Третина усіх розірваних шлюбів у 2006 р. Припадає на шлюби тривалістю понад 10 років, а більше половини – на тривалістю понад 5 років. Фактори розлучуваності

Демографія разом з іншими науками (соціологією, юриспруденцією та ін.) досліджує причини і фактори розлучуваності. Демографію ці питання цікавлять з точки зору впливу розлучуваності на відтворення населення. Факторів і причин припинення шлюбу існує безліч, і не усі вони можуть бути виміряні кіль­кісно.

Серед демографічних факторів розлучуваності головне місце займає вік подружжя, який виступає у трьох вимірниках: вік взяття шлюбу, вік припинення шлюбу, різниця у віці подружжя (чоловіків і жінок). Кожний з цих вимірників має свій специфічний вплив на тривалість шлюбу та причини розриву шлюбу.

Другим важливим демографічним фактором розлучуваності є тривалість шлюбу. Дані таблиць 5.11 і 5.12 показують, що ймовірність розлучень спочатку підвищується, а потім поступово знижується.

Важливим фактором є число дітей в сім'ї. Дослідження показують, а статистичні дані підтверджують, що ймовірність розлучень вища в сім'ях без дітей, або з однією дитиною (табл. 5.13).

Таблиця 5.13

Розподіл розлучень в Україні за кількістю

спільних дітей, %

	2000	2006
Усього	100,0	100,0
у тому числі з числом спільних дітей:
– не було спільних дітей	41,5	41,4
– однією	44,9	47,2
– двома	12,2	10,1
– трьома і більше	1,4	1,3

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.122

Рівень розлучуваності у ті чи іншій країні також залежить від релігії, народних традицій, шлюбного та сімейного законодавства. Відомо, що в країнах, де сповідається іслам, рівень розлучуваності значно нижчий, ніж в інших країнах.

Жорсткість або послаблення законодавчих актів щодо процедури припинення шлюбу безпосередньо впливають на рівень розлучуваності в країні.

До 1917 р. в Росії розлучення були надзвичайно рідким явищем. Так, у 1897 р. серед православних (це 70 % усіх осіб у віці 20 років і старше) було зареєстровано лише 1132 розлучення. Основна причина полягала у жорстких вимогах законодавства. Розлучення допускалися за бажанням одного з подружжя лише за наявності однієї з трьох причин, а саме: доказаного перелюбства одного з подружжя, або недієздатність; засудження одного з подружжя з позбавленням усіх прав, або засланням до Сибіру; безвісна відсутність одного з подружжя ²⁵.

Протилежного напрямку мав вплив змін у законодавстві СРСР. У грудні 1965 р. був прийнятий Указ, відповідно до якого спрощувалася процедура реєстрації розлучень. У результаті число зареєстрованих шлюбів у 1966 р. майже удвічі перевищило їх число у 1965 р., що неможливо за нормальних умов. В Україні коефіцієнт розлучуваності складав: у 1965 р. 1,7 ‰ , а у 1965 р. – 3,1 ‰, що пояснюється реакцією населення на послаблення процедури розлучення (припинення публікації у пресі, відміна обов’язкового розгляду справи про розлучення у народному суді та ін.)

Суттєвим фактором, роль якого в останні роки підвищується, є суспільна думка щодо причин розлучень. В суспільстві відбувається певний дрейф мотивів від признання припинення шлюбу за поважних причин (безпліддя, перелюбство і т. п.) до признання його допустимості та навіть обов'язковості при відсутності кохання.

Наприкінці доцільно порівняти шлюбність та розлучуваність як складові процесу формування шлюбної та сімейної структури, що безпосередньо впливають на відтворення населення (рисунок 5.1).

Коефіцієнти шлюбності

Коефіцієнти розлучуваності

Рис. 5.1. Динаміка коефіцієнтів шлюбності та розлучуваності

в Україні у 1940 – 2006 рр.

На фоні стабільної відносно динаміки коефіцієнту розлучуваності спостерігаються значні коливання коефіцієнтів шлюбності населення України, хоча, починаючи з кінця 70-х років намітилася тенденція до їх скорочення. Підвищення шлюбності після 2000 р. є результатом вступу у шлюбоспроможний вік осіб народжених у 80-ті роки, коли мало місце підвищення народжуваності в Україні.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям: шлюб, фактичний, юридичний

2. Що таке традиційний та сучасний типи шлюбу?

