Завдання 4. Перелік документів, необхідних при реєстрації приватного підприємства

Перед реєстрацією погоджується найменування (з метою уникнення реєстрації двох підприємств з однаковими найменуваннями)

Перелік документів для державної реєстрації

1. Нотаріально посвідчений статут (7 примірників).

2. Реєстраційна картка*.

3. Квитанція, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

4. Документ, що підтверджує місцезнаходження підприємства, якщо воно не збігається з домашньою адресою засновника (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, тощо).

5. Нотаріально засвідчене доручення, якщо документи подає представник засновника.

6. Папка – швидкозшивач (2 штуки).

Пред'являються паспорти засновника та керівника, оригінали довідок про ідентифікаційний номер засновника та керівника.

Для включення до ЄДРПОУ

1. Реєстраційна картка встановленої форми*.

2. Дві квитанції про оплату.

Для взяття на облік у ДПІ

1. Заява за формою N 1-ОПП*.

2. Копії паспортів засновника , керівника та головного бухгалтера.

3. Копії довідок про ідентифікаційні номери засновника, керівника, головного бухгалтера.

4. Підтвердження місцезнаходження, якщо вона не збігається з домашньою адресою засновника.

5. Папка - швидкозшивач.

Для взяття на облік у фондах соціального страхування

1. Заяви встановлених форм*.

2. Копія паспорта і ідентифікаційного номера керівника.

Для дозволу на виготовлення печаток і штампів

1. Заява на ім'я начальника МВ УМВС*.

2. Взірці печаток та штампів, завірені керівником підприємства (2 екземпляри).

3. Витяг із статуту, якщо у статуті міститься опис логотипу печатки.

4. Квитанція про оплату.

Відомості, необхідні для заповнення заяв

1. Телефон підприємства.

2. Домашній та службовий телефон засновника, керівника та головного бухгалтера.

3. Паспортні дані засновника, керівника та головного бухгалтера.

4. Види діяльності (коди КВЕД та ЗКГНГ).

Термін реєстрації

Комплексна реєстрація (всі процедури ) - 10 робочих днів, у т.ч. державна реєстрація – 5 днів (звичайна реєстрація), 1 день-прискорена реєстрація.

• - зазначені форми друкуються у Реєстраційній палаті. (за наявності всіх інших документів).

ЗАВДАННЯ 5. Перелік документів, необхідних при реєстрації

підприємця - фізичної особи

1. Перелік документів для державної реєстрації

1. Реєстраційна картка *.

2. 2 фотокартки (3 х 4).

3. Копія довідки про ідентифікаційний номер.

4. Квитанція про внесення плати за державну реєстрацію.

5. Нотаріально засвідчене доручення – якщо документи подає представник засновника..

6. Пред'являється паспорт та оригінал довідки про ідентифікаційний номер.

Для взяття на облік у ДПІ

1. Заява за ф 5-ОПП *.

2. Копія паспорта (П.І.Б., ким виданий, місце проживання).

3. Копія довідки про ідентифікаційний номер.

4. Декларація про доходи.

5. Папка - швидкозшивач.

Для взяття на облік у фондах соціального страхування

1. Заяви встановлених форм *.

2. Копії довідки про ідентифікаційний номер.

Для дозволу на виготовлення печаток і штампів

1. Ескізи печаток та штампів.

2. Копія довідки про ідентифікаційний номер.

3. Квитанція про оплату.

Відомості, необхідні для заповнення заяв

1. Домашній та службовий телефон.

2. Паспортні дані.

3. Ідентифікаційний номер.

Термін реєстрації

Комплексна реєстрація(всі процедури ) - 10 робочих днів, в т.ч. виготовлення свідоцтва про державну реєстрацію – 5 днів (звичайна реєстрація), 1 день (прискорена реєстрація).

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

Мета роботи: ознайомитися з основними підходами щодо організації та управління виробництвом на малому підприємстві та розробити бізнес-план малої фірми.

