Глава 1. Загальні положення міжнародного приватного права

Своїм громадянам, які перебувають за її межами, Україна гаран­тує піклування та захист (ч. З ст. 25 Конституції).

Конституційні норми права є підґрунтям подальшого більш де­тального регулювання міжнародно-приватного відносин в законах і підзаконних нормативно-правових актах.

Серед спеціальних законів головним джерелом міжнародного приватного права слід визнати Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, який створювався з ура­хуванням останніх кодифікацій міжнародного приватного права в східних країнах. Він набув чинності з 1 вересня 2005 року*. В ньому містяться загальні поняття (зворотне відсилання, правова кваліфі­кація, автономія волі, взаємність тощо), а також колізійні норми, які визначають право, що підлягає застосуванню щодо статусу осіб, форми та змісту правочинів, речових прав, зобов'язального права, сімейних, спадкових, трудових, процесуальних та інших відносин.

Крім спеціального закону повністю присвячені регулюванню між­народних приватних відносин також закони України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р.[17], «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. [18], «Про біженців» від 21.06.2001 р. [19], «Про правовий статус закордонних українців» від 04.03.2004 р. [20] та ін. В економічній сфері спеціальними є закони України «Про режим іноземного інвестування» від 19^03.1996 р. [21], «Про зовніш-ньекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. [22] тощо.

Крім того, матеріально-правові норми міжнародного при­ватного права містяться також в ЦК України [23] і в низці інших нормативно-правових актів. ЦК України визнає учасниками цивіль­них правовідносин не тільки іноземців і осіб без громадянства, але й іноземні держави (ст. 2 Кодексу), закріплює за іноземцями, особами без громадянства, іноземнимі юридичними особами право приватної власності на землю у встановленому законом порядку (ч. 2,3 ст. 384 Кодексу). На рівні закону норми міжнародного приватного права є також в законах «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. [24], «Про

Другою спробою кодифікації міжнародного приватного права було включен­ня до проекту ДК України окремою книгою книги восьмої «Міжнародне приватне право». Але на етапі прийняття ЦК України ця книга була виключена з тексту Ко­дексу, і тільки 23 червня 2005 року був прийнятий спеціальний закон. Про історію кодифікації детальніше див.: Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред, проф. А. Довгерта. - К.: Український центр правничих студій, 2000. - 336 с; Очерки международного частого права / Под ред. А. Довгерта. - X.: ООО «Одиссей», 2007. - С.26 - 60.

23

свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Украї­ні» від 11.12.2003 р. [25], «Про зайнятість населення» від 01.03.1993 р. [26], «Про авторьке право і суміжні права» від 23.12.1993 р. [27], «Про захист прав споживачів» від 15.12.1993 р. [28], «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. [29].

Спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами, які повинні дітальніше урегулювати певні відносини, є: Консульський статут України від 02.04.1994 р. [ЗО]; Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію від 29.12.1995 р. [31];

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства до­зволу на працевлаштування в Україні від 01.11.1999 р. [32]; Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, від 28.01.1997 р. [33];

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контр­актів) від 06.09.2001р. [34] та ін.

(2) Міжнародні договори (угоди), на думку Л. Лунца, є дру­гим за значенням джерелом міжнародного приватного права [35, С 63]. Міжнародний договір - це укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою до­кументах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) (ст. 1 Закону України «Про міжнародні договори»)[36].

Міжнародні договори можна класифікувати залежно від суб'єктного складу:

1. двосторонні

2. багатосторонні.

2.1) універсальні (загальні) багатосторонні міжнародні договори;

2.2) регіональні багатосторонні міжнародні договори. Універсальними (загальнимі) є багатосторонні міжнародні до­ говори, які відкриті для всіх держав.

Регіональними є багатосторонні міжнародні договори, які від­криті для держав окремого регіону або економічної групи [13, С 21-22].

24