3. Які категорії шлюбного стану визначаються під час перепису населення?

4. Дайте визначення категорій "сім'я" та "домогосподарство". Охарактеризуйте типи сімей.

5. Які коефіцієнти входять в систему показників, що характеризують рівень та інтенсивність шлюбності? Порядок їх розрахунку.

6. Яка різниця між населенням у шлюбоспроможному віці та шлюбоспроможним населенням?

7. Як обчислюються спеціальні коефіцієнти шлюбності?

8. Коефіцієнти розлучуваності. Порядок його обчислення та зміст.

9. Дайте визначення основних факторів розлучуваності.

РОЗДІЛ 6

НАРОДЖУВАНІСТЬ І ПЛІДНІСТЬ

Народжуваність і плідність як демографічні категорії. Джерела даних про народжуваність. Система показників рівня народжуваності. Аналіз динаміки народжуваності. Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка

Народжуваність і плідність

Народжуваність в демографії – масовий статистичний процес народження дітей у сукупності людей – населенні або поколінні. Народжуваність виявляється через події народження. Зазвичай приймають у розрахунок лише дітей, народжених живими – живонароджених. Народжуваність є позитивною стороною відтворення населення і характеризує появу в населенні нових членів (на відміну від смертності).

Дані про кількість народжених дітей одержують при реєстрації відповідно до діючого в країні законодавства.

Законом України встановлена відповідальність за своєчасну реєстрацію всіх народжень. Батьки повинні зареєструвати факт народження дитини у Відділі запису актів державної реєстрації в місячний термін. У Книзі запису актів про народження на спеціальному відривному талоні заповнюється другий примірник запису, який потім передається органам державної статистики для обробки.

При реєстрації фіксуються данні як про дитину, так і про її батьків, що при обробці дозволяє одержувати дані необхідні для вивчення народжуваності в країні.

Народжуваність як масовий процес слід відрізняти від індивідуальних народжень дітей у окремих жінок. Народжуваність – це соціальний процес, який формується в результаті дії соціальних сил і закономірностей в конкретних історичних умовах. Індивідуальне народження дитини у окремої жінки – подія біологічного характеру.

При вивченні народжуваності слід чітко відрізняти два поняття – плідність і народжуваність. Плідність це біологічний потенціал, фізіологічна здатність жіночого організму до дітонародження. Плідність реалізується у формі народжень, викидів, абортів. Народжуваність є одна з форм реалізації плідності, результатом репродуктивної поведінки жінок або сімей.

Показники народжуваності

При вивчені народжуваності застосовується система показників, що характеризують як загальний її рівень і динаміку, так й інтенсивність.

Показники народжуваності підрозділяються на дві групи:

• показники, що характеризують народжуваність за певний період часу (як правило рік);

• показники, що характеризують народжуваність у певного покоління (когорти) жінок, їх репродуктивну історію.

Для розуміння змісту цих показників необхідно зробити деякі пояснення.

При аналізі будь-яких демографічних процесів треба виходити з того, що координатою всіх подій, які відбуваються в житті людей є час. В демографії час виступає в двох вимірниках:

• перший – це звичайний календарний час. Усі події, які відбуваються в реальному часі, прив'язані до тієї чи іншої дати або періоду часу;

• другий вимірник – це тривалість перебування в тому чи іншому демографічному стані (вік, як час перебування в стані життя, тривалість перебування в шлюбі, в стані бездітності та ін.).

У зв'язку з цим у демографії розрізняють подовжний (або когортний) аналіз і поперечний (періодичний) аналіз.

При поперечному аналізі йдеться про події, що відбувалися в сукупності сучасників протягом того чи іншого періоду часу (року).

Подовжний (когортний ) аналіз – це аналіз подій, що відбувалися в тій чи іншій когорті, або сукупності ровесників. Наприклад, можна відслідковувати народження дітей, припинення шлюбів або смерті в сукуп­ності тих, хто взяв шлюб в один і той же рік. Когортою в демографії називають сукупність осіб, що сформувалася за ознакою настання в один і той же період часу (як правило календарний рік) певної події, яка впливає на демографічні процеси в цій сукупності (взяття шлюбу, одержання певного рівня освіти, зміна місця проживання тощо).