Теоретичні відомості

Підприємницька ідея джерела і методи пошуку

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічним для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Проте попри особливості економічного й правового середовища, специфіки сфери діяльності, існують і загальні проблеми з якими стискаються справу підприємці. Однією з перших таких проблем є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому важливому етапі започаткування власного діла виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.

Джерела ідей можуть бути різними, починаючи від спеціальних досліджень і розробок, але найчастіше вони виходять від споживачів. У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати шанси на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання нової ідеї має бути комплексним, тобто ідею варто розглядати з різних сторін:

- рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

- наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

- виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;

- реальних можливостей залучення фінансових коштів (за необхідності іноземних інвестицій);

- стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі госдіяльності.

Джерела ідей також можуть відходити від:

• споживачів;

• працюючих фірм;

• парламентів і урядів.

Споживач є по суті вихідним пунктом формування ідеї нового продукту або послуги. Тому слід вести пошук формальних і неформальних способів виявлення його думки, що може привести до ініціювання споживачем перспективної ідеї бізнесу.

Детальний аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг тощо і обґрунтувати концепцію власного бізнесу [26, 32, 33].

Результати діяльності парламентів та урядів, які періодично оприлюднені, також можуть бути корисним джерелом нових підприємницьких ідей.

Власні або запозичені результати досліджень і розробок є найбільш плодотворним джерелом нових ідей щодо бізнесової діяльності.

Методи вибору підприємницької ідеї представлено на рис.4.1.

Р ис.4.1. Методи вибору підприємницької ідеї

Методи індивідуального пошуку.

Метод аналогії передбачає використання чогось подібного до вже відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або іншою літературою чи «підглянутого» в природі.

Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до вирішення нової проблеми:

- перевернути «догори ногами»;

- «вивернути» на протилежний бік;

- поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на усвідомлення якоїсь нової ідеї.

Порівняно з індивідуальними колективні методи є ефективнішими. Вони використовуються в другій групі методів пошуку підприєм­ницької ідеї (див. рис. 4.1).

Метод «мозкового» штурму зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми за допомогою, наприклад, проведення дискусії з конкретного кола питань. При цьому слід дотримуватись таких правил:

- не допускати критики і негативних коментарів щодо висловлювань опонентів;

- не відкидати нову ідею, якою б вона не була абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації в сучасних умовах.

Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки або коментаря. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей.

Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне висунен­ня ідеї з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, у якому викладена суть вирішуваної проблеми. Протягом певного часу (звичайно місяця) кожний учасник обговорення записує у блокнот власні ідеї щодо вирішення певної проблеми. Потім блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Лише після завершення цієї процедури організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення щодо нової підприємницької ідеї.

Методи активізації пошуку.

Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних запитань, що мають стимулювати власні міркування щодо висунутої нової ідеї. При використанні цього методу бажано мати попередньо розроблені блоки запитань (у багатьох країнах Заходу вони існують).

Сутність методу фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. Останній перебуває у фокусі перенесення і тому його названо фокальним. При цьому може виникнути низка варіантів вирішення. Досвід показує, що застосування цього методу дає добрі результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дає змогу знайти прийнятну підприємницьку ідею відносно розробки і освоєння виробництва нових товарів.

Метод морфологічного аналізу заснований на використанні «комбінаторики», тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи з закономірностей будови (морфології) об'єкта, що підлягає вивченню й аналізу. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей. Цей метод уможливлює огляд усіх реальних рішень проблеми і вибір оптимального варіанта.

У більшості підручників, навчальних посібників, рекомендацій консультантів, роботах окремих авторів мовиться про бізнес-плани як про один-єдиний документ внутрішньо фірмового планування. При цьому, щоб охопити плануванням максимальне число задач, що стоять перед фірмою, часто рекомендується надзвичайно громіздкі структури цих планів. Згідно цим рекомендаціям плани повинні розроблятися не менше ніж на 3—5 років, тобто повинні бути довгостроковими.

