§ 6.4. Деліктні зобов'язання з іноземним елементом у законодавстві України

В Україні питання врегулювання деліктних зобов'язань розв'язується на рівні спеціальних приписів чинного законодавства й міжнародних домовленостей, учасником яких є наша держава.

Основним нормативним актом, що регулює деліктні відносини з іноземним елементом в Україні, є Закон України «Про міжнародне приватне право», розділ VII якого присвячено врегулюванню поза­договірних зобов'язань шляхом встановлення відповідних колізій­них прив'язок [25].

У Законі України «Про міжнародне приватне права» досить по­вно відображені напрацювання міжнародного приватного нрава у сфері застосування колізійних прив'язок при виборі статуту делік­тного зобов'язання. 160

Стаття 48 Зкону визначає загальний припис застосування ко­лізійної прив'язки lex loci delicti до зобов'язань з відшкодування шкоди, а ч. 1 ст. 49 деталізує цю прив'язку в межах закону країни, де була вчинена неправомірна дія, що стала підставою виникнення деліктного зобов'язання. Двосторонній доміцилій як прив'язка вре­гулювання деліктних зобов'язань з іноземним елементом за вітчиз­няним цивільним законодавством передбачається згідно з ч. 2 ст. 49 Закону, колізійна прив'язка lex fori теж віднайшла своє обґрунту­вання у національному законодавстві України згідно з ч. З ст. 49 За­кону. І, нарешті, згідно з ч. 4 ст. 49 Закону, сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду, тобто закріпле­но обмежену двосторонню автономію волі сторін деліктного зобов'язання.

Крім загальних приписів щодо застосування колізійних прив'язок у внутрішньому законодавстві України встановлюються особливості врегулювання спеціальних деліктних зобов'язань за участю іноземного елемента. Так, Кодекс торговельного мореплав­ства України досить детально регламентує особливості регулювання деліктних зобов'язань в межах торгівельного мореплавства, згідно ст. 5 якого у разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена стат­тями 296 і 314 Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюєть­ся законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавством держави, під праііором якої ходить судно, тобто має місце прив'язка lex loci delicti або прив'язка до закону прапора [26].

Статтею 296 КТМ України відносини, пов'язані з відшкодуван­ням збитків від зіткнення суден у внутрішніх водах або територіаль­ному морі, регулюються законодавством держави, де трапилося зі­ткнення. Якщо всі судна, що зіткнулися, ходять під одним прапором і не зачіпають інтересів третьої сторони, застосовується законодав­ство держави прапора цих суден незалежно від того, де трапилося зіткнення.

В межах статті 314 КТМ України визначені особливості засто­сування права у випадку заподіяння ядерної шкоди судном, облад­наним ядерною установкою, на території України, у т.ч. територі­альне море, а також у разі заподіяння ядерним судном, що плаває під Державним прапором України, ядерної шкоди у виключній мор-

11-400 161

ській економічній зоні, шляхом поширення правових норм глави 5 Кодексу на ці відносини. При цьому із тлумачення положень вка­заної глави і ч. 2 от. 14 КТМ випливає висновок про застосування тут також і колізійної прив'язки до закону прапора, під яким плаває судно.

Статтею 50 Закону України «Про міжнародне приватне право» окремо виділені випадки застосування колізійних прив'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), а саме: право держави, у якій знаходиться місце проживан­ня або основне місце діяльності потерпілого; право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу; право держави, у якій споживач при­дбав товар або в якій йому була надана послуга.

Міжнародні домовленості, що є джерелом врегулювання де­ліктних зобов'язань з іноземним елементом у вітчизняному праві, досить різноаспектні. Характеризуючи використані в них колізійні прив'язки можна окреслити окремі з них.

Найбільш поширеною колізійною прив'язкою, що використо­вується у міжнародних домовленостях за участю нашої держави, є класична прив'язка lex loci delicti, яка відображена зазвичай разом з прив'язками до закону доміцилію, автономії волі сторони сторін. Зокрема, вказане має місце у нормативних приписах багатосторон­ніх домовленостей: ст. 42 Конвенції про правову допомогу і пра­вових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах країн СНД від 22 січня 1993 року, ст. 45 Конвенції про правову до­помогу і правових відносинах у цивільних, сімейних та криміналь­них справах країн СНД від 7 жовтня 2002 року, ст. 11 Угоди про ви­рішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності від 29 березня 1992 року, в якій додатково позначена прив'язка lex fori. Подібні положення мають місце у двосторонніх угодах приват­ноправової сфери, стороною яких є Україна, з Республікою Узбе­кистан від 19.02.1998 року (ст. 42), з Турецькою Республікою від 23 листопада 2000 року (ст. 29), з Румунією від ЗО січня 2002 року (ст. 33), з Республікою Молдова від 13 грудня 1993 року (ст. 35), з Рес­публікою Македонія від 10 квітня 2000 року (ст. 43), з Литовською Республікою від 7 липня 1993 року (ст. 33), з Корейською Народно-Демократичною Республікою від 13 жовтня 2003 року (ст. 32) та ін­ших.

162

Крім наведених норм, серед міжнародних домовленостей за участю України на сьогодні наявні також і приписи до врегулю­вання спеціальних деліктних зобов'язань, як-то Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків кра­їн СНД від 9 вересня 1994 року, Вепська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року з поправками 1997 року. Конвенція про цивільну відповідальність, завдану при пере­везенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і вну­трішнім водним транспортом 1989 року. Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року. Конвенція про уніфікацію деяких правил відносно відпові­дальності, що випливає із зіткнення суден внутрішнього плавання 1960 року, Міжнародна конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 року.

163