Тепер перейдемо безпосередньо до показників першої групи, що характеризують народжуваність за певний період часу (поперечний аналіз). До цієї групи входять:

• загальний коефіцієнт народжуваності;

• спеціальний коефіцієнт народжуваності;

• вікові коефіцієнти народжуваності;

• сумарний коефіцієнт народжуваності;

• коефіцієнти шлюбної та позашлюбної народжуваності.

Усі ці показники пов'язані між собою, але кожний має самостійне значення і надає специфічну характеристику процесу народжуваності.

Але на початку варто звернутися до показника, який побічно в певній мірі характеризує результативність народжуваності, і для розрахунку якого необхідно мати лише дані про структуру населення. Це так званий коефіцієнт дітності. Він розраховується як відношення числа дітей віком 0-4 (0-9) років до чисельності жінок репродуктивного віку (15-49 років). Коефіцієнт не дає безпосередню характеристику процесу народжуваності, але може використовуватися для первинної оцінки народжуваності, а також для порівняння рівня народжуваності в різних країнах. Чим вищий рівень народжуваності, тим вище значення коефіцієнту дітності і навпаки. Коефіцієнти дітності в Україні у порівнянні з деякими країнами наведено у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Коефіцієнти дітності в деяких країнах

на початку ХХІ століття

Країна	Число дітей, тис. осіб		Чисельність жінок репродуктивного віку, тис. осіб	Коефіцієнт дітності
	віком 0-4 роки	віком 0-9 років		віком 0-4 роки	віком 0-9 років
Україна	2090	4065	12238	0,1708	0,3322
Росія	6867	13203	37734	0,1820	0,3499
Білорусь	444	901	2565	0,1731	0,3513
Італія	2673	5330	14977	0,1785	0,3559
Німеччина	3764	7759	21294	0,1768	0,3644
США	19769	39544	74157	0,2666	0,5332
Франція	3768	7355	15360	0,2453	0,4788
Швеція	459	1001	2213	0,2074	0,4522

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.559

У порівнянні з 1990 р. коефіцієнти дітності в Україні скоротилися: К_0-4 – з 0,2264 до 0,1785, а К_0-9 – з 0,5156 до 0,3559, що свідчить про скорочення народжуваності у 1995-2005 рр. у порівнянні з 1980-1999 рр.

Вихідним показником для розрахунку усіх коефіцієнтів народжуваності виступає загальна кількість народжених. Кількість народжених в Україні у 1970-2006 рр. представлено у таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Кількість народжених в Україні

у 1970-2006 рр., тис. осіб

Рік	Усього	У тому числі		Рік	Усього	У тому числі
		хлопчики	дівчатка			хлопчики	дівчатка
1970	719,2	369,3	350,0	1997	442,6	227,7	214,9
1975	738,9	378,1	360,8	1998	419,2	215,5	203,8
1980	742,5	380,6	361,8	1999	389,2	200,9	188,3
1985	762,8	391,2	371,5	2000	385,1	199,4	185,7
1990	657,2	338,3	318,9	2001	376,5	194,1	182,4
1991	630,8	323,9	306,9	2002	390,7	201,9	188,7
1992	596,8	306,8	290,0	2003	408,6	210,2	198,4
1993	557,5	286,9	270,6	2004	427,2	219,9	207,3
1994	521,5	268,7	252,9	2005	426,1	219,6	206,5
1995	492,9	253,9	238,9	2006	460,4	236,3	224,1
1996	467,2	241,3	225,9

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.63

Починаючі з середини 80-х років минулого століття почалося скорочення кількості народжених. У 2001 р. кількість новонароджених скоротилася у порівнянні з 1985 р. більше, ніж удвічі.

Але загальна кількість народжених не є вимірником народжуваності як демографічного процесу, оскільки її величина залежить від чисельності населення. Цей показник не може використовуватися для динамічних і міждержавних порівнянь. Народжуваність (як і смертність, шлюбність тощо) завжди характеризується тільки відношенням числа народжених дітей до тієї чи іншої чисельності населення.

Це означає, що необхідно перейти до відносних показників народжуваності, які б не залежали від чисельності населення, тобто до коефіцієнтів та ймовірностей.

Найпростішим відносним показником, що найчастіше використовується для характеристики народжуваності є загальний (грубий) коефіцієнт народжуваності, який розраховується за формулою:

‰, (6.1)

де: N – абсолютна кількість народжених за рік; S – середнє населення; Т – тривалість періоду.