Так, аудиторська фірма "KPMG Peat Marwik" і Держбанк Австралії "Commonwealth Bank" рекомендують складати бізнес-план з 30—31 форми. Відома інтернаціональна консультаційно-аудиторська фірма "Ернст энд Янг" рекомендує розробляти бізнес-план з дев'яти розділів і трьох додатків. Група вчених чуваського університету пропонує макет бізнес-плану з 20 розділів і одного додатку. Служба "Тасис Генерального Директората" JA, Європейській Комісії рекомендує при розробці бізнес-плану в кожному розділі передбачати відповіді на десятки питань. Наприклад, в розділі "План виробництва і експлуатації" рекомендується відповісти на 58 запитань, які зведені в сім підрозділів. Щоб виконати такого роду рекомендації, фірма повинна мати крупні плановий, маркетингові і інші управлінські відділи, а малий бізнес, як відомо, їх не має.

Крім того, в більшості рекомендацій по бізнес-плануванню пропонуються бізнес-плани тільки одного типу. Лише в роботах, написаних самими підприємцями (наприклад, підприємцем з канади Д. Дойлом), рекомендується розрізняти плани діючого бізнесу (діючої фірми) і плани бізнесу, що розгортається (створюваної або тільки що створеної фірми).

А. Вайсман пропонує навіть цілу систему бізнес-планів, що, заслуговує найпильнішої уваги. Починати планування А. Вайсман пропонує з розробки щоденних планів, потім - тижневих, місячних, квартальних, річних, багаторічних і планів життя в цілому. Всі ці плани обов'язково корегуються за підсумками відповідного періоду (рис. 4.7).

Підприємець, що починає, не в змозі розробляти громіздкий план, який рекомендується солідними консультаційними фірмами або окремими професорами. Починаючи нову справу, підприємець може покладатися лише на відомі або розрахункові дані, які на практиці корегуватимуться і уточнюватимуться. Основна задача плану нового бізнесу - переконати вкладника капіталу (підприємця) в доцільності початого їм справи.

Рис. 4.7. Система планування (по Вайсману)

При цьому існує багато шляхів для початку підприємництва.

Можна почати проводити щось самому.

Так, наприклад, товар проводить і розсилає підрядчик під вашим прізвищем або під вашою фірмовою маркою.

Підрядчик проводить частину товару, а ви здійснюєте збірку, доведення, наладку і відправку його споживачу.

Ви продаєте сам продукт, товар або ліцензію на його виробництво. Розповсюдженням продукту, товару в цьому випадку займається той, кому ви його продали.

Ви продаєте права на виробництво продукту, товару, але продаж його відбувається через торгового агента, з яким ви укладаєте окрему угоду. Продавати товар ви можете самі, наймаючи комівояжерів, агентів по збуту і рекламі.

Ви можете повністю передати всі справи, пов'язані з продажем, своєму торговому агенту, відрахувати йому відсоток від прибутку або комісійні. Він ставить на ваш продукт, товар свою або вашу (залежно від того, як ви домовитеся) торгову марку. При цьому ви можете або ретельно контролювати його, або, можливо, вважатимете за краще отримати від нього тверду гарантію продажу і потім віддати йому все на відкуп.

Можна знайти людину, яка займатиметься продажем товару в межах регіону або за межею. Він може платити вам за надання йому права або комісійні, або відсотки від прибутку.

Можна віддати право продажу продукції тієї ж компанії, якої ви передали права на її виробництво.

Розглянемо бізнес-план існуючого бізнесу, який будується на звітних даних про виконання попереднього плану. Основна задача планування в цьому випадку полягає в усуненні виявлених недоліків, закріпленні і розвитку досягнутих позитивних тенденцій, більш точному обліку можливих ризиків. Надійність такого плану, значно вища, ніж плану бізнесу, що починається. В цьому випадку можна спрогнозувати окремі процеси на найближчі роки. Природно, за змістом цей бізнес-план значно відрізняється від плану бізнесу, що починається.

Проведений аналіз реальних бізнес-планів, а також рекомендацій по їх розробці показав, що в структурі планів не передбачається ряд дуже важливих показників, що характеризують якісний стан бізнесу. Наприклад, в планах вже діючого бізнесу відсутні дані про економічне зростання і його джерела. В планах бізнесу, що знов починається, не завжди прописана орієнтація підприємства на виробництво або на маркетинг, а від цього залежать внутрішня структура підприємства, його мету і способи їх досягнення.

