Коефіцієнти шлюбності

Якщо поняття "шлюб" відноситься до соціального інституту, а поняття "взяття шлюбу" характеризує індивідуальний акт створення шлюбного союзу між чоловіком і жінкою, то термін "шлюбність" означає масовий процес формування шлюбних пар в населенні або поколінні при взятті першого та повторних шлюбів.

Як демографічний процес шлюбність знаходиться в тісному зв'язку з відтворенням населення і виступає як один із головних факторів народжуваності та смертності.

Шлюбність в демографії вимірюється за допомогою системи показників. Загальним положенням для більшості з них є те, що вони базуються на поточній реєстрації шлюбів і тому характеризують тільки легальні юридично оформлені шлюби. За цих обставин вони не дають реальної картини шлюбності, особливо в сучасних умовах, коли частка альтернативних шлюбів дуже значна. В цьому полягає їх основний недолік. Більш точну оцінку шлюбності можна одержати на підставі даних переписів населення та спеціальних соціально-демографічних обстежень.

Вихідним показником виступає загальне число шлюбів, взятих за певний період часу (як правило за рік). Як всякий абсолютний демографічний показник, число шлюбів залежить від загальної чисельності та структури населення, зокрема шлюбної, що вже склалася в населені. Тому для міжрегіональних порівнянь він не може бути використаним.

У систему відносних показників (коефіцієнтів) шлюбності входять:

• загальний коефіцієнт шлюбності;

• спеціальні коефіцієнти шлюбності;

• спеціальні вікові коефіцієнти шлюбності;

Загальний коефіцієнт шлюбності представляє собою відношення числа осіб, які взяли шлюб у даному році до середньої чисельності населення.

‰, (5.2)

де: В – кількість зареєстрованих шлюбів; – середня чисельність населення за період Т.

Загальний коефіцієнт шлюбності вільний від впливу загальної чисельності, але подібно усім загальним коефіцієнтам, залежить від особливостей демографічної структури, у першу чергу вікової та шлюбної.

У таблиці 5.6 та на рисунку 5.1 (в кінці розділу) наводиться динаміка абсолютної кількості зареєстрованих шлюбів та загальних коефіцієнтів шлюбності в Україні.

Таблиця 5.6

Динаміка абсолютної кількості зареєстрованих шлюбів

і загальних коефіцієнтів шлюбності, Україна, 1940-2006

Роки	Шлюби, тисяч	ЗКШ, ‰	Роки	Шлюби, тисяч	ЗКШ, ‰	Роки	Шлюби, тисяч	ЗКШ, ‰
1950	433,5	11,7	1993	427,9	8,2	2000	274,5	5,6
1960	458,9	10,7	1994	399,2	7,7	2001	309,6	6,4
1970	465,8	9,8	1995	431,7	8,4	2002	317,2	6,6
1980	463,3	9,3	1996	307,5	6,0	2003	371,0	7,8
1990	482,8	9,3	1997	345,0	6,8	2004	278,2	5,9
1991	493,1	9,5	1998	310,5	6,2	2005	332,1	7,1
1992	394,1	7,6	1999	344,9	6,9	2006	355,0	7,6

Джерела: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2000. с.67-68,

2007.с 78

Звертає увагу нестійкий характер динаміки загального коефіцієнту шлюбності, особливо у 90-ті роки. Причиною такого положення вважається соціально-економічна криза 1990-х рр., а також перехід України до європейського типу шлюбності, для якого характерні високий вік взяття шлюбу та висока частка осіб, які віддають перевагу життю без шлюбу (так звана "остаточна безшлюбність"), а також розповсюдження незареєстрованих шлюбів.

Як видно із формули (5.2), число взятих шлюбів відноситься до загальної чисельності населення, до якої входять діти у віці до 15 років, а також особи, які вже перебувають у шлюбі. Тому загальний коефіцієнт шлюбності, як і інші загальні коефіцієнти, називають грубим і використовують для первинної оцінки шлюбності. У зв’язку з цим виникає необхідність розрахунку відносних показників, які позбавлені цих недоліків.

Більш точний вимір рівня шлюбності забезпечують спеціальні коефіцієнти шлюбності. Спеціальні коефіцієнти розраховуються для всього населення, а також окремо для чоловіків і жінок у шлюбоспроможному віці (16 років і старше), а також для шлюбоспроможного населення (осіб у віці 16 років і старше, які не перебувають у шлюбі).

Розрахунок проводиться за такими формулами:

(5.3) (5.4)

де: S₁₆₊ - середня чисельність чоловіків або жінок у шлюбоспроможному віці; – середня чисельність чоловіків або жінок у шлюбоспроможному віці, які не перебувають у шлюбі (холості, вдові, розведені). Розрахунок спеціального коефіцієнта шлюбоспроможного (5.4) населення можливий лише за матеріалами перепису населення.