Наприклад, загальна кількість народжених у 2006 р. в Україні була 460,4 тисяч. Чисельність населення на 01.01.2006 р. – 46929,5 тисяч, на 01.01.2007 р. – 46646,0 тисяч осіб. Загальний коефіцієнт народжуваності буде:

‰

Динаміка загальних коефіцієнтів народжуваності в Україні за 1960-2006 рр. наведена у таблиці 6.3 і додатку 4.

Таблиця 6.3

Загальні коефіцієнти народжуваності

в Україні у 1940 – 2007 рр.

Роки	ЗКН, ‰	Роки	ЗКН, ‰
1940	27,3	2001	7,7
1950	22,8	2002	8,1
1960	20,5	2003	8,5
1970	15,2	2004	9,0
1980	14,8	2005	9,0
1990	12,7	2006	9,8
2000	7,8	2007	10,2

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.63

Протягом другої половини ХХ століття в Україні спостерігалося постійне скорочення народжуваності. Лише на початку ХХІ століття почалося зростання загального коефіцієнту, хоча рівень його залишається дуже низьким.

Теоретично загальний коефіцієнт народжуваності може варіюватися в широких межах. Протягом свого життя при відсутності будь-яких обмежень жінка в інтервалі від 15 до 50 років може народити в середньому 8-9 дітей, тобто одну дитину в чотири роки. За цих умов кількість народжених дітей буде вчетверо менше чисельності жінок 15-49 років. Якщо дітородний контингент складає 25 % населення, то число народжених щорічно дітей буде приблизно (25 % /4) 6,25 %, або 62,5 ‰. Ця величина і є максимальним рівнем загального коефіцієнта народжуваності (біологічним максимумом).

Що стосується мінімального рівня, то теоретично за особливо несприятливих умов він може знизитися майже до нуля, але історія не знає таких прикладів для більш – менш значної чисельності населення. Навіть у блокадному Ленінграді, де жінки втрачали спроможність до зачаття, були випадки народження дітей.

Для оцінки рівня загального коефіцієнту народжуваності користуються спеціальними критеріями. У таблиці 6.3 представлена міжнародна шкала оцінки рівня народжуваності з прикладами окремих країн світу.

Таблиця 6.4

Міжнародна шкала оцінки рівня загального

коефіцієнта народжуваності

Коефіцієнт народжуваності, ‰	Характеристика коефіцієнта	Країни, де спостерігався у 2007 р.
До 10	Надзвичайно низький	Австрія, Італія, Німеччина, Тайвань
10 – 12	Дуже низький	Білорусь, Болгарія, Грузія, Канада, Польща, Росія, Україна, Чехія
12 - 16	Низький	Австралія, Вірменія, Ірландія, Китай, Латвія, Литва, США, Естонія
16 - 25	Середній	Азербайджан, В’єтнам, Ізраїль, Індія, Індонезія, Казахстан, Туреччина, Туркменістан, Узбекистан
25 - 35	Високий	Північна Африка, Ірак, Нікарагуа, Пакистан, Сирія, Таджикистан, Еквадор
35 - 50	Дуже високий	Західна Африка, Афганістан, Кенія, Конго, Нігерія, Ефіопія
50 і більше	Надзвичайно високий	Гвінея-Бісау, Ліберія

Джерело: demoscope.ru

Значення загального коефіцієнта народжуваності залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто середнього числа дітей, народжених за рік, але й від демографічних та інших структур, у першу чергу статево-вікової та шлюбної.

Для одержання більш точних показників, позбавлених впливу різних структурних факторів, розраховують спеціальні та часткові коефіцієнти.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності або загальний коефіцієнт плідності розраховується як відношення числа живонароджених дітей до середньої чисельності жінок віком від 15 до 50 років (15-49 років):

(6.2)

де: – середня чисельність жінок плідного віку.

Між загальним коефіцієнтом народжуваності та спеціальним коефіцієнтом існує така залежність:

, (6.3)

де: – спеціальний коефіцієнт народжуваності,

– частка жінок плідного віку в загальній чисельності населення.

Оскільки частка жінок плідного віку в загальній чисельності населення складає приблизно 25% (одну четверту), спеціальний коефіцієнт приблизно в чотири рази перевищує значення загального коефіцієнту народжуваності.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності, в свою чергу, знаходиться під впливом структури, але не всього населення, а тільки жінок віком 15-49 років. Тому виникає необхідність обчислення більш точних коефіцієнтів, а саме вікових (повікових) коефіцієнтів народжуваності, які характеризують очищену від впливу будь-яких структур інтенсивність народжуваності у конкретній вікові групі жінок.