У розділі по плануванню маркетингу немає чіткого визначення ринку, на якому передбачається діяти або вже діє підприємство. В результаті цей розділ плану мало конкретний, розпливчатий.

У ряді рекомендацій і методик по складанню бізнес-планів відсутні вимоги до планування чисельності найманих працівників, підвищення фінансової стійкості підприємства і ряду інших показників.

У загальному вигляді, згідно існуючим рекомендаціям, бізнес-план повинен складатися з наступних розділів (Додаток В).

1. Можливості фірми (резюме).

2. Види товарів (послуг).

3. Ринки збуту товарів (послуг).

4. Конкуренція на ринках збуту.

5. План маркетингу.

6. План виробництва.

7. Організаційний план.

8. Правове забезпечення діяльності.

9. Оцінка ризику і страхування.

10. Фінансовий план.

Розглянемо сутність кожного розділу і доцільність його включення в план.

Призначення першого розділу — дати відповіді інвесторам або кредиторам на два основні питання: "Що вони отримають при успішній реалізації цього бізнес-плану?" і "Який ризик втрати ними грошей?"

Цілком очевидно, що даний розділ доцільно включати в план бізнесу, розрахованого на зовнішнє фінансування, що тільки що починається. Для бізнесу, діяльність якого здійснюватиметься за рахунок підприємця, або для вже діючого бізнесу, переконувати кого-небудь в його доцільності не має сенсу.

Наступні чотири розділи: "Види товарів (послуг)", "Ринки збуту товарів (послуг)", "Конкуренція на ринках збуту" і "План маркетингу" за змістом дублюються і легко можуть бути з'єднані в один розділ: "План маркетингу". При цьому необхідність цього розділу актуальна лише для бізнесу, що починається.

Для вже діючого бізнесу повністю розробляти план маркетингу, в якому потрібно описувати вироблювані товари (послуги), ринки і умови їх збуту і т.п., немає необхідності. Єдине, що може бути потрібно при плануванні діючого бізнесу, — це внести корективи з цих питань, якщо при аналізі виконання плану за попередній рік виявиться необхідність розширення (звуження) асортименту вироблюваних товарів (послуг) або розширення (звуження, зміна) ринків їх збуту у зв'язку із збільшеною конкуренцією, зміною яких-небудь інших умов.

План виробництва, як виявляється з його назви, необхідний у випадках бізнесу, розрахованого на виробництво товарів (послуг). При цьому більш детально він повинен розроблятися при плануванні бізнесу, що починається, коли необхідно знати потребу у виробничих площах і потужностях, основних і оборотних фундаціях (засобах), джерелах постачання, тривалості виробничих (технологічних) циклів, режимі виробництва, виробничій програмі, організації контролю якості і т.д. Для діючого бізнесу в цьому розділі плану повинні бути передбачені заходи, необхідні для усунення недоліків, виявлених за наслідками аналізу виконання плану за попередній період.

Організаційний план також необхідно детально розробляти лише для бізнесу, що починається, бо в цьому випадку потрібно обґрунтувати організаційну структуру фірми, потребу в робочій силі і т.д.

Для діючого бізнесу в цьому розділі достатньо привести лише заходи щодо усунення недоліків в організації фірми, в організації праці і його оплаті.

Розділ "Правове забезпечення діяльності фірми" потрібен лише для бізнесу, що починається. Тут дійсно необхідно показати, на яких правових підставах проводитиметься бізнес.

Розділ "Оцінка ризику і страхування" потрібен для всіх видів бізнесу: як для бізнесу, що починається, так і для вже діючого бізнесу, бо ринкова кон'юнктура схильна несподіваним змінам. Наприклад, за незалежним від фірми обставинами попит може зрости або впасти, постачальники або покупці можуть розоритися або з'явитися нові, конкуренція може загостритися або знизитися і т.д.

