2. Провідні напрями і умови ефективної взаємодії з важковиховуваними дітьми.

У роботі з важковиховуваними дітьми важливо реалізувати такі напрями:

- переведення соціальної ситуації в педагогічну;

- виховання етично-правової переконаності вихованців;

- формування адекватної самооцінки, вироблення здатності критично ставитися до самого себе;

- розвиток емоційної сфери особистості: формування волі, уміння керувати собою, адекватно реагувати на педагогічні дії;

- створення ситуації успіху в провідному виді діяльності, включення в соціально корисні види діяльності;

- організація педагогічного впливу на індивідуально-групові думки оточуючих (сім'я, однолітки, педагоги, інші дорослі);

- попередження невротичних розладів і паталогічних потягів (акцентуація характеру, неврози, суїцид, клептоманія, дромоманія та ін.);

- організація сприятливого соціально-психологічного клімату;

- ліквідація прогалин у знаннях.

Умови ефективної взаємодії з важковиховуваними дітьми:

- знання і облік чинників соціалізації особистості дитини, причин відхилень у її поведінці;

- облік індивідуально-психологічних, вікових, статевих особливостей дитини, соціальної ситуації її розвитку;

- облік особливостей становища, соціального статусу вихованця в колективі однолітків, сім'ї, середовищі неформального спілкування, в соціумі;

- повага до особистості вихованця, встановлення довірливих з ним відносин, розуміння його душевного стану;

- опора на позитивне в дитині, віра в її можливості, зацікавленість в долі вихованця;

- включення в творчу суспільно корисну діяльність;

- вироблення єдиних вимог, дій стосовно вихованця з боку школи, сім'ї, інших виховних інститутів, суб'єктів соціального виховання;

- захист дитини від несприятливих умов і впливів.

………………………………………………………………………………….

3. Соціальна дезадаптація педагогічно запущених дітей.

Соціальна дезадаптація виявляється в порушенні норм моралі і права, в асоціальних формах поведінки і деформації системи внутрішньої регуляції, референтних і ціннісних орієнтацій, соціальних установок. При соціальній дезадаптації йдеться про порушення процесу соціального розвитку, соціалізації індивіда, коли має місце порушення як функціональної, так і змістовної сторони соціалізації. При цьому порушення соціалізації можуть бути викликані:

1. прямими десоціализуючими впливами, коли найближче оточення демонструє зразки асоціальної, антигромадської поведінки, поглядів, установок, виступаючи, таким чином, як інститут десоціализації;

2. непрямими десоціализуючими впливами, коли має місце зниження референтної значущості провідних інститутів соціалізації, якими для учнів, зокрема, є сім'я, школа.

Залежно від ступеня і глибини деформації змістовної і функціональної сторони процесу соціалізації можна виділити 2 стадії соціальної дезадаптації:

1) стадія шкільної соціальної дезадаптації представлена педагогічно запущеними учнями. Як на рівні змістовної, так і функціональної сторін соціалізації основні деформації пов'язані з шкільним навчально-виховним процесом, відношенням до навчальної діяльності, вчителів, норм шкільного життя і шкільного розпорядку. Педагогічна занедбаність характеризується хронічним відставанням з ряду предметів шкільної програми, опором педагогічним діям, зухвалістю з вчителями, негативним відношенням до навчання, соціальною дезадаптацією і різними асоціальними виявами (лихослів'я, куріння, хуліганські вчинки, пропуски уроків, конфліктні відносини з вчителями, однокласниками).

Разом з тим, не дивлячись на відставання в навчанні, значна частина педагогічно запущених учнів відрізняється працьовитістю, має достатньо чіткі професійні наміри, володіє різними трудовими навичками, прагне отримати робочу професію, прагне до економічної самостійності, що може послужити основою в їхньому перевихованні.

Подолання важковиховуваності педагогічно запущених учнів передбачає:

- налагодження довірливих відносин між педагогами і вихователями;

- контроль і допомогу в навчальній діяльності;

- авансування довірою у школі з боку вчителів і однокласників;

- організацію дозвілля, розширення сфери інтересів;

- опору на кращі якості характеру;

- формування професійних планів і життєвих устремлінь;

- прищеплення навичок самоаналізу, самовиховання;

- допомогу в оздоровленні умов сімейного виховання.

2) соціальна занедбаність дітей і підлітків – наслідок неправильного підходу до виховання і перевиховання педагогічно запущених учнів, що посилюють важковиховуваність і соціальну дезадаптацію.

Соціально занедбані учні не тільки погано вчаться, мають хронічне відставання з предметів навчальної програми і чинять опір педагогічним діям, але, на відміну від педагогічно занедбаних, професійно не орієнтовані, у них не сформовані корисні навички і уміння, звужена сфера інтересів. Вони характеризуються глибоким відчуженням від сім'ї і школи, їх формування і соціальний розвиток йде в основному під впливом асоціальних, криміногенних підліткових груп, засвоєння групових норм і цінностей яких приводить до деформації свідомості, ціннісних орієнтації і соціальних установок неповнолітнього.

Для соціально занедбаних підлітків характерні різні серйозні соціальні відхилення (безпритульність, наркоманія, пияцтво, алкоголізм, правопорушення, аморальна поведінка і т.д.). Відносно такого роду важковиховуваних підлітків необхідні спеціальні заходи соціальної підтримки і ресоціалізації, які повинні здійснюватися спеціальними превентивними службами і ресоціалізуючими центрами.

Слід зазначити, що соціальна дезадаптація – процес зворотній. Тому в завдання превентивних служб входить не тільки попередження відхилень в психосоціальному розвитку дітей і підлітків, але і організація процесу ресоціалізації і соціальної реабілітації дезадаптованих неповнолітніх.

Ресоціалізація – організований соціально-педагогічний процес відновлення соціального статусу, втрачених, або несформованих соціальних навичок дезадаптованих неповнолітніх, переорієнтація їх соціальних установок і референтних орієнтації за рахунок включення в нові позитивно орієнтовані відносини і види діяльності педагогічно організованого середовища.

………………………………………………………………………………