Вікові коефіцієнти народжуваності розраховуються за однолітніми або п'ятилітніми групами жінок в інтервалі від 15 до 50 років за формулою:

(6.4)

де: N_x а – число народжень у жінок віку "х" років; – середньорічна чисельність жінок віку "х" років.

Для цього розрахунку необхідно мати не тільки загальне число на­роджених, а й розподіл їх за віком матері для однорічних або п’ятирічних вікових інтервалів. При розрахунку вікових коефіцієнтів прийнято усі народження у матерів молодше за 15 років відносити до віку 15 років (або 15-19), а усіх народжених матерями старше за 50 років – до віку 49 або 44-49 років.

У таблиці 6.5 наводиться динаміка вікових коефіцієнтів народжуваності в України, розрахованих для п’ятирічних вікових інтервалів.

Таблиця 6.5

Динаміка вікових коефіцієнтів народжуваності

в Україні у 2006 рр.

Роки	Число народжених в середньому за рік на 1000 жінок у віці
	до 20	20-24	25-29	30-34	35-39	40-44	45-49	15-49
1958-1959	28,1	150,9	137,4	85,1	44,6	11,5	1,6	70,7
1969-1970	33,1	160,1	110,1	68,3	29,2	7,2	0,7	55,2
1980-1981	48,3	163,0	102,2	50,8	18,2	4,2	0,3	58,2
1990	59,1	161,7	87,7	41,5	15,1	3,4	0,2	53,3
2000	32,1	94,9	57,7	26,5	8,7	1,9	0,1	30,6
2005	28,6	88,8	71,7	37,7	13,3	2,3	0,1	34,4
2006	29,5	92,2	79,4	42,7	15,5	2,5	0,1	37,5

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К.

Наведені дані показують, що:

• по-перше, інтенсивність народжуваності суттєво варіюється в залежності від віку жінок. В молодих вікових групах спостерігається підвищення народжуваності, за якої слідує її скорочення до мінімуму наприкінці репродуктивного періоду;

• по-друге, відбувалося інтенсивне скорочення інтенсивності народжуваності у всіх вікових групах, за виключенням наймолодшої групи до 20 років.

На графіку 6.1 представлені криві вікових коефіцієнтів народжуваності в Україні у 1959-2006 рр., які характеризують процес скорочення народжуваності у цей період.

1958-59

1990

2006

Рис. 6.1. Вікові коефіцієнти народжуваності

в Україні у 1958-2006 рр.

Як видно на графіку, більш низькому рівню народжуваності відповідає не тільки менша за висотою крива, але й її зсув вліво, до вісі ординат, тобто лівостороння асиметрія.

Вікові коефіцієнти можуть бути базою для розрахунку спеціального та загального коефіцієнтів народжуваності. Вони розраховуються за формулою середньої арифметичної зваженої:

, (6.5) або (6.6)

де: – чисельність жінок в х – віковій групі; – частка жінок х – вікової групи в загальній чисельності жінок репродуктивного віку. Загальний коефіцієнт народжуваності представляє собою додаток спеціального коефіцієнта на частку жінок репродуктивного віку в загальній чисельності населення (формула 6.3).

Приклад розрахунку загального, спеціального коефіцієнту та вікових коефіцієнтів народжуваності наводиться у таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

Розрахунок загального, спеціального

та вікових коефіцієнтів народжуваності

	Вихідні дані		Розрахунок коефіцієнтів
Віковий інтервал, х	число народжень, Nx,, тисяч	середня чисельність жінок, Sx, тисяч	вікові коефіцієнти народжуваності, ‰	питома вага жінок віку "х"	розрахунок спеціального коефіцієнту народжуваності
1	2	3	4	5	6
Алгоритм розрахунку			2 / 3  1000	Sx / Sx	4  5
15-19	49,8	1700.0	29,3	0,138	4,1
20-24	172,6	1877,4	91,9	0,153	14,0
25-29	135,7	1711,6	79,3	0,139	11,0
30-34	71,7	1682,7	42,6	0,137	5,8
35-39	24,8	1599,6	15,5	0,130	2,0
40-44	4,4	1765,3	2,5	0,144	0,4
45-49	0,2	1953,9	0,1	0,159	0,0
	459,2	12290,5	37.4	1,000	37,4

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К. 2007. с. 25-26; 317-318

Таке ж значення спеціального коефіцієнту можна одержати на основі абсолютних даних, скористувавшись формулою 6.5.