Заключний розділ - "Фінансовий план" також необхідний для всіх типів і видів бізнесу. При цьому для бізнесу, що починається, фінансові показники визначаються на підставі розрахунку за даними попередніх розділів плану (план виробництва, збуту, організаційний план і т.п.), а для діючого бізнесу — ще і з урахуванням фактичних даних за попередній рік.

Таким чином, у моделі бізнес-плану для бізнесу, що починається, замість 10 розділів, на наш погляд, доцільно передбачати сім розділів, а для діючого бізнесу - п'ять розділів. Такий підхід до планування бізнесу відповідає рекомендаціям фахівців-практиків (Д. Доїла, А. Вайсмана), які також пропонують розроблювати бізнес-плани з невеликого числа розділів.

Пропонована модель бізнес-плану приведена на рис. 4.8.

Резюме складається для багатьох документів, у тому числі і ділового характеру. І, звичайно, воно особливо необхідно для такого значного за об'ємом документа, як бізнес-план.

Рис. 4.8. Моделі бізнес-плану

Фактично резюме є гранично скороченим рефератом плану, свого роду повідомленням про суть плану, намірах фірми. Проте за змістом резюме дещо відрізняється у випадку, якщо бізнес, що знов починається і вимагає значних зовнішніх інвестицій. В цьому випадку резюме повинне переконати майбутнього інвестора в серйозності і вигідності намірів фірми, примусити його докладніше познайомитися з планом.

При плануванні діючого бізнесу резюме повинне відбити основні зміни в діяльності підприємства: його економічне зростання, збільшення об'ємів діяльності, підвищення якості, прибутковості і т.п.

Структура резюме в бізнес-планах різного типу неоднакова. На рис. 4.9. приведені схеми резюме при плануванні діючого бізнесу і бізнесу, що починається.

Рекомендується, щоб резюме відповіло на два питання: "Що отримає майбутній кредитор при успішній реалізації цього бізнес-плану?" і "Який ризик втрати ним грошей?"

Згідно цих рекомендацій в резюме повинні бути визначені в пріоритетному порядку всі напрями діяльності фірми, цільові ринки фірми по кожному напряму і місце фірми на цих ринках. По кожному напряму повинна бути встановлена мета фірми і стратегії її досягнення. По кожній стратегії визначаються відповідальні особи.

Окрім цього в резюме рекомендується помістити інформацію, що дає уявлення про фірму, а також необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність.

Резюме в цілому, згідно даним рекомендаціям, повинне містити 15 видів відомостей. Проте багато відомостей з цих рекомендацій носять явно надуманий характер. Наприклад, навіщо поміщати в резюме питання "Що отримає майбутній кредитор при успішній реалізації бізнес-плану?". Ясно, що кредитор отримає свій кредит і встановлені за договором відсотки. І все. На щось інше кредитор не може навіть розраховувати.

Рис. 4.9. Структура резюме бізнес-плану бізнесу, що починається і діючого

Раз йдеться про бізнес, що починається, то найбільш ймовірно, що він здійснюватиметься по одному напряму і на одному ринку. Навіщо ж вимагати, щоб в резюме були освітлені всі напрями діяльності фірми, всі цільові ринки по кожному напряму, місце фірми на цих ринках і стратегії їх досягнення. Якщо все це освітити, то замість короткого резюме вийде розгорнений розділ плану.

Інші рекомендації по бізнес-плануванню пропонують складати резюме у вигляді таблиць. Так, рекомендуються три форми, в яких висловлюються потреба в інвестиціях, відомості про компанію, її засновників, що управляють, товарі, основних показниках плану. Таке резюме займе не менше три сторінки. Якщо всі ці відомості висловити у формі таблиці, то резюме уміщатиметься на одній сторінці.

Зразкова форма резюме бізнес-плану для бізнесу, що починається з потребою в зовнішньому фінансуванні приводиться нижче.

Розділи: 1. Відомості про фірму. Найменування.

1. Засновники і їх частка в капіталі.

2. Керівник і його стаж в області управління.

3. Консультанти і їх статус.

4. Місце розташування.

