­сійської Федерації), так і цивільного законодавства (Німецьке цивільне уложения, Французький цивільний кодекс). У країнах Східної Європи шлюбно-сімейні відносини регулюються спеціальними законами, зо­крема, у Чехії, Угорщині, Польщі. У країнах англо-саксонської правової сім'ї важливе місце у регулюванні шлюбно-сімейних відносин має пра­вовий прецедент, хоча, зокрема, у Великобританії існують окремі зако­нодавчі акти з питань шлюбу та сім'ї (наприклад, Закон про дітей 1989 p.. Закон про опіку над неповнолітніми 1971 p.), у США шлюбно-сімейні відносини регулюються також законодавчими актами окремих штатів, застосовуються однакові закони, що прийняті у багатьох штатах (Закон про шлюб і розлучення 1970 p.. Закон про шлюбний договір 1983 p.).

Для правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у між­народному приватному праві характерним є перевага колізійних норм над уніфікованими нормами. В Україні колізійні норми у сфе­рі шлюбно-сімейних відносин передбачені розділом IX «Колізійні норми сімейного права» Закону України «Про міжнародне приват­не право», розділом VI «Особливості усиновлення за участю інозем­ців та осіб без громадянства» Сімейного кодексу України [1].

164

Важливе значення у регулюванні шлюбно-сімейних відносин з іно­земним' елементом мають міжнародні договори, серед яких особливе місце насідають Конвенгїія про права дитини, прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року [2]; Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі ді­тей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному рівнях, прийнята резолюцією 41/ 85 Генеральної Асамблеї від З грудня 1986 року [3]; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, яку підписали такі країни СНД: Азербайджанська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Вірменія, Російська Федерація, Республіка Біло­русь, республіка Таджикистан, Грузія, Туркменистан, Республіка Ка­захстан, Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка, Україна [4].

Слід зазначити, що протягом останніх п'яти років Україна робить значні кроки щодо приєднання до міжнародних конвенцій. Так, Укра­їна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном [5]; Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання [6]; Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відпові­дальності та заходів захисту дітей [7]; були ратифіковані Європей­ська конвенція про здійснення прав дітей [8]; Конвенція про контакт з дітьми (ETS № 192) [9], Європейська конвенція про визнання та ви­конання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми [10]. Розпорядженням Президента України від 12 березня 2009 року № 41/2009-рп уповноважено М. Оніщука на підписання Європейської конвенції з усиновлення дітей (переглянутої).

Шлюбно-сімейні відносини з іноземним елементом врегульовані й двосторонніми угодами (договорами) про правову допомогу у сімей­них, цивільних, кримінальних справах, зокрема. Договором між Укра­їною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові від­носини у цивільних та сімейних справах, який ратифіковано 05.11.1998 p.; Договором між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кри­мінальних справах, який ратифіковано 22.11.1995 p.; Договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано 10.01.2002 р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 14 вересня 2007 року тощо.

165

Стаття 18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без грома­дянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами Укра­їни та іншими особами відповідно до законодавства України. Іно­земці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Схема 7.1.