Виходячи з того, що спеціальні коефіцієнти не позбавлені впливу вікової структури шлюбоспроможного населення, додатково розраховують також вікові (повікові) коефіцієнти шлюбності, як відношення числа шлюбів, взятих особами певного віку, до середньої чисельності осіб шлюбоспроможного населення цього ж віку. Розрахунок проводиться для всього населення і окремо для чоловіків і жінок на підставі розподілу одружених за віком подружжя, який наведено у таблиці 5.7.

Таблиця 5.7

Розподіл одружених за віком подружжя України, 2006

Вік, років	Кількість одружених, тис.		У відсотках до загальної кількості одружених
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Всього	355,0	355,0	100,0	100,0
у т.ч. у віці
до 18	0,5	12,2	0,1	3,4
18 – 19	11,6	49,3	3,3	13,9
20 – 24	134,1	153,4	37,8	43,2
25 – 29	97,9	63,2	27,6	17,8
30 – 34	42,3	27,7	11,9	7,8
35 -39	21,5	14,5	6,0	4,1
40 – 44	13,8	10,0	3,9	2,8
45 – 49	10,9	8,7	3,1	2,5
50 – 54	7,8	6,3	2,2	1,8
55 – 59	5,6	4,3	1,6	1,2
60 і старше	8,9	5,4	2,5	1,5

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.88,

За даними цього розподілу розраховується низка показників, які використовуються в демографічному аналізі, а саме:

• середній та медіанний вік взяття шлюбу;

• коефіцієнт ранніх шлюбів;

• коефіцієнт потенційної продуктивності шлюбів;

• коефіцієнт пізніх шлюбів.

Середній вік взяття шлюбу – це період часу між датою народження і датою взяття шлюбу. Джерелом даних про вік взяття шлюбу є поточний облік демографічних подій.

Розрахунок середнього та медіанного віку здійснюється за формулами (3.14) та (3.15). Результати розрахунку наведені у таблиці 5.6.

Таблиця 5.8

Середній та медіанний вік осіб, які

взяли шлюб в Україні, 2006

	Чоловіки	Жінки
Середній вік, років	29,59	26,78
Медіанний вік, років	26,59	23,81

Як свідчать наведені дані, середній і медіанний вік взяття шлюбу у чоловіків вище, ніж у жінок, що свідчить про наявність певного стійкого лагу. Середній лаг для населення в цілому визначається як різниця між середнім віком чоловіків і жінок, що взяли шлюб у даному році (у нашому прикладі він складає 29,59 – 26,78 = 2,81 років).

Для окремих вікових груп довжина лагу обчислюється за формулою: (5.5)

де: – середній вік чоловіків, з якими взяли шлюб жінки і-ї вікової групи; – середина і -го вікового інтервалу.

Інші коефіцієнти, що характеризують шлюбність, розраховуються окремо для чоловіків і жінок за такими формулами:

а) коефіцієнт ранніх шлюбів:

, (5.6)

б) коефіцієнт продуктивних шлюбів

, (5.7)

в) коефіцієнт пізніх шлюбів

, (5.8)

де: В_15-19, В_15-49, В₅₀₊ – кількість взятих шлюбів чоловіками (жінками) відповідного віку; В₁₆₊ – загальна кількість взятих шлюбів.

У таблиці 5.9 наводяться коефіцієнти, розраховані за даними розподілу чоловіків і жінок, що взяли шлюб у 2006 р. (таблиця 5.7).

Таблиця 5.9

Коефіцієнти ранніх, продуктивних та

пізніх шлюбів в Україні, 2006, %

	Чоловіки	Жінки
Ранні шлюби	3,4	17,1
Продуктивні шлюби	93,7	95,5
Пізні шлюби	6,3	4,5

За таким же принципом розраховуються спеціальні коефіцієнти для кожного шлюбного стану. Для цього необхідно поділити кількість взятих шлюбів особами, які ніколи не перебували у шлюбі (перші шлюби), вдовими чи розведеними на чисельність чоловіків або жінок відповідного шлюбного статусу (ніколи не перебували у шлюбі, удовці або удові, розведені). Розрахунок спеціальних коефіцієнтів шлюбності можливий лише для років, близьких до переписів населення.

Коефіцієнти розлучуваності

Розлучення – це припинення шлюбу при житті обох одружених з реєстрацією його в державних органах реєстрації актів цивільного стану.

Демографію цікавить масовий процес припинення шлюбу в населенні або когорті, який називається розлучуваність, а також його вплив на відтворення населення.

Розлучуваність виміряється системою показників. Першим є абсолютне число розлучень. У зв'язку з його залежністю від загальної чисельності населення, структури, у першу чергу шлюбної, виникає необхідність розрахунку відносних величин, що характеризують інтенсивність процесу припинення шлюбів, тобто коефіцієнтів розлучуваності.

Першим у системі коефіцієнтів розлучуваності є загальний коефіцієнт, який розраховується як відношення загального кількості розлучень за період часу (як правило рік) до середнього населення в проміле:

‰ , (5.9)

де: Р – кількість розлучень; ST – середнє населення за рік.

У таблиці 5.10 наводиться динаміка абсолютної кількості розлучень та загальних коефіцієнтів розлучуваності в Україні.