Якщо відомо, що питома вага жінок репродуктивного віку в загальній чисельності населення складає 26,4 %, можна, користаючись формулою 6.4, визначити загальний коефіцієнт народжуваності:

n = 37,4  0,264 = 9,8 ‰

Як вказувалося вище, значення спеціального коефіцієнту перевищує значення загального коефіцієнта приблизно у 4 рази (37,4 / 9,8 = 3,8).

Вікові коефіцієнти мають ту перевагу перед загальним і спеціальним коефіцієнтами, що вони повністю вільні від впливу вікової структури як населення в цілому, так і жінок репродуктивного віку. Але для аналізу народжуваності за їх допомогою необхідно розглядати значне число показників (35 при однорічних інтервалах і 7 – при 5-тирічних). Запобігти цієї незручності можна, обчисливши кумулятивні коефіцієнти народжуваності, серед яких найбільшу розповсюдженість має сумарний коефіцієнт народжуваності.

Сумарний коефіцієнт народжуваності є узагальнюючим показником народжуваності за рік і представляє собою число дітей, яке народили б 1000 жінок (або одна жінка) за весь репродуктивний період за умов відсутності смертності та збереження вікових коефіцієнтів народжуваності, які спостерігалися в рік, для якого проводиться розрахунок. Сумарний коефіцієнт вищий за 4,0 вважається високим, а менший за 2,15 – низьким.

Сумарний коефіцієнт народжуваності для однолітніх вікових груп розраховується як сума вікових коефіцієнтів в інтервалі 15 – 49 років:

(6.7)

Якщо розрахунок проводиться для 5-тирічних інтервалів, користуються формулою:

(6.8)

Ділення на 1000 приводить значення коефіцієнта до однієї жінки.

Сумарний коефіцієнт народжуваності одержують як суму вікових коефіцієнтів для всього репродуктивного періоду, тобто для всього інтервалу 15-49 років. Але такий розрахунок можна зробити для будь-якого віку у межах репродуктивного періоду. Одержані таким чином показники називаються кумулятивними коефіцієнтами народжуваності до відповідного віку:

(6.9)

Вони показують, яке в середньому число народжень мало покоління (когорта) жінок до певного віку (16, 17, 18 … 50 років для однорічних і 20, 25, 30 …50 років для 5-тирічних вікових інтервалів). Кумулятивний коефіцієнт для віку 50 років дорівнює значенню сумарного коефіцієнту і характеризує вичерпану народжуваність когорти. Приклад розрахунку цих коефіцієнтів наводиться у таблиці 6.7.

Таблиця 6.7

Розрахунок сумарного та кумулятивних

коефіцієнтів народжуваності

Вікові групи	Вікові коефіцієнти народжуваності, ‰	Розрахунок кумулятивних коефіцієнтів	У % до сумарного коефіцієнта	Рік народ-ження когорти
15-19	29,0	529,0/1000=0,145	12,4	1984-1988
20-24	92,3	5(29,0+923)/1000=0,607	51,7	1979-1983
25-29	67,1	5(29,0+92,3+67,1)/1000==0,942	80,4	1974-1978
30-34	33,0	5(29,0+92,3+67,1+ +33,0)/1000=1,107	94,5	1969-1973
35-39	10,9	5(29,0+92,3+67,1+ +33,0+10,9)/1000=1,162	99,1	1964-1968
40-44	2,0	5(29,0+92,3+67,1+ +33,0+10,9+2,0)/1000= =1,172	100,0	1959-1963
45-49	0,1	5(29,0+92,3+67,1+ +33,0+10,9+2,0+ +0,1)/1000=1,172	100,0	1954-1958
Сумарний коефіцієнт: 5(29,0+92,3+67,1+33,0+10,9+2,0+0,1)/1000=1,172

Цінність коефіцієнтів кумулятивної та сумарної народжуваності полягає в тому, що вони дозволяють одним числом, величина якого не залежить від впливу вікової структури, характеризувати рівень народжуваності в будь-якій країні та забезпечує таким чином міжтериторіальні та динамічні порівняння.

