7.4 Розрахунок радіатора
Поверхня охолодження радіатора Fохол, м2, що обдувається повітрям:
(7.15)
де φ' – коефіцієнт, що ураховує забруднення радіатора, φ' =1,1…1,15;
K – коефіцієнт теплопередачі, кВт/(м·К), K = 0,12…0,13 кВт/(м·К);
tОР – середня температура рідини, ºС, визначається формулою (7.16);
tП – середня температура повітря, ºС, визначається формулою (7.17).
(7.16)
де tОP.ВХ – температура рідини на вході у радіатор, ºС, tОP.ВХ = 95 ºС.
(7.17)
де t0 – температура повітря на вході у радіатор, ºС, приймають t0 = 45 ºС;
ΔtПР – попередній підігрів повітря (лише при наявності масляного радіатора або охолодника повітря попереду радіатора системи охолодження), ºС, ΔtР = 5…8 ºС;
ΔtП – підвищення температури повітря у радіаторі, ºС:
(7.18)
де ρП – густина повітря, кг/м3, при t0 = 45 ºС, ρП = 1,095 кг/м3;
СрП – ізобарна теплоємність повітря, кДж/(кг·К), СрП=1,0045 кДж/(кг·К);
vП – швидкість повітря у радіаторі, м/с, приймають vП = 11…13 м/с;
FВ.ПР – сумарна площина прохідного перетину повітряних каналів, м2:
FВ.ПР = Ω·Н·В, (7.19)
де Ω – коефіцієнт прохідного перетину, для трубчасто-пластинчастих радіаторів Ω = 0,7…0,75, для трубчасто-стрічкових радіаторів Ω = 0,65…0,7;
В – ширина радіатора, м, приймають В = 0,345+2,2·10-3·Ne;
Н – висота радіатора, м, приймають Н = В·(0,555+1,8·10-3·Ne).
Глибину радіатора L, м, визначають за формулою:
(7.20)
де φ – коефіцієнт компактності, φ =600…1000 м2/м3.
7.5 Розрахунок вентилятора
Кількість повітря, що проходить через радіатор VП, м3/с:
(7.21)
Діаметр лопат вентилятора DВЕНТ , м:
(7.22)
де WП – швидкість повітря у вентиляторі, м/с, WП = 6…8 м/с.
Звичайно DВЕНТ = 0,3…0,7 м.
Частота обертання вала вентилятора п, хв-1:
(7.23)
де U – рекомендована окружна швидкість кінця лопати робочого колеса вентилятора, м/с, U = 70…I00 м/с.
Потужність приводу вентилятора, NВЕНТ , кВт:
(7.24)
де pТР – опір повітряного тракту, кПа, pТР = 0,6…1,0 кПа;
ВЕНТ – ККД вентилятора: для клепаних лопат ВЕНТ = 0,3…0,4; для литих ВЕНТ = 0,55…0,65.
Звичайно NВЕНТ= (0,07…0,14) Ne.
8 Система живлення
У цьому розділі потрібно навести обрану схему системи живлення і описати функції, конструкцію і порядок роботи її елементів.
Приклади принципових схем систем живлення бензинового і дизельного ДВЗ зображені на рисунках 8.1 і 8.2. До схеми має додаватися її опис, який включає інформацію про конструкцію (з відповідними рисунками) і роботу складових елементів системи.
Рисунок 8.1 – Приклад схеми системи розподіленого впорскування бензину:
1 – паливний бак; 2 – насос; 3 – фільтр; 4 – електронний блок керування; 5 – датчик положення дросельної заслінки; 6 – вимірювач витрати палива; 7 – замок запалювання; 8 – акумуляторна батарея; 9 – регулятор додаткової подачі палива; 10 – впускний трубопровід; 11 – регулятор тиску палива; 12 – паливна магістраль; 13 – датчик частоти обертання колінчастого вала; 14 – датчик температури; 15 – електромагнітна форсунка; 16 – кисневий датчик
Рисунок 8.22 – Приклад схеми системи живлення дизеля:
1 – ПНВТ; 2 – паливопідкачувальний насос; 3 – фільтр; 4 – паливна рампа; 5 – датчик тиску; 6 – обмежник подачі палива; 7 – форсунка; 8 – блок керування; 9 – паливний бак