Таблиця 5.10

Динаміка абсолютної кількості розлучень

і загальних коефіцієнтів розлучуваності, Україна, 1940-2006

Роки	Розлучен­ня, тисяч	ЗКР, ‰	Роки	Розлучен­ня, тисяч	ЗКР, ‰	Роки	Розлучен­ня, тисяч	ЗКР, ‰
1950	9,8	0,3	1993	219,0	4,2	2000	197,3	4,0
1960	53,0	1,2	1994	207,6	4,0	2001	181,3	3,7
1970	135,4	2,9	1995	198,3	3,8	2002	183,6	3,8
1980	181,7	3,6	1996	193,0	3,8	2003	177,2	3,7
1990	192,8	3,7	1997	188,2	3,7	2004	173,2	3,6
1991	200,8	3,9	1998	179,7	3,6	2005	183,5	3,9
1992	222,6	4,3	1999	175,8	3,5	2006	179,1	3,8

Джерела: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2000. с.67-68,

2007.с 78

Як свідчать дані таблиці та рисунку 5.1, динаміка коефіцієнту розлучуваності, на відміну від коефіцієнту шлюбності, мала більш сталий характер – останні 30 років його значення коливалося у межах ‰.

Загальному коефіцієнтові розлучуваності притаманні такі ж недоліки, як і іншим загальним демографічним коефіцієнтам, тобто залежність від структури населення. Тому для більш точної оцінки процесу припинення шлюбів розраховуються спеціальні та часткові коефіцієнти розлучуваності.

До системи таких коефіцієнтів входять:

• вікові коефіцієнти розлучуваності;

• індекс розлучуваності

• коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбів.

До часткових коефіцієнтів слід віднести коефіцієнти для чоловіків і жінок, для міського та сільського населення та ін. Ці коефіцієнти розраховуються аналогічно подібним коефіцієнтам шлюбності.

Окреме місце в системі показників, що характеризують розлучуваність, займає, так званий, індекс розлучуваності (він має і другу назву – коефіцієнт нестійкості шлюбів). Цей показник користується широкою популярністю у публіки та журналістів. Він представляє собою відношення річного числа розлучень до річного числа взятих шлюбів. Але незважаючи на його популярність, він не підходить для характеристики інтенсивності розлучуваності.

Так, у 2006 р. число взятих шлюбів дорівнювало 355 тисяч, а число розлучень – 179 тисяч. Розрахований за цими даними індекс розлучуваності дорівнює 0,504, або 50,4 %. Складається враження, що у 2006 р. розпався кожен другий шлюб. Але це зовсім не так. Справа в тому, що річна кількість взятих шлюбів не відповідає тому числу шлюбів, які можуть бути розірваними. Такими є усі шлюби, які були взяті раніше та існують в даний період часу. Їх число, як правило, не менше ніж у 20 разів перевищують річну кількість взятих шлюбів.

Значно більший інтерес представляють коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. Вони розраховуються як відношення числа розлучень певної тривалості (років) до кількості взятих шлюбів відповідне число років тому назад:

де: Р_Т – число розлучень за тривалістю шлюбів Т років;

В_Т – число шлюбів, взятих Т років назад.

Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності за тривалістю шлюбу наведено у таблиці 5.11.

Таблиця 5.11

Розрахунок коефіцієнтів розлучуваності

за тривалістю шлюбів в Україні у 2006 р.

Тривалість шлюбу, років	Рік взяття шлюбу	Кількість взятих шлюбів, тис.	Кількість розлучень у 2006 р., одиниць	Коефіцієнт розлучуваності, ‰
до 1 року	(2005+2006)/2	343,5	5364	15,6
1-2	2004-2005	610,3	21632	35,4
3-4	2003-2002	688,2	22615	32,9
5-9	2001-1997	1929,5	42936	22,3
10-19	1996-1986	4790,8	55939	11,6

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.119

Ці показники можна трактувати таким чином: скільки шлюбів із кожної тисячі, взятих Т років тому назад, розпалося в даному році. Більш точну картину можна одержати, якщо скористуватися когортним методом, тобто відслідкувати інтенсивність припинення шлюбу у сукупності осіб, які взяли шлюб у певному році. Це робиться за допомогою таблиць розлучуваності, про що мова піде в наступних темах.

Ще одним показником, що характеризує стійкість (або нестійкість) шлюбів є частка розлучень певної шлюбів тривалості у загальному числу розлучень за рік. Відповідні дані по Україні наведені у таблиці 5.12.

Таблиця 5.12

Розподіл розлучень за тривалістю шлюбів

в Україні, 2001-2006 рр.

	Число розлучень, тис.		У % до всього
	2001	2006	2001	2006
Усього	181,3	179,1	100.0	100.0
у тому числі за тривалістю:
до 1 року	5,0	5,4	2,8	3,0
1-2	20,4	21,6	11,3	12,1
3-4	21,2	22,6	11,7	12,6
5-9	48,3	42,9	26,6	24,0
10-19	54,8	55,9	30,2	31,2
20 і понад	31,6	30,6	17,4	17,1

Джерело: Населення України. / Демографічний щорічник. К., 2007. с.119