У розділі 5 відмічалося, що для простого відтворення населення значення сумарного коефіцієнта народжуваності повинно бути не меншим як 2,6. Фактичний сумарний коефіцієнт народжуваності в України у 2006 р. дорівнював 1,254.

Якщо поділити фактичний сумарний коефіцієнт (1,254) на його теоретичне значення (2,6), то узнаємо, що сучасний рівень народжуваності забезпечує відтворення населення лише на 48%.

Часткові коефіцієнти народжуваності розраховуються для усунення інших демографічних і недемографічних структур. Прикладами таких коефіцієнтів виступають спеціальні коефіцієнти шлюбної та позашлюбної народжуваності, які розраховуються за формулами:

(6.10) (6.11)

При їх розрахунку виникають деякі проблеми, пов'язані з фактичним і юридичним статусом шлюбу, що приводить до деякого викривлення значення цих показників. Тому позашлюбну народжуваність краще характеризує частка позашлюбних народжень серед усіх народжень.

Динаміка позашлюбної народжуваності в Україні характеризується даними таблиці 6.7.

Таблиця 6 .7

Динаміка позашлюбної народжуваності в

Україні, 2000-2006, %

Рік	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість
2000	17,3	17,7	16,6
2001	18,0	18,3	17,5
2002	19,0	19,3	18,4
2003	19,9	20,0	19,6
2005	21,4	21,2	21,8
2006	21,1	20,8	21,9

Як видно в останні роки коефіцієнт позашлюбної народжуваності має стійку тенденцію до зростання.

Аналіз динаміки народжуваності

Індексний метод надає можливості визначити роль окремих факторів, що обумовлюють зміну рівня народжуваності.

Візьмемо формулу загального коефіцієнта народжуваності, яка відображає його співвідношення з віковими коефіцієнтами народжуваності:

(6.12)

Перша дріб представляє собою спеціальний коефіцієнт народжуваності, який, в свою чергу, можна представити як:

а загальний коефіцієнт народжуваності: (6.13)

де: n_x – вікові коефіцієнти народжуваності; d_x – частка жінок віку "х" у чисельності жінок репродуктивного віку; d – частка жінок репродуктивного віку у загальній чисельності населення.

Тоді індекс загального коефіцієнта народжуваності буде представляти систему взаємопов’язаних індексів:

(6.14)

або (6.15)

Перша дріб у правій частині рівняння (співвідношення d) показує зміну загального коефіцієнта за рахунок зміни частки жінок 15-49 років у населення; другий індекс - I_d (індекс постійного складу) характеризує зміну того ж загального коефіцієнта народжуваності за рахунок змін вікових коефіцієнтів народжуваності, тобто власно самої народжуваності; третій індекс – I_dx навпаки, показує зміну загального коефіцієнта народжуваності за рахунок зміни тільки вікової структури жінок (індекс змінного складу). Незважаючи на зовнішню складність формули, вона дуже легко обчислюється, бо необхідно розрахувати тільки один елемент, а саме: . Інші елементи можна знайти у відповідних публікаціях Держкомстату.

Приклад: За даними додатків 2, 4, і 7 одержимо такі вихідні дані для розрахунку системи індексів (таблиця 6.8):

Таблиця 6.8

Розрахунок індексів динаміки народжуваності

в Україні у 2001-2006 рр.

	2001	2006
Загальний коефіцієнт народжуваності, ‰	7,7	9,8
Спеціальний коефіцієнт народжуваності - nxdx, ‰	30.0	37.5
Частка жінок репродуктивного віку у загальній чисельності населення - dx, %	25,9	26,4
= 36,3

Скористувавшись формулою 6.14 одержимо:

Як видно, протягом 2001-2006 рр. відбулося зростання загального коефіцієнту народжуваності на 27,3 %. На його зростання позитивно вплинули як вікова структура населення в цілому, так й структура репродуктивного контингенту жінок. При цьому основне зростання відбулося за рахунок підвищення вікових коефіцієнтів, тобто власне народжуваності.

Фактори народжуваності

Довгий час у дослідженнях народжуваності панував так званий факторний підхід, суть якого полягає в наступному:

- демографічний показник народжуваності (загальний, спеціальний коефіцієнти та інші) порівнювалися з кількісними характеристиками тих чи інших соціально-економічних процесів (рівень доходу, освіта, житлові умови тощо), які, за думкою дослідників, прямо або опосередковано впливають на рівень народжуваності (є її факторами).