5. Зареєстровано (дата №).

2. Вид діяльності:

1. Продукт, його різновиди.

2. Призначення.

3. Річний об'єм виробництва.

4. Загальна потреба ринку.

5. Ринкова частка підприємства.

3. Потреба в зовнішніх інвестиціях:

1. Всього, тис. грн.

2. У тому числі на підготовку приміщення.

3. На придбання устаткування.

4. Потреба в кредиті:

1. Всього, тис. грн.

2. Для поповнення оборотних коштів.

5. Інші показники:

1. Чисельність персоналу, чоловік.

2. Витрати всього, тис. грн.

3. Прибуток всього, тис. грн.

4. Термін окупності (інвестицій/кредиту).

Що стосується резюме бізнес-плану для бізнесу, що починається, і не вимагає зовнішніх інвестицій або кредитування, то воно може бути розроблено по більш простій формі - без розділів 3, 4, пункту 5.4. Оскільки бізнес-план в цьому випадку не представлятиметься в зовнішні організації, то немає необхідності поміщати в резюме і відомості про фірму.

В резюме бізнес-плану для діючого бізнесу витікає необхідність помістити основні показники плану: плановане економічне зростання, збільшення об'ємів і підвищення ефективності діяльності, фінансової стійкості, продуктивності праці і зацікавленості персоналу в результатах роботи, зростання ринкової частки фірми.

Зразкова форма резюме бізнес-плану для діючого бізнесу приведена в табл. 4.10.

Особливості розробки основних розділів бізнес-плану.

Найскладнішим розділом бізнес-плану є план маркетингу, в якому обґрунтовується ринок збуту продукції (послуг) фірми. "План маркетингу" рекомендується розробляти за умови насичення ринку товарами, випуск яких планує фірма, з врахуванням перевищення пропозицій над попитом і наявності на ринку гострої конкуренції. Такі рекомендації обумовлені, бо в цьому випадку маркетингові дослідження абсолютно необхідні. Інакше проникнути на такий ринок буде неможливо.

Таблиця 4.10

Приблизна форма «Резюме» бізнес-плану діючого бізнесу

Розділи	Звіт за попередній рік	План на поточний рік
Економічний ріст, % В тому числі за рахунок екстенсивних факторів річний обсяг виробництва, %
Чисельність персоналу, чол.
Продуктивність праці, %
Витрати всього, % до обсягу виробництва
Прибуток всього, % до обсягу виробництва
Коефіцієнт загальної обертаємості засобів
Коефіцієнт обертаємості оборотних засобів
Коефіцієнт забезпечення власними засобами
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Коефіцієнт поточної ліквідності
Ринкова доля, %

Але, з іншого боку, підприємцю, що починає свій бізнес не доцільно одразу ж кидатися в коло насиченого ринку і вступати в запеклу сутичку з конкурентами. Краще, звичайно, почати діяльність з входження на дефіцитний ринок, де легше вибрати собі певний незайнятий сектор, або нішу, де конкуренції немає або вона незначна. Тоді ризик буде мінімальним.

Входити ж на насичений ринок з сильною конкуренцією можна лише у разі готовності майбутнього підприємства виступити з безумовно конкурентоздатною продукцією. Інакше ніякий інвестор або кредитор грошей на організацію бізнесу не дасть, бо втрата їх грошей буде неминуча. Тому такий крайній випадок тут детально не розглядається, хоча, як вже було вказано вище, можливість його не виключена.

При цьому необхідно пам’ятати, що для розробки серйозного плану маркетингу підприємство повинне мати спеціальну маркетингову службу, що для бізнесу, що починається, на перших порах навряд чи можливо.

Проте в бізнес-плані для діючого бізнесу спеціальні маркетингові дослідження можна і потрібно передбачати, але для їх виконання не обов'язково організовувати спеціальну маркетингову службу. В перші роки діяльності фірми у складі апарату управління достатньо мати одного кваліфікованого маркетолога, а для розробки спеціальних маркетингових досліджень доцільно запрошувати на договірній основі спеціалізовані фірми.