Було розроблено безліч класифікацій факторів, автори яких конкурували між собою за право переваги своєї класифікації. На схемі 6.1 наведено одну з таких класифікацій, автором якої був радянський демограф Б.Ц. Урланіс.

Б уло висунуто низку теорій розвитку населення в різних соціально-економічних формаціях. Зокрема "соціалістичний закон народонаселення" визначав, що з побудовою соціалізму і поліпшенням умов життя мільйонів трудящих, народжуваність буде підвищуватися, а темпи цього підвищення зростати.

Схема 6.1. Класифікація факторів та причин народжуваності

В основі факторного підходу лежить постулат безпосередності, тобто безпосереднього впливу окремих факторів на рівень і динаміку народжуваності. Аналіз зводився по суті до порівняння індикаторів народжуваності з соціально-економічними змінними. Причому, якщо індикатори народжуваності підлягають кількісному вимірюванню, то цього не можна сказати про такі складні соціально-економічні перемінні, як доход, рівень освіти та ін.

Цей підхід ігнорував по суті соціальну природу народжуваності, той очевидний факт, що число дітей в сім'ї є результатом поведінки людей, підсумком численних і підчас суперечливих рішень. Не було знайдено пояснення парадоксу зворотного зв'язку між доходом і числом дітей в сім'ї.²⁶

Важливе значення в вивченні народжуваності має дослідження репродуктивної поведінки населення. Демографічна поведінка – це система дій та відносин, результатом яких є народження або відмова від народження дитини в шлюбі або поза шлюбом.

Репродуктивна поведінка має дві сторони – позитивну і негативну. Позитивна сторона характеризує такі дії та відношення, які пов'язані з прагненням до народження відповідного числа дітей в сім'ї. Негативна сторона, навпаки, характеризує дії та відношення, спрямовані на відмову від народження. Ця сторона репродуктивної поведінки визначається як регулювання народжуваності, сімейний контроль народжуваності, планування сім'ї.

В основі репродуктивної поведінки лежить потреба в дітях, як один з елементів загальної системи потреб людини.

Другим важливим елементом демографічної поведінки виступають репродуктивні норми. Репродуктивні норми – це детерміновані суспільним життям принципи та зразки поведінки щодо кількості дітей в соціальних групах, до яких належить або бажає належати індивід.

Протягом тисячоліть в історії людства існували норми багатодітності, які були детерміновані демографічно, економічно і соціально. Лише за нових часів на зміну їм прийшли соціальні норма малодітності, причина чому лежить в глибоких соціально-економічних перетвореннях, що принесли з собою капіталізм і формування конкурентного ринкового середовища.

Потребу в дітях неможливо виміряти. Це пов'язано з тим, що вона безпосередньо не спостерігається, а лише виявляється в конкретних сімейних ситуаціях.

Індивідуальна потреба в дітях виявляється в тому чи іншому бажаному числі дітей в залежності від реальних або гіпотетичних умов життя та їх можливих змін (точніше кажучи, від того, як вони сприймаються конкретною людиною).

Отже, рівень народжуваності, що склався на тій чи іншій території (країна, регіон, континент, земна куля) в певний період часу і вимірюється відомими в демографії показниками (загальний, сумарний, спеціальний, часткові коефіцієнти народжуваності), є функцією двох змінних. Перша – це демографічна структура, тобто розподіл населення за віком, статтю, шлюбному та стану. Друга змінна – це репродуктивна поведінка, виразом якої в демографії виступають середнє число дітей в сім'ї і середнє число дітей народжених жінкою за все її життя.

Запитання для самоконтролю

1. Як визначаються в демографії народжуваність і плідність?

2. Які показники існують для визначення рівня народжуваності, порядок їх розрахунку?

3. Який взаємозв'язок між загальним, спеціальним і частковими коефіцієнтами народжуваності?

4. Що означає сумарний коефіцієнт народжуваності та як він розраховується?

5. Яке значення мають кумулятивні коефіцієнти і як вони розраховуються?

6. Що таке репродуктивна поведінка і які основні поняття її характеризують?

РОЗДІЛ 7

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ СМЕРТНОСТІ

Демографічне поняття смертності. Показники рівня смертності та їх аналіз. Смертність за причинами.